КіноБлог

Вид згори краще (View From the Top / Вид сверху лучше). США, 2003. Режисер Бруно Баррето. У ролях: Гвiнет Пелтроу, Крiстiна Епплгейт, Марк Руффало, Келлi Престон, Майк Маeрс, Роб Лоу, Кендiс Берген, Джошуа Малiна, Джон Полiто, Кончетта Томей, Робiн Петерсон.

"Новий канал", субота 18 червня, 19.20

Провiнцiалка Донна (Пелтроу) мрie втекти зi свого маленького мiстечка i досягти успiху. З усiх можливих шляхiв героiня обираe професiю стюардеси, тому що напередоднi прочитала автобiографiю знаменитоi представницi цiei професii (Берген). Проте Доннi доведеться подолати чимало перешкод, головною з яких e ii найкраща подруга (Епплгейт)... Прем'eру картини Баррето призначили на 19 квiтня 2002 р., але потiм переносили на 16 серпня, 18 жовтня i нарештi на 24 сiчня 2003 р. Цей факт e досить красномовним: у першi тижнi пiсля Рiздва на екрани США виходять тiльки зовсiм безнадiйнi проекти, якi глядач не захоче дивитись в iнший час. I причина цього навiть не в тому, що пiсля трагiчних вересневих подiй 2001 р. будь-яка стрiчка, пов'язана з "повiтряними" професiями, сприймалась американською публiкою, м'яко кажучи, без особливого ентузiазму. Бразильський режисер Баррето ("Дона Флор i два ii чоловiки") та продюсери з компанii "Мiрамакс" чомусь вирiшили, що для того, щоб створити бiльш-менш вдалу романтичну комедiю, достатньо запросити у свiй фiльм "оскарiвську" лауреатку Пелтроу, популярного комiка Маeрса i кiлькох призабутих зiрок на ролi другого плану (Берген, Престон, Лоу). Однак жахливий, сповнений штампiв сценарiй Ерiка Волда, який нагадуe скорочений варiант мексиканськоi "мильноi опери", перекреслив будь-якi надii на глядацький успiх "Виду згори" (13 млн. доларiв у прокатi США).

Для iнформацii набагато бiльше iнформацii про Бетмена i особливо його ворогiв можна знайти на сайтi EmperorJoker.

Довгоочiкуване повернення Бетмена, схоже, виправдало роки очiкування (потрiбен був час, щоб глядач оговтався вiд попсового несмаку "Бетмена i Робiна" та вiд крижаного Термiнатора). "Бетмен: Початок" сподобаeться усiм, хто знаe, яким головний персонаж маe бути, яким вiн був задуманий i яким вiн був у комiксовому першоджерелi. Однак фiльм може сподобатись не всiм прихильникам чотирьох попереднiх стрiчок про Людину-Кажана - вiн дуже вiдрiзняeться вiд своiх попередникiв.

По-перше, новий Лицар Ночi живе i дie у цiлком реальному свiтi. У цьому Готемi немаe мiсця фантасмагоричним декорацiям, якi панували у картинах Тiма Бертона i Джоела Шумахера. Тобто декорацii e й тут, i вони вражають, але на них не перекладаeться змiстовне навантаження фiльму. По-друге, у попереднiх "Бетменах" центральною фiгурою стрiчки завжди був суперлиходiй, який крав у заголовного героя глядацьку увагу (i це було дуже добре, хоча зараз мова не про це), - Джокер, Жiнка-Кiшка, Рiддлер, мiстер Фрiз. Цього разу центральною фiгурою у картинi однозначно e Брюс Вейн, тобто Бетмен. Тут теж e вартi уваги лиходii, але iхнiй екранний час обмежений, i на титул зiрки фiльму вони не претендують. По-третe - майже повна вiдсутнiсть гумору. Гумор, часто "чорний", жорстокий, джокерiвський, був невiд'eмною частиною Бет-тетралогii 90-х. В "Початку" - тiльки кiлька коротких жартiв, якi не роблять погоди. Замiсть цього e те, чого не було нi у Бертона, нi у Шумахера, - детективна iнтрига i несподiваний хiд у фiналi. Нове столiття даруe нам нового кiно-Бетмена, iншого, трагiчного й серйозного, але достатньо переглянути першi 20 хвилин "Початку", щоб зрозумiти, що своe право на життя вiн заробив.

Те, що на головну роль взяли актора вiдносно маловiдомого - великий плюс. Так, дехто згадаe манiяка з "Американського психозу", дехто впiзнаe бiйця з майбутнього з "Еквiлiбрiуму", але бiльшiсть побачить на екранi просто Бетмена. У попереднiх картинах ми бачили Кiтона в костюмi Бетмена, Кiлмера в костюмi Бетмена, Клунi в костюмi Бетмена. А Крiстiан Бейл настiльки точно вiдповiдаe образу цього героя (i за зовнiшнiстю, i за темпераментом), що ефект впiзнавання, навiть якщо виникаe на початку, пiсля перших же хвилин зникаe безслiдно - ми бачимо не актора Бейла, а Брюса Вейна.

Актори на ролi союзникiв героя пiдiбранi бездоганно. Майкл Кейн i Морган Фрiмен - батькiвськi фiгури для молодого Брюса, старшi помiчники i безцiннi радники. Обидва виконавцi роблять своiх другорядних персонажiв незабутнiми. Помiчниця прокурора Рейчел у виконаннi Кетi Холмс - активний персонаж, а не просто типова "дiвчина у небезпецi" або коштовна прикраса, якими були Кiм Бесiнгер i Нiколь Кiдман. Вона граe важливу роль в сюжетi, допомагаючи Брюсу визначитися на життeвому перехрестi. Гарi Олдмен чудовий у ролi сержанта Гордона, eдиного чесного полiцейського в мiстi. Цього актора переважно знають за його численними негативними ролями, але тут його герой демонструe шляхетнiсть, харизму i стаe корисним помiчником у хрестовому походi головного героя. Eдиний недолiк - це Гордон за кермом Бетмобiля, але це в жодному разi не провина актора i змусить скривитися лише тих, хто добре знаe Бетменiвський мiф.

Що стосуeться лиходiiв, то про одного з них не можна говорити, не розкриваючи головний спойлер фiльму, а було б несправедливо псувати сюрприз для тих, хто ще не бачив стрiчку. Iнший негiдник, доктор Крейн у виконаннi Кiллiана Мерфi - цiкавий персонаж, який розкриваeться поступово, i поданий тут набагато реалiстичнiше, нiж в комiксах та мультфiльмах, де його завжди зображували як шаленця в костюмi опудала. Його перша сутичка з Бетменом, коли Крейн нейтралiзуe противника за допомогою хiмiкатiв жаху, i момент, коли герой вiддячуe йому у такий самий спосiб, - точне вiдтворення на екранi класичних епiзодiв Бет-мiфу.

Безперечно, найцiннiше у "Початку" - останнiй кадр, який показуe, ХТО буде противником Людини-Кажана у продовженнi, якщо таке з'явиться. Схоже, наступний фiльм у Бейла-Бетмена все ж таки вкрадуть. I в ньому вже буде гумор. Смертельний...

Дурнiв немаe (Nobody's Fool /
Дураков нет). США, 1994. Режисер Роберт Бентон. У ролях: Пол Н'юмен, Джессiка
Тендi, Меланi Грiффiт, Брюс Вiллiс, Дiлан Волш, Джин Секс, Пруiтт Тейлор Вiнс,
Фiлiп Боско.

ENTER-фiльм, п'ятниця 17 червня, 21.00

Тонка
психологiчна драма про впертого шiстдесятирiчного чоловiка (Н'юмен),
який живе у невеликому заснiженому мiстечку. Вiн залишив свого сина, коли тому
було лише шiсть мiсяцiв, i тепер намагаeться налагодити стосунки з ним i зi
своiм онуком... Добрий, спокiйний фiльм з реалiстичними замальовками на тему
провiнцiйного життя. Втiм, головна тема - самотнiсть, яку люди часто створюють
для себе самi. Як завжди у Бентона, чудовий акторський ансамбль, в якому деякi
виконавцi (Вiллiс, Грiффiт) розкривають себе з несподiваноi сторони. Н'юмен
блискуче зiграв головну роль, за що й був вiдзначений черговою номiнацieю на "Оскар".

Легiонер (Legionary / Легионер). США, 1998. Режисер Пiтер Макдональд. У ролях: Жан-Клод Ван Дамм, Стiвен Беркофф.

ICTV, четвер 16 червня, 21.00

Боeць,
який вiдмовився програти бiй, змушений тiкати вiд мафii. Найкраще мiсце
для схованки, на його думку, - iноземний легiон, який саме вирушаe в
Пiвнiчну Африку воювати з арабами... "Через десять рокiв я стану
зiркою, з якою нiкого не можна буде порiвняти, якщо нещасний випадок
або хвороба не перекреслять моi плани", - обiцяв Ван Дамм на початку
90-х. Попри гучнi слова, за наступне десятирiччя вiн не лише не досяг
вершин "фабрики мрiй", а й повернувся туди, звiдки колись починав - до
фiльмiв класу "Б". Потрапивши на кiлька рокiв до кола голлiвудських
знаменитостей, бельгiйський кiкбоксер не змiг втриматись у "вищiй
лiзi", оскiльки не виявив жодних акторських здiбностей за винятком
вмiння бити противника ногою у стрибку. Eдине, що йому залишаeться, -
демонструвати бiйцiвськi таланти у всiляких екзотичних мiсцях (у даному
випадку це пiски Пiвденноi Африки).

Шлях зброi (Way of the Gun / Путь оружия). США, 2000. Режисер Крiстофер Маккворi. У ролях: Раян Фiлiпп, Бенiцiо Дель Торо, Джульeтт Льюiс, Джеймс Каан, Тай Дiггс, Нiккi Кетт, Скотт Вiлсон, Крiстiн Лiхман.

ICTV, четвер 16 червня, 23.25

Молодi злочинцi Паркер (Фiлiпп) та Лонгбоу (Дель Торо) викрадають вагiтну дiвчину Робiн (Льюiс), яка маe народити дитину сiмейнiй парi мультимiльйонерiв, i разом з нею вирушають в Мексику. Дiставшись маленького мiстечка, викрадачi вимагають по телефону викуп, але iх слiдом вже йде досвiдчений i небезпечний Джо Сарно (Каан)...

Режисерський дебют Маккворi не сягнув таких вершин, як його вiдзначений "Оскаром" сценарiй "Звичайних пiдозрюваних", але це досить цiкавий гiбрид кримiнальноi драми з трилером, цинiчний, жорстокий i з виразними персонажами. Зняти оригiнальний гангстерський фiльм зараз, пiсля Тарантiно i компанii, надзвичайно складно, i зовсiм уникнути штампiв Маккворi не вдалося, i все ж таки його робота заслуговуe на увагу. З акторського ансамблю особливо вирiзняються Каан i Дель Торо.

Мiстер i мiсiс Смiт (Mr. and Mrs. Smith / Мистер и миссис Смит). Комедiйний бойовик. США, 2005. Режисер Даг Лаймен. У ролях: Бред Пiтт, Анжелiна Джолi, Адам Бродi, Вiнс Вон, Анджела Бассетт, Вiльям Фiхтнер, Кiт Дейвiд, Керрi Вошингтон.

Джон та Джейн Смiт одруженi не дуже довго, проте вже встигли втомитись вiд свого шлюбу. Iм здаeться, що вони знають одне про одного все, але це не зовсiм так. Обоe вони - високооплачуванi найманi вбивцi, якi таeмно подорожують свiтом, виконуючи небезпечнi мiсii. Кожен з них успiшно приховуe свiй маленький секрет до тiei митi, коли Джон отримуe замовлення на Джейн i навпаки...

Сценарiй "Мiстера i мiсiс Смiт" написав Саймон Кiнберг ("Три iкси-2", "Фантастична четвiрка"). Наприкiнцi лютого 2003 р. стало вiдомо, що переговори про ролi Смiтiв ведуться з Бредом Пiттом та Нiколь Кiдман. Тодiшня дружини Пiтта, Дженнiфер Анiстон, вiдразу заявила журналiстам, що дуже негативно ставиться до спiвпрацi чоловiка з "дуже вродливою жiнкою, яку чоловiки вважають iдеалом". У липнi з'явилось повiдомлення, що Кiдман вибула з проекту через неможливiсть збалансувати свiй знiмальний графiк i що ii замiнить Кетрiн Зета-Джонс. Однак i ця акторка не змогла пiдстроiти свiй графiк пiд Пiтта, а продюсери в першу чергу розраховували саме на нього: вони хотiли вмiстити зйомки у вiдрiзок, коли Бред вже звiльниться вiд "Троi", але ще не почне знiматись в "12 друзях Оушена" (тобто осiнь - початок зими 2003 р.). Проект зайшов у глухий кут, i на початку серпня Пiтт заявив, що теж залишаe його. Продюсери термiново почали розглядати кандидатури Джоннi Деппа та Вiлла Смiта, однак через десять днiв зiграти мiсiс Смiт погодилась Анжелiна Джолi. Це змусило Бреда передумати i залишитись в командi.

У лютому 2004 р. ЗМI повiдомили, що у фiльмi буде еротична сцена з Пiттом та Джолi, проте потiм ii вирiзали, щоб уникнути обмежувального рейтингу. Бюджет стрiчки перевищив 100 млн. доларiв. Зйомки проходили у сiчнi-вереснi 2004 р.; деякi сцени перезнiмали у березнi 2005 р.

Дорожня пригода (Road Trip / Дорожное приключение). США, 2000. Режисер Тодд Фiллiпс. У ролях: Брекiн Меeр, Шон Вiльям Скотт, Емi Смарт, Д. Дж. Куалс, Паоло Констанцо, Рейчел Бленчерд, Ентонi Репп, Етан Саплi, Фред Уорд.

ICTV, середа 15 червня, 21.00

Юнi героi цього фiльму змушенi здiйснити подорож через усю краiну. Метою поiздки e заклад, де навчаeться подруга Джоша (Меeр), одного з друзiв-студентiв. Внаслiдок плутанини саме iй вiдправили вiдеокасету, на якiй хлопець знятий в обiймах iншоi... Стрiчка Фiллiпса, незважаючи на наявнiсть кiлькох дiйсно кумедних епiзодiв, не пiднiмаeться над пересiчним рiвнем. Це не дивуe, оскiльки режисер та актори, за iхнiми словами, орieнтувались на такi невибагливi опуси 80-х, як "Гольф-клуб" i "Нашивки". Однак комерцiйний результат iх зусиль був непоганим (60 млн. доларiв у прокатi США). Усi прихильники "Американських пирогiв" - мерщiй до телеекранiв!

Не будiть сплячого полiцейського (Ne reveillez pas un flic qui dort / Не будите спящего полицейского). Францiя, 1988. Режисер Жозе Пiнейро. У ролях: Ален Делон, Мiшель Серро, Серж Реджанi, Патрiк Каталiфо, Консуело Де Хевiлланд, Раймон Жером.

ТРК Украiна, середа 15 червня, 2.50

Група охоронцiв закону, якi притримуються радикальних поглядiв, в тому числi найвищi чини, об'eднуються у "спецiальний загiн полiцii", який просто знищуe злочинцiв без суду i слiдства. Eдиний, хто може iх зупинити - дивiзiйний комiсар (Делон)... Один з останнiх i найбiльш "мертвих" поларiв з Делоном (здаeться, саме пiсля нього актор остаточно зав'язав з цим жанром). Пiнейро явно намагаeться у кiлькостi i жорстокостi вбивств змагатись з американськими полiцейськими трилерами, але екранна кров не в станi приховати факт, що iдею про полiцейськi ескадрони смертi використовували не один десяток разiв, наприклад, у другiй стрiчцi про Брудного Гаррi - "Вбивча сила пiстолету "Магнум". Рекомендуeться тiльки найбiльш стiйким прихильникам Делона.

Тринадцятий поверх (13th Floor /
Тринадцатый этаж). США, 1999. Режисер Ден Руснак. У ролях: Крейг
Б'eрко,
Армiн Мюллер-Шталь, Гретхен Молл, Вiнсент Д'Онофрiо.

ICTV, вiвторок 14 червня, 23.35

Фантастичний
трилер на тему вiртуальноi реальностi. Нова революцiйна модель цiei технологii
розроблена на тринадцятому поверсi комп'ютерноi корпорацii. Занурюючись
у цю точну iмiтацiю реального свiту, можна кiлька годин пожити життям iншоi
людини. Решту часу, коли людина у вiртуальнiй реальностi не перебуваe, там живе
ii двiйник - персонаж з подiбною зовнiшнiстю, але часто зовсiм вiдмiнним
характером. Низка загадкових вбивств привертаe увагу до корпорацii. Розгадку
слiд шукати у вiртуальнiй реальностi, а можливо, i в так званiй справжнiй...

Непогана стрiчка, але вона, на жаль, вийшла на екрани в один рiк з "Матрицею", де
схожу iдею було подано набагато ефектнiше.

Три iкси-2: Новий рiвень (XXX: State of Union / Три икса-2: Новый уровень). Бойовик. США, 2005. Режисер Лi Тамахорi. У ролях: Айс Кьюб, Семюель Л. Джексон, Вiллем Дефоу, Нона Гей.

Член спецiального загону Дарiус Стоун сидить у в'язницi за вiдмову виконувати накази вiйськового начальства. Його колишнiй начальник, а нинi секретний агент Огастас Гiббонс пропонуe йому свободу в обмiн на послугу: Стоун повинен знайти i знешкодити тих, хто вчинив напад на центр Гiббонса. Здiйснило цю операцiю небезпечне вiйськове угрупування, яке замислило замах на президента США. I очолюe його, як виявляeться, мiнiстр оборони, з яким у Стоуна особистi рахунки.

Бойовик <Три iкси> став одним з найгучнiших кiнопроектiв 2002 р., зiбравши (при 85-мiльйонному бюджетi) 141 млн. доларiв в американському прокатi i 270 - у свiтовому. Пригоди спортсмена-екстремала Ксандера Кейджа рекламували як нове слово у жанрi, <бондiану> для молодого поколiння, i розмови про продовження <Трьох iксiв> велися задовго до прем'eри першого фiльму. Нiхто не мiг уявити собi другу частину пригод Кейджа без режисера Роба Коена та головного виконавця Вiна Дiзеля, i студiя <Революшн> заздалегiдь пiдписала з ними 20-мiльйоннi контракти. Дiя початкового сценарiю <Трьох iксiв-2>, написаного Рiчем Вiлксом, розгорталась в Азii (в Китаi, Японii i Таiландi), де Ксандеру довелось мати справу з якудзою, нiндзя та пiратами пiвденних морiв, розкриваючи змову наркоторговцiв, що замислили знищити свiт. Пiдрахувавши, що у цьому випадку постановка коштуватиме як мiнiмум 100, а швидше за все, 150 млн. доларiв, студiйнi чиновники поклали твiр Вiлкса на полицю i замовили Саймону Кiнбергу iнший, бiльш скромний сценарiй, де дiя вiдбувалась в Америцi i йшлося про змову ультраправих вiйськових, якi вирiшили влаштувати державний переворот.

Авторам першого фiльму, якi саме в екзотицi бачили одну з основних складових частин проекту, така рiзка змiна концепцii дуже не сподобалась. На початку 2003 р. стало вiдомо, що нi Коен, нi Дiзель не збираються брати участь у створеннi других <Трьох iксiв>. Ще через пiвроку представники студii заявили про революцiйне рiшення кожну частину кiносерiалу робити з новим головним героeм. Eдиним постiйним персонажем буде агент Огастас Гiббонс у виконаннi Семюеля Л. Джексона. На роль нового супермена продюсер Нiл Морiц обрав афро-американця Айса Кьюба, разом з яким працював над бойовиком <Обертовий момент> (2004). Кьюб заявив, що картина стане кроком уперед у розвитку афро-американського кiно. <Ми не збираeмось копiювати фiльм з Дiзелем, - каже Кьюб. - Персонаж Вiна прийшов зi свiту екстремального спорту, мiй - iз зовсiм iншого свiту. Я стану новим агентом ХХХ на службi уряду. Ми розповiмо зовсiм iншу iсторiю>. Режисером став Лi Тамахорi, постановник останньоi стрiчки про Джеймса Бонда - <Помри, але не зараз>. Помiчницю головного героя зiграла Нона Гей, а негативного персонажа, мiнiстра оборони - Вiллем Дефоу. Зйомки почались влiтку 2004 р., а закiнчились у жовтнi того ж року.

"Залiзний орел-2" (Iron Eagle 2 / Железный орел-2). Канада-Iзраiль, 1988. Режисер
Сiднi Дж. Фьюрi. У
ролях: Луiс
Госсетт-мол., Марк Хемфрi, Стюарт Марголiн, Алан Скарф, Шерон Брендон.

ENTER-фiльм, вiвторок 14 червня, 21.00

Продовження
досить популярного (хоча й слабенького) бойовика 1986 р., в якому 18-рiчний
герой пiд керiвництвом досвiдченого аса Чарлза Сiнклера (Госсетт-мол.) звiльняв
свого батька з полону на Ближньому Сходi. Цього разу Сiнклер та юний льотчик
(Хемфрi) входять до складу змiшаноi команди з американських та радянських
пiлотiв, яка маe виконати нове секретне завдання на Ближньому Сходi - знищити
ядерну базу.

Хронiки Рiддiка (The Chronicles of Riddick / Хроники Риддика). США, 2004. Режисер Дейвiд Твохi. У ролях: Вiн Дiзель, Алекса Давалос, Джудi Денч, Тендi Ньютон, Колм Фiоре.

ГРТ-М, понедiлок 13 червня, 20.45

Галактичний злочинець Рiддiк (Дiзель) потрапляe у полон до "некромонгерiв", злого вiйська, яке намагаeться пiдкорити усi свiти.
Вирвавшись на волю, герой опиняeться у жахливiй космiчнiй в'язницi, де зустрiчаe дiвчину, яку колись врятував вiд загибелi...
Продовження фантастичного трилеру "Чорна дiра", який у 2000 р. несподiвано став майже хiтом, зiбравши (при 23-мiльйонному бюджетi) понад 40 млн. доларiв. За кiлька рокiв Вiн Дiзель встиг стати суперзiркою, тому продовження пригод Рiддiка розкручували вже як справжнiй блокбастер: режисер та сценарист Твохi багато розповiдав про те, що це лише початок великого кiносерiалу, який запропонуe нову епiчну мiфологiю на кшталт "Зоряних вiйн" або "Володаря перснiв".

Крутизна героiв Дiзеля зростаe пропорцiйно до його гонорарiв, але про касовi збори його картин цього сказати не можна. 40 мiльйонiв у прокатi США для "Хронiк Рiддiка" - це повний провал, отже, обiцяних третьоi i четвертоi серiй ми навряд чи дочекаeмось. Нова космiчна мiфологiя Твохi - це лише сумiш старих клiше (знову маeмо "Обраного", eдиного, здатного врятувати Всесвiт) та невдалих жартiв (планета Крематорiя та iн.). Ще бiльше проблем зi сценарieм, i справа навiть не у вiдсутностi у ньому будь-якоi думки та оригiнальностi - цього якраз нiхто не чекав. Твохi за три роки забув, як потрiбно писати антигероя. До того ж нинiшня невразливiсть Рiддiка у сутичках нагадуe Нео з другоi та третьоi "Матриць", а це поганий приклад.

Середземномор'я (Mediterraneo / Средиземноморье). Iталiя, 1991. Режисер Габрiеле Сальваторес. У ролях: Дieго Альбантуоно, Клаудiо Бiгальi, Джузеппе Чедерна, Клаудiо Бiзiо, Джиджо Альбертi.

ТЕТ, понедiлок 13 червня, 21.00

1941 рiк. Iталiйськi солдати потрапляють на грецький острiв, усе чоловiче населення якого пiшло на вiйну. Ясна рiч, для життeрадiсних iталiйцiв тут починаeться райське життя... Важко сказати, чому ця цiлком розважальна стрiчка маловiдомого 42-рiчного iталiйського режисера отримала "Оскара" як найкращий iншомовний фiльм 1991 р. Це рiшення стало несподiванкою тодi, i його досi неможливо зрозумiти, оскiльки одним з номiнантiв на цю нагороду була картина Чжана Iмоу "Запали червоний лiхтар". Можливо, Кiноакадемiя розгледiла достоiнства роботи Сальватореса в нехитрому гуманiстичному пафосi, хоча до справжньоi антивоeнноi трагiкомедii стрiчка не дотягуe.

Iвен Макгрегор (Ewan McGregor, Ивэн МакГрегор) народився 31 березня 1972 р. Вiн вирiс у маленькому мiстечку Крiфф у невеликiй, але дружнiй родинi. Вже у восьмирiчному вiцi хлопець захопився кiнематографом, особливо голлiвудською класикою: <Якщо фiльм був чорно-бiлим, та ще й романтичним i сентиментальним, я отримував надзвичайне задоволення>.

Iвен навчався в академii Моррiсона - школi-iнтернатi. У 15 рокiв став ударником у мiсцевiй рок-групi. Вiн мрiяв про акторство, однак шкiльними п'eсами не цiкавився: <Я не мiг брати у них участi, оскiльки не вмiв грати по-справжньому. Я хотiв бути крутим, весь час крутився бiля рiзних компанiй. Але прагнув лише одного - працювати актором. Проте це не сприймали всерйоз, тому я мало не впав у депресiю>. У 16-рiчному вiцi Макгрегор почав всерйоз навчатися лицедiйству. Його прийняли на рiчний курс лекцiй у Кiркалдi, потiм Iвен поступив в Школу музики та драми Гiлдхол у Лондонi.

У 21 рiк Макгрегор дебютував у стрiчцi <Помада на моeму комiрi> Деннiса Поттера. Пiсля не надто вдалоi картини <Бути людиною> та телефiльму >Червоне i чорне> фортуна нарештi посмiхнулася юному актору: вiн зiграв одного з основних персонажiв жорсткого трилеру Деннi Бойла <Неглибока могила> (1994). Похмуру стрiчку порiвнювали з <Кримiнальним чтивом> i буквально засипали рiзними нагородами (премiя Британськоi кiноакадемii за найкращий дебют, головнi призи фестивалю полiцейських картин у Коньяку та фестивалю фiльмiв Великобританii у Дiнарi тощо).

Режисер вiдразу зрозумiв, що знайшов виконавця, який iдеально вiдповiдаe його стилiстицi, i доручив Iвену центральну роль у стрiчцi <На голцi> (1996) - трагiкомiчнiй замальовцi з життя молодих шотландських наркоманiв. Втiм, Макгрегор вважаe, що <наркотики - просто збiльшуване скло, i тема картини - людство пiд цим склом>. Його герой - аморальний маргiнал Марк Рентон, котрий пiсля багатьох диких витiвок та злочинiв видираeться на вищий соцiальний поверх, зрадивши i обiкравши колишнiх друзiв.

Фiльм отримав культовий статус, був визнаний британськими критиками найкращою стрiчкою року i став подieю Каннського фестивалю. Водночас у Каннi демонструвалася ще одна картина за участю Макгрегора - Пiтера Грiнуея, внаслiдок чого актор перетворився на головну зiрку найпрестижнiшого щорiчного кiнофоруму свiту.

Пiсля мiжнародного успiху <На голцi> (фiльм виявився найрентабельнiшим проектом року) Макгрегор прийняв запрошення з Голлiвуду. Його американським дебютом стала <Нiчна варта> (1996) Оле Борнедаля - моторошна кримiнальна iсторiя про студента юридичного факультету, який пiдробляe сторожем у мiському моргу i випадково викриваe пiдступного манiяка-некрофiла.

На <фабрицi мрiй> Макгрегор продовжив спiвпрацю з Деннi Бойлом: разом вони створили дотепну <чорну комедiю> <Неординарне життя> (1997). Постановник планував запросити улюбленого виконавця у свою наступну стрiчку <Пляж>, довго розмовляв з ним про його майбутнього персонажа, але студiя , що фiнансувала зйомки, примусила Бойла вiддати роль Леонардо Дi Капрiо. Iвен почувався зрадженим i в численних iнтерв'ю висловлював презирство до голлiвудськоi системи.

Невдача з <Пляжем> не вплинула на стрiмкий рiст популярностi Макгрегора. Талановитий шотландець продовжував дивувати рiзноплановiстю робiт: вiн однаково переконливо грав хороброго галактичного воiна (Обi-Ван Кенобi у <Зоряних вiйнах>), двозначного героя <чорного кримiналу> (<Око спостерiгача>) та Джеймса Джойса (<Нора>).

Каннський фестиваль 2001 р. вiдкрився прем'eрою дорогого мюзиклу База Лурменна <Мулен Руж>, де Макгрегор виконав роль поета Крiстiана. У цiй картинi вiн змiг продемонструвати не лише драматичнi, а й непересiчнi вокальнi здiбностi. Однак на прес-конференцii пiсля показу стрiчки Iвен та його партнерка Нiколь Кiдман на прохання журналiстiв заспiвати <вживу> вiдповiли вiдмовою: <Ми присягнули, що не будемо цього робити, навiть якщо нап'eмося>.

Спроба зробити ставку на стиль ретро в дуетi з Рене Зельвегер в романтичнiй комедii <До бiса любов!> (2002) стала творчою поразкою актора, як i всiei знiмальноi групи: замiсть <ностальгiйноi> картина вийшла холодною й штучною, з надуманим сюжетом i перманентним акторським переграванням. Набагато вдалiшим для Макгрегора було повернення до драматичного жанру в <Молодому Адамi>, де актор втiлив на екранi образ типового представника <втраченого поколiння>. Залишаeться сподiватись, що роботами такого рiвня Макгрегор буде радувати нас частiше, нiж черговими ролями у голлiвудських стрiчках.

Отже, коло замкнулося, епопея закiнчилась i Темна Сторона перемогла. Такий фiнал нинi сприймаeться так само органiчно, як перемога сил добра у 83-му. Лукас мiг скiльки завгодно скаржитись на Рейгана, який використав означення як синонiм для СРСР, але вiн все ж таки жив не в iншiй галактицi i не мiг не розумiти, якi порiвняння може викликати у глядача запропоноване ним протистояння абсолютного Добра та абсолютного Зла. Зараз автор <Зоряних вiйн> вже не граeться в наiвнiсть, а поважно розмiрковуe вголос про те, наскiльки крихка рiч демократiя, оскiльки його нова казка про перетворення доброi Республiки у злу Iмперiю у цьому сенсi влучила в яблучко - можливо, навiть краще, нiж вiн хотiв. Втiм, досить полiтики. Як Добро, так i Зло у свiтi Лукаса маe багато обличь, i варто вгледiтись в них, оскiльки саме в них закладенi як позитивнi сторони третього епiзоду, так i його невдачi.

Почнемо з переможцiв. Центральний персонаж обох трилогiй, джедай-ренегат Анакiн Скайуокер, тут зiграний набагато краще, нiж в <Атацi клонiв>. У першiй половинi стрiчки Крiстенсен добре вiдiгруe всi боки суперечливого (для космiчноi казки) характеру. Цього разу його персонаж стартуe як сповнений сил герой-переможець, який за першi ж хвилини свого перебування на екранi встигаe вiддати борг графу Дукку, кiлька разiв врятувати свого наставника i вправно посадити половину зорельота. Його перехiд на Темний Бiк пiдготовлено заздалегiдь, обгрунтовано i навiть психологiчно (тут i заздрiсть до вчителя, ревнощi, недовiра, i амбiцii, жага влади, якi пробуджуються поступово, але впевнено). Все псуe сам момент переходу i аргументацiя такого рiшення. Вiн хоче врятувати кохану, якiй НIЧОГО не загрожуe, i цим якраз приводить ii до загибелi. Рiшення, позбавлене сенсу, - прикрий драматургiчний прорахунок. Звичайно, все це просто казка, але якщо добре не аргументувати саме цей момент, то не слiд було починати ii взагалi. Можна було просто сказати, що Анакiн у той день встав не з тоi ноги - це було б не набагато гiрше. I з того моменту, як молодий джедай бере собi нове iм'я, характер зникаe - залишаeться комп'ютерний персонаж, фiгурка з мечем, що дie поза логiкою.

Канцлер Палпатiн, вiн же Дарт Сiдiус, який залишався в тiнi впродовж перших двох епiзодiв, тут виходить на перший план, але й цей персонаж працюe в повну силу тiльки першу половину фiльму. Iан Макдаярмiд добре граe диявола-спокусника: чого лише вартi моменти, коли вiн наближуe до себе Анакiна, пропонуючи йому мiсце поряд з собою у театрi, або розповiдаe як легенду iсторiю про те, як вчинив з власним наставником. Вiн залишаeться цiкавим до того моменту, коли береться за меч. Втративши людську подобу, володар темряви втрачаe i переконливiсть, i харизму - йому залишаeться лише злобно сичати на ворогiв. Його подальшi дii передбачуванi, двобiй з Йодою майже смiшний i, головне, абсолютно зайвий. Був певний сенс у тому, що нi Йода, нi Iмператор у старiй трилогii не опускалися до фехтування - це був нiби натяк на те, що iхнi можливостi сягають далеко за межi такого простого способу з'ясування стосункiв.

Щодо персонажiв позитивних, то найкраще з них дie Iвен Макгрегор - Обi-Ван Кенобi. Втiм, у даному випадку завдання грати для нього e другим у списку, а перше - намагатись бути схожим на Алека Гiннесса (наскiльки це можливо), щоб забезпечити необхiдний мiсток мiж двома трилогiями. Семюель Л. Джексон пiдтримуe той самий тон, що i в попередньому епiзодi, i для його епiзодичного персонажу цього цiлком вистачаe. Портман граe препогано, однак, оскiльки ii екранний час у порiвняннi з попереднiми епiзодами значно обмежений, на це можна просто не звертати уваги.

За атмосферою <Помста сiтхiв>, як i було обiцяно, похмурiша за будь-який iнший епiзод. Використання клонiв в якостi <маньчжурських кандидатiв> - непогана iдея, i коротка сцена вiзиту Анакiна до джедаiвського <центру молодi> запам'ятовуeться. Зi спецефектами, як завжди у Лукаса, все гаразд, i новий цiлком комп'ютерний персонаж, генерал Грiвус, виглядаe водночас кумедно i загрозливо. Рекомендувати чи не рекомендувати цей фiльм немаe сенсу, оскiльки його й так переглянуть усi.

Рiшення журi короткометражних фiльмiв присудити свiй приз
украiнському режисеру Iгорю Стрембiцькому за документальний фiльм
"Подорожнi" можна вважати справжньою сенсацieю. Особливо якщо
врахувати, що це перша украiнська картина, яка потрапила в конкурс
головного мiжнародного кiнофестивалю, i що це дипломна робота студента
Киiвського нацiонального унiверситету театру, кiно i телебачення iм.
Iвана Карпенка-Карого.

Героi 10-хвилинного чорно-бiлого фiльму -
хворi старi люди. Стрембiцький i його дружина, сценарист стрiчки
Наталка Конончук, кажуть, що це картина про дитинство, яке не
повертаeться, мрii, якi не збуваються, i божевiлля, яке може бути як
лихом, так i щастям.
Над "Подорожнiми" Iгор працював три роки. Iнститут видав йому три
коробки плiвки (в однiй з них був брак) i кошти для зйомок, якi
проходили у Домi ветеранiв сцени, в психоневрологiчному iнтернатi, - 15
тисяч гривень.

Iдея послати стрiчку в Канни належала дружинi
режисера. Фiльм потрапив на фестиваль завдяки зусиллям топ-менеджерiв
каналу "1+1" Олександра Роднянського i Володимира Оселедчика -
Мiнiстерство культури i туризму просто не звернуло не Стрембiцького
уваги. Натомiсть пiсля фестивального успiху молодого кiнематографiста
його поздоровили з перемогою i вiце-прем'eр-мiнiстр, i президент.

Пiд
час прес-показу у Каннi, який вiдбувся 19 травня, через допотопнiсть
нинiшньоi украiнськоi кiноапаратури були проблеми зi звуком:
аудiодорiжку довелось запускати з магнiтноi плiвки. Технiки Канського
палацу кiно не спали нiч, намагаючись забезпечити "Подорожнiм"
нормальний звук, i iм це вдалося: 20 травня на конкурсному показi, за
словами авторiв стрiчки, звук був iдеальним.
Стрембiцький згадуe, що пiд час нагородження вiд несподiванки
розгубився, але принципово вiдмовився дякувати фестивалю росiйською
мовою.

Пiсля Канн "Подорожнi" будуть брати участь у фестивалях в
Грузii, Карлових Варах i в росiйському "Кiнотаврi". Щодо своiх
найближчих планiв режисер ще не визначився, однак вiдомо, що йому
запропонували спiвпрацю канали "1+1" та "Тонiс".
Що ж стосуeться глядацького загалу, то окремi щасливцi могли побачити
роботу Стрембiцького 28 травня у киiвському Домi кiно. Оскiльки усi
права на фiльм належать iнституту, сам режисер не маe можливостi
випустити "Подорожнiх" у широкий прокат.

Зорянi вiйни. Епiзод III: Помста сiтхiв (Star Wars: Episode III - Revenge of the Sith / Звездные войны. Эпизод III: Месть ситхов). Фантастичний бойовик / казка. США, 2005. Режиссер Джордж Лукас. У ролях: Гейден Крiстенсен, Iвен Макгрегор, Наталi Портман, Iан Макдаярмiд, Семюель Л. Джексон, Крiстофер Лi.

Вiйни клонiв розривають галактичну Республiку. Вiйська сепаратистiв пiд командуванням зловiсного графа Дукку та напiвмеханiчного генерала Грiвуса переходять у наступ i захоплюють у полон верховного канцлера Палпатiна. Рятувати дорогоцiнного заручника вирушають лицарi-джедаi Обi-Ван Кенобi та Анакiн Скайуокер. Але головний бiй у життi цих героiв ще попереду.

Художнiй вiддiл пiд керiвництвом Раяна Черча та Ерiка Тiменса розпочав роботу над <Помстою сiтхiв> ще пiд час завершального етапу <Атаки клонiв>. Команда з 12 талановитих художникiв зобразила усе, що мало бути у фiльмi, - вiд двобою Анакiна та Обi-Вана до iхнiх зачiсок. Вони майже рiк розробляли концепцii засобiв пересування, меблiв, унiформи тощо. Особливо багато сил витратили на нового персонажа - генерала Грiвуса, напiвдроiда, напiвприбульця, котрий очолюe армiю сепаратистiв. Ескiзи художнього вiддiлу мали вирiшальний вплив на художника-постановника Гевiна Боке та художника по костюмах Трiшу Бiггар. Боке розробив та збудував 72 основнi декорацii для <Помсти> (на 50 бiльше, нiж до звичайноi стрiчки). Декорацieю-зв'язком мiж третiм епiзодом та <Новою надieю> став коридор космiчного корабля повстанцiв: Боке довелось вiдбудовувати його за кiлькома кресленнями, що збереглись з 1976 р. Бiггар зi своiми помiчниками створила понад 500 костюмiв, провiвши широкомасштабнi пошуки унiкальних тканин, якi могли б надати ii витворам неземний вигляд.

Основнi зйомки фiльму почались на австралiйськiй студii в Сiднеi 30 червня 2003 р. i тривали 55 днiв - це стандарт для <Зоряних вiйн> i набагато менше, нiж звичайно триваe робота на знiмальному майданчику художнього фiльму. Крiм павiльйонних зйомок в Австралii та Англii, картину знiмали в Китаi, Таiландi, Швейцарii та Тунiсi, де знайшли пейзажi для кiлькох нових планет, що з'являються у <Помстi сiтхiв>. У 2002 р. знiмальна команда також вiдвiдала Iталiю, щоб засняти виверження Етни в Сицилii.

На тренуваннях у Сiднеi Iвену Макгрегору та Гейдену Крiстенсену довелось багато працювати, особливо останньому з них. Гейден шiсть годин тренувався з мечем, потiм годину займався з гирями i ще годину тренував серцево-судинну систему. У сiчнi 2004 р. каскадер Нiк Джиллард розповiв журналiстам, що двобiй мiж Скайуокером та Кенобi триватиме 12 хвилин i стане найвидовищнiшою дуеллю в iсторii кiно.

Для Лукаса сценарiй - лише нарис до майбутнього фiльму: бiльшiсть iдей виникаe у нього на знiмальному майданчику та пiд час перегляду вiдзнятих сцен.  У зв'язку з цим йому iнодi доводиться робити дозйомки: одна з них вiдбулась у серединi 2004 р. в Англii, на студii <Шеппертон>, i тривала 11 днiв. Ранiше того ж року друга знiмальна група провела у Сiднеi короткi зйомки сцен з народом вукi (до якого належить Чубакка). Фiнальний етап зйомок вiдбувся у сiчнi 2005 р. на студii <Елстрi> в Англii: його героeм став Гейден Крiстенсен, який, наче божевiльний, бiг по платформi. Лише пiсля цього Лукас промовив: <Знято - справу зроблено>. Круг замкнувся - ще й у тому сенсi, що саме на <Елстрi> у 1976 р. було знято перший кадр епiзоду IV - <Новоi надii>.

Звичайно ж, при роботi над <Помстою сiтхiв> не обiйшлося без фахiвцiв зi студii спецефектiв Лукаса. <Ми плануeмо використати вдвiчi бiльше спецефектiв, нiж в <Атацi клонiв>, хоча й там нашi досягнення були фантастичними>, - казав продюсер картини Рiк Маккаллум перед початком зйомок. В епiзодi III понад 2 200 кадрiв зi спецефектами - у цьому планi фiльм перевершив не лише попереднi серii <Зоряних вiйн>, а й трилогiю <Володар перснiв>. Для сцени двобою Анакiна з Обi-Ваном у вулканi комп'ютернi образи планети Мустафар поeднали з реальними зйомками виверження Етни, а також з тривимiрними малюнками та складними мiнiатюрами, створеними пiд керiвництвом Браяна Герненда. Деякi з цих мiнiатюр сягали 30 футiв у довжину, пiдсилюючи реалiстичнiсть сцени. Лаву Герненд та його помiчники виготовили за допомогою реагенту, який використовують для молочних коктейлiв.

Картину в цiлому Лукас називаe <Титанiком> у космосi>. <Я не думаю, що п'яти-шестирiчним дiтям варто це дивитись, - вважаe вiн. - Адже сюжет - це угода з дияволом, справжня трагедiя>. Прем'eра фiльму вiдбулась на Каннському кiнофестивалi 2005 р.

Цiкаво, що вiдчувають пiд час перегляду цiei стрiчки тi глядачi, якi не пiдозрюють, що автор ii сюжету колись спiвпрацював з представником славетноi групи "Монтi Пайтон", або навiть не знають, що це за група. Тобто тi, хто прийшов у кiнозал, купившись на запропоноване нашим кiнопрокатом визначення "фантастична комедiя", i розраховуe побачити щось у стилi, наприклад, "Людей у чорному". У цьому випадку буде доречною порада N 1 з "Галактичного довiдника для тих, хто подорожуe автостопом" (до речi, це справжня назва фiльму): "Без панiки!"

У першi ж хвилини ми дiзнаeмось, що люди - аж нiяк не найрозвинутiший вид на Землi: у цьому списку вони лише на третьому мiсцi. На другому - дельфiни, i тому картина стартуe з музичного номеру цих милих iстот, коли вони прощаються з людством i тiкають з планети, стрибаючи з води хвостами догори. Хто ж знаходиться на першому мiсцi, нам повiдомлять тiльки у фiналi, а поки що наступна життeво важлива iнформацiя: рiвно через 12 хвилин Землю буде знищено. Ви не знали? То й самi виннi, бо плани будiвництва галактичноi швидкiсноi магiстралi вже давно висять у найближчiй зорянiй системi - чому не знайшли часу злiтати туди i перевiрити? Отже, до побачення i щасливого перебування у космiчному вакуумi. Але без панiки!

Тому що у галактицi цей варiант, здаeться, не найгiрший. Адже e ще раса бюрократiв-важковаговикiв, якi не зроблять i кроку без наказу у письмовiй формi у трьох екземплярах i тiльки на потрiбному бланку. Як доповiдаe нам неперевершений "Довiдник", цi iстоти повнiстю позбавленi фантазii i найбiльше люблять мучити полонених, читаючи iм своi вiршi. I хоча, за даними того ж довiдника, найгiрша поетеса у Всесвiтi жила на знищенiй Землi, твори iнопланетних тугодумiв теж можуть довести людину до смертi. Проте без панiки!

Тому що галактична влада знаходиться у руках таких вiдповiдальних i далекоглядних створiнь, як президент Зафод Бiблброкс. Сем Роквелл e справжньою зiркою фiльму, i Зафод чимось нагадуe його Чака Беррiса iз "Зiзнань небезпечноi людини": та сама демонстративна попсовiсть, помножена на поганий смак, але цього разу без жодного натяку на мiзки (незважаючи на те, що голiв у президента аж двi). Якщо Беррiс, автор генiально iдiотських телешоу, називав себе "небезпечною людиною", то що можна сказати про шановного пана Бiблброкса, який наказ про знищення планети пiдписуe так, нiби ставить автограф? Натомiсть пiдчепити дiвчину на будь-якiй планетi для нього не проблема. Роквелл, безумовно, граe найсмiшнiшого i найбезглуздiшого з усiх екранних президентiв. Хоча нi, помиляюсь: до хлопця з "Фаренгейту" йому далеко, як до Мiсяця. I все ж таки - без панiки!

Даглас Адамс, справжнiй автор "Галактичного довiдника", описуючи космiчнi мандри, згадував власну подорож автостопом по Eвропi. Своi враження вiн прикрасив британським гумором, тому фiльм по-справжньому зрозумiють тiльки любителi цього виду мистецтва. Що можна порадити усiм iншим? Бути достатньо божевiльними, щоб оцiнити оригiнальний стиль мислення автора, i спробувати iнтуiтивно вiдчути прихованi сатиричнi моменти - адже деякi речi, про якi тут йдеться, актуальнi i для нашоi краiни. Або хоча б дочекатися сцени, в якiй з'являeться Джон Малкович - таким ви його ще не бачили.

Час писати про вiдродження жанру хоррора, тобто фiльму жахiв. Напевно, краще назвати це якось по-iншому, але факт залишаeться фактом: страшних картин класу "А" щороку стаe все бiльше, i в них iнколи можна побачити навiть акторiв класу Де Нiро. Однак про те, що у жанру, який вiчно записували у другоряднi, вiдкрилось друге дихання, казати зарано, бо бiльшiсть нових жахiв-хiтiв - це старi, перевiренi часом iсторii, переказанi на новий лад.

Це стосуeться i "Жаху Амiтивiлля". Вiн вiдчутно поступаeться своeму попереднику, класичному фiльму 1979 р., не кажучи вже про зняте того ж року "Сяйво" Кубрика зi схожим сюжетом. У римейку сюжету про сiм'ю, яку роздирають конфлiкти, причиною яких здаються привиди, що населяють старий будинок, не вiдчуваeться жодного пiдгрунтя, яке хоча б якось виправдовувало його iснування. А воно могло б бути - iсторiя все ж таки частково заснована на реальних фактах. Достатньо було обмежитись лише натяками на можливу участь у подiях демонiчних сил, а з iншого боку, зробити сiмейний конфлiкт бiльш переконливим психологiчно.
Якщо реакцiя дiтей на появу у iхньому життi нового чоловiка виглядаe вiрогiдно, то головний герой надто одновимiрний: вiн занадто рiзко переходить вiд характеру м'якого до вiдвертоi жорстокостi. Поступова змiна натури Джорджа Латца могла б зробити з цього фiльму щось бiльше, нiж стандартний хоррор, - розповiдь про пробудження в душi звичайноi, безпечноi людини жорстокостi, про яку вона не пiдозрюe. I в цiй трансформацii можуть бути виннi як потойбiчнi сили, так i причини цiлком реальнi (змiна обстановки, фiнансовi проблеми, що призводять до щоденних стресiв, часом вороже ставлення з боку дiтей дружини). Фiльм став би вiд цього бiльш багатоплановим, але не менш страшним. Проте це не було зроблено i, швидше за все, просто не входило в задум авторiв римейку.

Зроблене ними повнiстю пiдпадаe пiд обов'язкову програму практично будь-якого хоррора тематики будинкiв з привидами. Зловiснi коридори, пiдозрiлi зеленi обличчя у дзеркалi, кров у ваннi i маленькi дiвчата, котрi з'являються i зникають, - все це нам показували кiлька сотень разiв, i цього разу весь цей мотлох виглядаe настiльки безбарвно, що багато хто почне позiхати.

Про акторство нiчого доброго теж сказати не можна. Фiлiпп Бейкер Холл, який чудово грав, наприклад, в "Магнолii", з'являeться усього на кiлька хвилин в ролi священика. Раян Рейнольдс не може нiчим похвалитись у ролi Джорджа, але у даному випадку це швидше проблеми сценарiю: як вже було сказано, його героя "перемикаe" занадто швидко, i решту фiльму актору залишаeться лише блищати очима i розмахувати сокирою.