Iзгой

Iзгой (Cast Away / Изгой). США, 2000. Режисер Роберт Земекiс. У ролях: Том Хенкс, Хелен Хант, Нiк Сiрсi, Крiс Нот.

ICTV, недiля 31 липня, 13.35

Чак Ноланд, енергiйний менеджер вiдомоi поштовоi компанii, напередоднi Рiздва вирушаe у дiлову подорож. Лiтак героя зазнаe катастрофи, внаслiдок якоi вiн опиняeться на безлюдному островi. Протягом чотирьох рокiв Ноланд намагаeться вижити у тяжких умовах, але врештi-решт в нього з’являeться шанс на порятунок.

Попереднiй фiльм Земекiса за участю Хенкса, “Форрест Гамп”, став сенсацieю 1994 р., побив численнi касовi рекорди i виборов шiсть “Оскарiв”. Тому глядацький iнтерес до новоi спiльноi роботи славетного постановника i талановитого актора не був несподiваним. Iсторiя пересiчного американця, котрий перемагаe безжалiсну долю та сувору природу, вразила спiввiтчизникiв мужнього героя, зiбравши у прокатi США понад 210 млн. доларiв. Земекiс очолив список найуспiшнiших кiнематографiстiв сезону: одразу двi його стрiчки (“За завiсою таeмницi” та “Iзгой”) потрапили до першоi десятки хiтiв року. Режисер знову довiв, що здатний наповнити цiкавими iдеями будь-яку жанрову форму: одiссея Чака Ноланда e не лише видовищною сумiшшю фiльму-катастрофи, пригодницькоi “робiнзонади” та мелодрами, а й розповiддю про вiдродження у сучаснiй людинi релiгiйного i мiстичного почуття. Завдяки майстерностi постановника картину було визнано вдалою не лише з комерцiйного боку (“Iзгой” претендував на премiю Асоцiацii радiо- та телекритикiв США у номiнацii “Кращий фiльм року”).

Iзгой (Cast Away / Изгой). США, 2000. Режисер Роберт Земекiс. У ролях: Том Хенкс, Хелен Хант, Нiк Сiрсi, Крiс Нот.

ICTV, недiля 31 липня, 13.35

Чак Ноланд, енергiйний менеджер вiдомоi поштовоi компанii, напередоднi Рiздва вирушаe у дiлову подорож. Лiтак героя зазнаe катастрофи, внаслiдок якоi вiн опиняeться на безлюдному островi. Протягом чотирьох рокiв Ноланд намагаeться вижити у тяжких умовах, але врештi-решт в нього з’являeться шанс на порятунок.

Попереднiй фiльм Земекiса за участю Хенкса, “Форрест Гамп”, став сенсацieю 1994 р., побив численнi касовi рекорди i виборов шiсть “Оскарiв”. Тому глядацький iнтерес до новоi спiльноi роботи славетного постановника i талановитого актора не був несподiваним. Iсторiя пересiчного американця, котрий перемагаe безжалiсну долю та сувору природу, вразила спiввiтчизникiв мужнього героя, зiбравши у прокатi США понад 210 млн. доларiв. Земекiс очолив список найуспiшнiших кiнематографiстiв сезону: одразу двi його стрiчки (“За завiсою таeмницi” та “Iзгой”) потрапили до першоi десятки хiтiв року. Режисер знову довiв, що здатний наповнити цiкавими iдеями будь-яку жанрову форму: одiссея Чака Ноланда e не лише видовищною сумiшшю фiльму-катастрофи, пригодницькоi “робiнзонади” та мелодрами, а й розповiддю про вiдродження у сучаснiй людинi релiгiйного i мiстичного почуття. Завдяки майстерностi постановника картину було визнано вдалою не лише з комерцiйного боку (“Iзгой” претендував на премiю Асоцiацii радiо- та телекритикiв США у номiнацii “Кращий фiльм року”).

Образ нового Робiнзона навряд чи належить до складних акторських завдань, однак дворазовий “оскарiвський” лауреат, котрому запропонували 25-мiльйонний гонорар, поставився до своei роботи надзвичайно серйозно. Пiд час зйомок, якi проходили на островi Фуджi, Хенкс спочатку потовстiв на 12 кг, потiм термiново схуднув на 25 кг, вiдпустив бороду i вiдростив волосся. В результатi “Iзгой” виявився черговою перемогою актора, забезпечивши йому приз чиказьких кiнокритикiв, “Золотий Глобус” за краще драматичне виконання та номiнацiю на премiю Кiноакадемii. Були прогнози, що Хенкс стане першою зiркою “фабрики мрiй”, тричi нагородженою “Оскаром” за головну чоловiчу роль, але вони не справдились.

Стелс

Стелс (Stealth / Стелс). США, 2005. Бойовик. Режисер Роб Коен. У ролях: Джош Лукас, Джессiка Бiл, Джеймi Фокс, Сем Шепард.

Три пiлоти (Лукас, Бiл, Фокс) беруть участь у секретнiй програмi з модернiзацii вiйськовоi авiацii. Iх головне завдання – тестувати нову модель, виконану у технологii “стелс”, яка маe штучний iнтелект. Коли ж у цей лiтак попадаe блискавка, вiн стаe некерованим i перетворюeться на страшну загрозу.

Наприкiнцi вересня 2003 р. стало вiдоме iм’я режисера майбутнього фiльму: Роб Коен повiдомив про те, що вiн залишаe “Три iкси-2” i переходить в “Стелс”. Головнi виконавцi – Лукас та Бiл – були вiдiбранi у серединi листопада. У груднi до них приeднався Джеймi Фокс.

Стелс (Stealth / Стелс). Бойовик. США, 2005. Режисер Роб Коен. У ролях: Джош Лукас, Джессiка Бiл, Джеймi Фокс, Сем Шепард.

Три пiлоти (Лукас, Бiл, Фокс) беруть участь у секретнiй програмi з модернiзацii вiйськовоi авiацii. Iх головне завдання – тестувати нову модель, виконану у технологii “стелс”, яка маe штучний iнтелект. Коли ж у цей лiтак попадаe блискавка, вiн стаe некерованим i перетворюeться на страшну загрозу.

Наприкiнцi вересня 2003 р. стало вiдоме iм’я режисера майбутнього фiльму: Роб Коен повiдомив про те, що вiн залишаe “Три iкси-2” i переходить в “Стелс”. Головнi виконавцi – Лукас та Бiл – були вiдiбранi у серединi листопада. У груднi до них приeднався Джеймi Фокс. Бюджет фiльму склав 130 млн. доларiв. Зйомки, якi почались у лютому 2004 р., проходили в Сiднеi та iнших мiстах австралiйського штату Новий Уельс, в новозеландських горах Пiвденнi Альпи, в Таiландi, Колорадо, Калiфорнii i на борту авiаносця “Авраам Лiнкольн”. Пiд час роботи в Австралii знiмальна група зiткнулась з протестами “зелених”, якi стверджували, що дiяльнiсть кiнематографiстiв шкодить довкiллю i ставить пiд загрозу iснування рiдкiсних видiв бабок. Справа дiйшла до суду, але рiшучий виступ Коена, який сам e активiстом “грiнпiсу”, поклав край суперечцi.

Дзвiнок

Дзвiнок (Ring / Звонок). Японiя, 1998. Режисери Хайдео Наката та Чiсуi Такiгава. У ролях: Нанако Мацусiма, Мiкi Накатанi, Хiроюкi Санада.

1+1, недiля 31 липня, 00.45

Молода журналiстка розслiдуe серiю смертей, пов’язаних з загадковою вiдеокасетою. Кожний, хто дивиться прокляту плiвку, чуe незрозумiлий телефонний дзвiнок, а рiвно через тиждень бачить щось настiльки жахливе, що помираe на мiсцi. Героiня, яка не вiрить у страшнi казки, знаходить касету, i вiдразу пiсля перегляду в ii квартирi лунаe дзвiнок…

Мiстичнi iсторii про моторошнi дiяння привидiв та iнших потойбiчних iстот завжди вважалися невiд’eмною частиною фольклору i народного театру Японii. Тому не дивно, що у 60-70-х роках ця краiна перетворилася на одного з найпотужнiших виробникiв фiльмiв жахiв. Найкращi роботи азiатських постановникiв, якi дослiджували актуальнi проблеми i фiлософськi питання, стали класикою не лише жанру, а й свiтового кiнематографу. На змiну традицiйним сюжетам про злих духiв (“Квайдан” Масакi Кобаясi) та кровожерних вампiрiв (“Куронеко” Кането Сiндо) поступово прийшли масштабнi хронiки нападiв ворожих iнопланетян (“В полонi у марсiан”, “Битва в космосi”, “Захоплення планети Iкс”) i гiгантських радiоактивних монстрiв (“Годзiлла”, “Гiдра – триголове чудовисько”, “Родан – птах смертi”). Однак невдовзi лялькових допотопних потвор та прибульцiв перестали лякатись навiть малi дiти i iнтерес публiки до продукцii жахiв рiзко впав.

Дзвiнок (Ring / Звонок). Японiя, 1998. Режисери Хайдео Наката та Чiсуi Такiгава. У ролях: Нанако Мацусiма, Мiкi Накатанi, Хiроюкi Санада.

1+1, недiля 31 липня, 00.45

Молода журналiстка розслiдуe серiю смертей, пов’язаних з загадковою вiдеокасетою. Кожний, хто дивиться прокляту плiвку, чуe незрозумiлий телефонний дзвiнок, а рiвно через тиждень бачить щось настiльки жахливе, що помираe на мiсцi. Героiня, яка не вiрить у страшнi казки, знаходить касету, i вiдразу пiсля перегляду в ii квартирi лунаe дзвiнок…

Мiстичнi iсторii про моторошнi дiяння привидiв та iнших потойбiчних iстот завжди вважалися невiд’eмною частиною фольклору i народного театру Японii. Тому не дивно, що у 60-70-х роках ця краiна перетворилася на одного з найпотужнiших виробникiв фiльмiв жахiв. Найкращi роботи азiатських постановникiв, якi дослiджували актуальнi проблеми i фiлософськi питання, стали класикою не лише жанру, а й свiтового кiнематографу. На змiну традицiйним сюжетам про злих духiв (“Квайдан” Масакi Кобаясi) та кровожерних вампiрiв (“Куронеко” Кането Сiндо) поступово прийшли масштабнi хронiки нападiв ворожих iнопланетян (“В полонi у марсiан”, “Битва в космосi”, “Захоплення планети Iкс”) i гiгантських радiоактивних монстрiв (“Годзiлла”, “Гiдра – триголове чудовисько”, “Родан – птах смертi”). Однак невдовзi лялькових допотопних потвор та прибульцiв перестали лякатись навiть малi дiти i iнтерес публiки до продукцii жахiв рiзко впав.

Молодi i нiкому не вiдомi режисери Наката та Такiгава поeднали традицii страшних схiдних легенд з сучасним урбанiстичним антуражем, створивши стрiчку, пiсля перегляду якоi десятки японцiв потрапили до лiкарнi у станi тяжкого стресу. Критики вiдразу визнали “Дзвiнок” етапною подieю у розвитку жанру, яку можна порiвняти хiба що зi славетним “Екзорцистом” Вiльяма Фрiдкiна. Картина з мiзерним бюджетом, що стартувала у кiнцi десятки комерцiйних лiдерiв, за кiлька тижнiв видерлася на перше мiсце i трималася на ньому бiльше мiсяця, зiбравши понад 30 млн. доларiв. Гнiтючу безвихiдну атмосферу фiльму та його вражаючий, шоковий фiнал високо оцiнили i глядачi iнших краiн, де “Дзвiнок” демонструвався на рiзних фестивалях (у вiдносно широкий прокат стрiчка вийшла тiльки у Францii, Канадi та в Росii). Японськi кiнематографiсти кинулися експлуатувати свiй несподiваний успiх: швидко випустили другу i третю частини похмуроi картини, а потiм продали права на ii римейк студii “Дрiмворкс”.

Код да Вiнчi

Книгу колишнього музиканта i викладача англiйськоi мови Дена Брауна “Код да Вiнчi” називають найуспiшнiшою книгою останнього десятилiття: ii тиражi перевищили п’ять з половиною мiльйонiв екземплярiв на сорока iноземних мовах. Головний герой – гарвардський професор iсторii релiгii та iконографii Роберт Ленгтон, який займаeться розшифровкою записки, знайденоi бiля тiла наглядача в Луврi. Ключi до неi вiн повинен знайти у витворах Леонардо да Вiнчi. Автор бестселера неодноразово запевняв, що всi описи секретних ритуалiв, творiв мистецтва, а також прихованих у них послань цiлком вiдповiдають реальностi.

Продюсер Браян Грейзер (“Iгри розуму”) зацiкавився книгою Брауна на початку 2003 р. Спочатку ii збирались використати для телесерiалу, але письменник не погодився на цей проект. Через кiлька мiсяцiв компанiя “Сонi” заплатила йому шiсть мiльйонiв доларiв за права на екранiзацiю твору. До липня 2003 р., коли студiя прийняла рiшення, роман 14 тижнiв знаходився у верхнiй частинi хiт-параду найпопулярнiших книг США. “Ми хочемо зробити екранiзацieю такою, якою ii мрiють побачити фани книги, – каже Грейзер. – Це белетристика, i ми хочемо зробити те, що можна буде назвати белетристикою на екранi. Дiя буде напруженою, i в деяких моментах, вочевидь, нам доведеться ii пiдсилити, але дух книги це не змiнить”.

Починаючи з липня до постановки фiльму намагались залучити Рона Ховарда. Зроблено це було на початку жовтня в “пакетному” варiантi: Ховард прийшов в проект з цiлою командою спiвробiтникiв, серед яких – сценарист Акiва Голдсман.

Рецензія – Код да Вінчі

Книгу колишнього музиканта i викладача англiйськоi мови Дена Брауна “Код да Вiнчi” називають найуспiшнiшою книгою останнього десятилiття: ii тиражi перевищили п’ять з половиною мiльйонiв екземплярiв на сорока iноземних мовах. Головний герой – гарвардський професор iсторii релiгii та iконографii Роберт Ленгтон, який займаeться розшифровкою записки, знайденоi бiля тiла наглядача в Луврi. Ключi до неi вiн повинен знайти у витворах Леонардо да Вiнчi. Автор бестселера неодноразово запевняв, що всi описи секретних ритуалiв, творiв мистецтва, а також прихованих у них послань цiлком вiдповiдають реальностi.

Продюсер Браян Грейзер (“Iгри розуму”) зацiкавився книгою Брауна на початку 2003 р. Спочатку ii збирались використати для телесерiалу, але письменник не погодився на цей проект. Через кiлька мiсяцiв компанiя “Сонi” заплатила йому шiсть мiльйонiв доларiв за права на екранiзацiю твору. До липня 2003 р., коли студiя прийняла рiшення, роман 14 тижнiв знаходився у верхнiй частинi хiт-параду найпопулярнiших книг США. “Ми хочемо зробити екранiзацieю такою, якою ii мрiють побачити фани книги, – каже Грейзер. – Це белетристика, i ми хочемо зробити те, що можна буде назвати белетристикою на екранi. Дiя буде напруженою, i в деяких моментах, вочевидь, нам доведеться ii пiдсилити, але дух книги це не змiнить”.

Починаючи з липня до постановки фiльму намагались залучити Рона Ховарда. Зроблено це було на початку жовтня в “пакетному” варiантi: Ховард прийшов в проект з цiлою командою спiвробiтникiв, серед яких – сценарист Акiва Голдсман.

Роль Роберта Ленгдона отримав Том Хенкс. Саме Ховард та Грейзер зробили цього актора зiркою два десятилiття тому, знявши його у комедii “Сплеск” (1984). Вдруге це трiо зустрiлось, щоб створити “Аполло-13” (1995). Цього разу Ховард обрав Хенкса як актора, здатного чудово показати на екранi процес мислення: “Ми взяли його на роль Ленгдона не для того, щоб забезпечити картинi касовi збори, а для того, щоб створити вiрний образ вченого”. Про запрошення Хенкса стало вiдомо у серединi вересня 2004 р.

Ховард i Грейзер з самого початку хотiли брати на ролi iноземцiв зарубiжних акторiв, бо вважали книгу Брауна “мiжнародним трилером”. В iнтерв’ю журналу “Ньюсвiк” Грейзер розповiв, що на роль француженки-криптолога Софi Неве претендувала одна з лауреаток “Оскара”, однак вони твердо вирiшили взяти французьку актрису. Нею стала Одрi Тоту, незабутня Амелi.

На роль полiцейського Безу Фаше запросили Жана Рено; про його участь, як i про Тоту, повiдомили у сiчнi 2005 р. Iану Маккеллену дiсталась роль сера Тiбiнга, мiльйонера, який шукаe святий Грааль i дie на сторонi Ленгдона, а Альфреду Молiнi – роль eпископа Арiнгаросу, який активно цiкавиться результатами дослiджень. Ченця-альбiноса Сайласа граe Крiстофер Екклстон.

Зйомки почались 30 червня цього року в Парижi. Знiмальний процес стартував у готелi Ritz на площi Вандом у центрi столицi. Увечерi того ж дня знiмальна група перебралась в Лувр. Директор Лувру Анрi Луаретт дав згоду на зйомки у примiщеннi ще в сiчнi. В iнтерв’ю французькому мiжнародному радiо вiн висловив великий ентузiазм щодо проекту, проте сказав при цьому: “Лувр – це не знiмальний майданчик. Це мiсце, куди приходять в середньому 20 тисяч чоловiк на день. Тому знiмати можна тiльки по вiвторках, коли музей зачинено, а також вночi”.

В деякi бажанi мiсця знiмальнiй групi потрапити все ж таки не вдалося. Наприклад, Вестмiнстерське абатство категорично вiдмовило у цьому. “Хоча “Код да Вiнчi” – захоплююча книга, з богословськоi точки зору вона невiрна i небезпечна, i ми не можемо пiдтримати суперечливi й тенденцiйнi релiгiйнi та iсторичнi висновки цiei книги, i виражене в нiй вiдношення до християнства i Нового Завiту”, – говорилось в офiцiйнiй заявi абатства. У Вестмiнстерському абатствi також вважають, що Браун припустився ряду помилок, описуючи собор у фiнальнiй частинi роману, i заявляють про намiр скласти повний список цих помилок для екскурсоводiв. Зйомки планують завершити в Англii до 19 жовтня.

Прем’eра “Коду да Вiнчi”, бюджет якого склав 100 млн. доларiв, вiдбудеться 19 травня 2006 р. Фiльм обiцяe стати одним з головних лiтнiх блокбастерiв 2006 р.

Король Ральф

Король Ральф (King Ralph / Король Ральф). США, 1991. Режисер Дейвiд С. Ворд. У ролях: Джон Гудмен, Пiтер О’Тул, Джон Херт, Камiлла Курдi, Рiчард Грiффiтс.

ICTV, п’ятниця 29 липня, 21.00

Внаслiдок нещасного випадку гинуть усi члени англiйськоi королiвськоi родини. Для iснування королiвського двору потрiбно знайти нового монарха, який був би родичем Вiндзорiв. Eдиним претендентом, як виявляeться, e… п’яниця – американець Ральф Джонс (Гудмен), джазовий пiанiст нiчного клубу Лас-Вегаса. Ральф – остання крапля кровi Вiндзорiв, загублена i забута в далекiй Америцi. Герой отримуe англiйську корону i всi клопоти, що пов’язанi з нею. Своiм стилем життя та поведiнкою вiн смiшить i шокуe всю краiну. Однак невдовзi народу починаe подобатись такий простий та демократичний король. Коли ж Ральф закохуeться у стриптизерку i починаe з нею зустрiчатися, вибухаe справжнiй скандал… Фiльм змальовуe досить примiтивне уявлення американцiв про англiйський королiвський двiр. Незважаючи на зусилля чудових акторiв Гудмена та О’Тула, лише окремi мiсця стрiчки e дотепними.

Король Ральф (King Ralph / Король Ральф). США, 1991. Режисер Дейвiд С. Ворд. У ролях: Джон Гудмен, Пiтер О’Тул, Джон Херт, Камiлла Курдi, Рiчард Грiффiтс.

ICTV, п’ятниця 29 липня, 21.00

Внаслiдок нещасного випадку гинуть усi члени англiйськоi королiвськоi родини. Для iснування королiвського двору потрiбно знайти нового монарха, який був би родичем Вiндзорiв. Eдиним претендентом, як виявляeться, e… п’яниця – американець Ральф Джонс (Гудмен), джазовий пiанiст нiчного клубу Лас-Вегаса. Ральф – остання крапля кровi Вiндзорiв, загублена i забута в далекiй Америцi. Герой отримуe англiйську корону i всi клопоти, що пов’язанi з нею. Своiм стилем життя та поведiнкою вiн смiшить i шокуe всю краiну. Однак невдовзi народу починаe подобатись такий простий та демократичний король. Коли ж Ральф закохуeться у стриптизерку i починаe з нею зустрiчатися, вибухаe справжнiй скандал… Фiльм змальовуe досить примiтивне уявлення американцiв про англiйський королiвський двiр. Незважаючи на зусилля чудових акторiв Гудмена та О’Тула, лише окремi мiсця стрiчки e дотепними.

Не йди

З перших же кадрiв стаe зрозумiло, що маeмо справу з видовищем жорстким, часом безжалiсним до глядача: розбита закривавлена голова, непритомна дiвчина на каталцi, обличчя ii батька, який дiзнаeться страшну новину. В такому стилi витримано весь фiльм. Це не елiтне, iнтелектуальне кiно, це мелодрама, яка, однак, пiдкуповуe натуральнiстю, життeвiстю. Жодних штампiв, картонних пристрастей чи неприродно вродливих облич, над якими попрацювали гримери. Життя без прикрас, почуття без прикрас – таким мiг би бути девiз авторiв “Не йди”.
Перша зустрiч головних героiв далека вiд романтики, бо закiнчуeться банальним згвалтуванням. Але подано все так, що питань, чому цих людей потiм потягнуло одне до одного, не виникаe. Вона потрiбно йому настiльки, що вiн думаe про те, щоб залишити дружину, дiм i весь свiй свiт, який йому остогид. Вiн потрiбен iй настiльки, що вона готова пожертвувати своiм щастям (читай: життям), щоб не ставити його у нестерпну, болiсну ситуацiю. Нелогiчно тiльки на перший погляд, насправдi ж дуже логiчно, переконливо i реально: глибину кохання не вiдчути без самопожертви.
Наступне зауваження буде неоригiнальним, але пiсля перегляду дiйсно хочеться зiбрати разом усiх лялькових голлiвудських героiнь Пенелопи Крус i запхати iх подалi в шафу. Бо не в “Виборi капiтана Кореллi”, не в “Ванiльному небi” i тим паче не в “Сахарi”, а саме тут (i в деяких раннiх своiх роботах) ця акторка показуe, як вона вмie грати. I вона не намагаeться виглядати чарiвною, казково вродливою – зовнiшнiсть ii героiнi цiлком буденна, дехто навiть скаже, страшнувата. Краса в iншому – в тому, якими очима вона дивиться на коханого, коли розповiдаe йому, чому прийняла таке рiшення.

З перших же кадрiв стаe зрозумiло, що маeмо справу з видовищем жорстким, часом безжалiсним до глядача: розбита закривавлена голова, непритомна дiвчина на каталцi, обличчя ii батька, який дiзнаeться страшну новину. В такому стилi витримано весь фiльм. Це не елiтне, iнтелектуальне кiно, це мелодрама, яка, однак, пiдкуповуe натуральнiстю, життeвiстю. Жодних штампiв, картонних пристрастей чи неприродно вродливих облич, над якими попрацювали гримери. Життя без прикрас, почуття без прикрас – таким мiг би бути девiз авторiв “Не йди”.

Перша зустрiч головних героiв далека вiд романтики, бо закiнчуeться банальним згвалтуванням. Але подано все так, що питань, чому цих людей потiм потягнуло одне до одного, не виникаe. Вона потрiбно йому настiльки, що вiн думаe про те, щоб залишити дружину, дiм i весь свiй свiт, який йому остогид. Вiн потрiбен iй настiльки, що вона готова пожертвувати своiм щастям (читай: життям), щоб не ставити його у нестерпну, болiсну ситуацiю. Нелогiчно тiльки на перший погляд, насправдi ж дуже логiчно, переконливо i реально: глибину кохання не вiдчути без самопожертви.

Наступне зауваження буде неоригiнальним, але пiсля перегляду дiйсно хочеться зiбрати разом усiх лялькових голлiвудських героiнь Пенелопи Крус i запхати iх подалi в шафу. Бо не в “Виборi капiтана Кореллi”, не в “Ванiльному небi” i тим паче не в “Сахарi”, а саме тут (i в деяких раннiх своiх роботах) ця акторка показуe, як вона вмie грати. I вона не намагаeться виглядати чарiвною, казково вродливою – зовнiшнiсть ii героiнi цiлком буденна, дехто навiть скаже, страшнувата. Краса в iншому – в тому, якими очима вона дивиться на коханого, коли розповiдаe йому, чому прийняла таке рiшення.

Зовнiшнiсть Кастеллiтто взагалi далека вiд уявлень про романтичного героя, i це теж великий плюс. Його герой майже завжди приховуe почуття. В ньому e енергiя, але не вистачаe рiшучостi. Нiби й зрie у ньому протест проти такого життя, але проявляeться вiн надто скромно, боязко. Вiн може помочитись на квiти дружини в ii вiдсутностi або пнути пiд столом ногою ненависного песика, якого весь час сують пiд нiс. Та чи змiг би вiн зробити рiшучий крок, якби за нього все не вирiшила бiльш сильна характером людина?

Хiрург двiчi опиняeться в ситуацii, де змушений пасивно спостерiгати за подiями. Вiн чекаe, поки iнший зробить операцiю його дочцi. Але i ранiше, на життeвому перепуттi, вiн теж нiби перебував у ролi спостерiгача, не встиг зробити вибiр, поки не стало пiзно. Тодi це коштувало йому надто дорого. Однак в критичний момент операцii вiн втручаeться i своiми руками витаскуe дочку з того свiту. Схоже, вiн таки засвоiв урок.

З якоi ти планети?

З якоi ти планети? (What Planet Are You From? / С какой ты планеты?). США, 2000. Режисер Майк Нiколс. У ролях: Гаррi Шендлiнг, Аннетт Бенiнг, Джон Гудмен, Бен Кiнгслi, Грег Кiннер, Лiнда Фiорентiно, Рiчард Дженкiнс, Джудi Грiр, Нора Данн.

ICTV, четвер 28 липня, 23.30

Забувши про сумну долю своiх попередникiв, чергова раса агресивних прибульцiв плануe захопити матiнку-Землю. З цieю метою iнопланетний диктатор (Кiнгслi) посилаe у наш свiт здiбного агента Гарольда Андерсона (Шендлiнг), який повинен пiд виглядом пересiчного американця знайти i заплiднити земну жiнку… У 60-х роках Нiколс (“Випускник”, “Дiлова жiнка”) заслужив славу тонкого та уiдливого критика звичаiв американського “iстеблiшменту”. У своiй новiй картинi 69-рiчний режисер намагався залишитись вiрним основнiй темi власноi творчостi, висмiюючи не стiльки типовi ситуацii з фантастичних фiльмiв, скiльки стиль життя сучасних представникiв “середнього класу” США. З iншого боку, вiн створював комедiю, розраховану на смаки публiки 90-х, з модними зiрками i жартами “а-ля” брати Фареллi. Невибагливiсть гумору псуe враження вiд стрiчки, однак зусилля чудового акторського ансамблю роблять ii цiлком придатною для перегляду.

З якоi ти планети? (What Planet Are You From? / С какой ты планеты?). США, 2000. Режисер Майк Нiколс. У ролях: Гаррi Шендлiнг, Аннетт Бенiнг, Джон Гудмен, Бен Кiнгслi, Грег Кiннер, Лiнда Фiорентiно, Рiчард Дженкiнс, Джудi Грiр, Нора Данн.

ICTV, четвер 28 липня, 23.30

Забувши про сумну долю своiх попередникiв, чергова раса агресивних прибульцiв плануe захопити матiнку-Землю. З цieю метою iнопланетний диктатор (Кiнгслi) посилаe у наш свiт здiбного агента Гарольда Андерсона (Шендлiнг), який повинен пiд виглядом пересiчного американця знайти i заплiднити земну жiнку… У 60-х роках Нiколс (“Випускник”, “Дiлова жiнка”) заслужив славу тонкого та уiдливого критика звичаiв американського “iстеблiшменту”. У своiй новiй картинi 69-рiчний режисер намагався залишитись вiрним основнiй темi власноi творчостi, висмiюючи не стiльки типовi ситуацii з фантастичних фiльмiв, скiльки стиль життя сучасних представникiв “середнього класу” США. З iншого боку, вiн створював комедiю, розраховану на смаки публiки 90-х, з модними зiрками i жартами “а-ля” брати Фареллi. Невибагливiсть гумору псуe враження вiд стрiчки, однак зусилля чудового акторського ансамблю роблять ii цiлком придатною для перегляду.

Будинок воскових фiгур

Будинок воскових фiгур (House of Wax / Дом восковых фигур). Фiльм жахiв. США, 2005. Режисер Хауме Коллет-Серра. У ролях: Елiша Катберт, Перiс Хiлтон, Чед Майкл Мюррей, Джаред Падалескi, Джон Абрахамс, Демон Херрiмен, Браян Ван Холт.

Шестеро студентiв поспiшають на матч студентського чемпiонату з американського футболу. Не доiхавши, вони сваряться з пiдозрiлим водieм i вирiшують провести нiч в наметах. Прокинувшись, героi бачать, що iх автомобiль виведено з ладу, i iм доводиться вирушити до найближчого мiстечка Емброуза. Опинившись там, студенти вiдвiдують музей воскових фiгур, де експонати виглядають, наче живi. Невдовзi друзi розумiють, жахливу причину цiei реалiстичностi: у мiстечку хазяйнують божевiльнi брати-близнюки, якi роблять восковi фiгури з живих людей.

Будинок воскових фiгур (House of Wax / Дом восковых фигур). Фiльм жахiв. США, 2005. Режисер Хауме Коллет-Серра. У ролях: Елiша Катберт, Перiс Хiлтон, Чед Майкл Мюррей, Джаред Падалескi, Джон Абрахамс, Демон Херрiмен, Браян Ван Холт.

Шестеро студентiв поспiшають на матч студентського чемпiонату з американського футболу. Не доiхавши, вони сваряться з пiдозрiлим водieм i вирiшують провести нiч в наметах. Прокинувшись, героi бачать, що iх автомобiль виведено з ладу, i iм доводиться вирушити до найближчого мiстечка Емброуза. Опинившись там, студенти вiдвiдують музей воскових фiгур, де експонати виглядають, наче живi. Невдовзi друзi розумiють жахливу причину цiei реалiстичностi: у мiстечку хазяйнують божевiльнi брати-близнюки, якi роблять восковi фiгури з живих людей.

Це римейк знаменитого фiльму Андре де Тота 1953 р., в якому знялись Вiнсент Прайс та молодий Чарлз Бронсон i який був варiацieю стрiчки “Загадки воскового музею” (1933) Майкла Кертiца. Фiльм створила студiя “Дарк Кастл”, яка займаeться реанiмацieю популярних у минулому страшних сюжетiв за допомогою сучасних спецефектiв (“Будинок нiчних привидiв”, “13 привидiв”, “Корабель-привид”). Сценарiй написали Чад та Керi Хеeси. Режисер Хауме Коллет-Серра – дебютант в кiно, який ранiше знiмав телерекламу та вiдеоклiпи. Бюджет “Будинку” – 40 млн. доларiв. Зйомки почались 3 травня 2004 р. i проходили в Австралii, у штатi Квiнсленд. 26 червня пiд час перевiрки обладнання, за допомогою якого робили спецефекти, на знiмальному майданчику виникла пожежа, внаслiдок якоi повнiстю згорiв студiйний павiльйон. Прем’eру у США, заплановану на початок червня, перенесли на травень.

Жандарм одружуeться

Жандарм одружуeться (Le gendarme se marie / Жандарм женится). Францiя-Iталiя, 1968. Режисер Жан Жиро. У ролях: Луi Де Фюнес, Мiшель Галабру, Клод Жансак, Женев’eв Град, Морiс Рiш, Жан Лефевр.

СТБ, середа 27 липня, 19.50

Новi пригоди жандарма Крюшо (Де Фюнес) та його тупуватих колег починаються з того, що iм доручають ловити порушникiв дорожнього руху. Потiм Крюшо закохуeться у вдову полковника (Жансак) i разом зi своiм начальником (Галабру) бере участь у конкурсi, який повинен виявити здiбностi до керiвноi дiяльностi у жандармерii Сен-Тропеза. Переможцiв маe визначити комп’ютер, який ламаeться… Один з бiльш-менш придатних для перегляду фiльмiв з “жандармськоi” серii.

Жандарм одружуeться (Le gendarme se marie / Жандарм женится). Францiя-Iталiя, 1968. Режисер Жан Жиро. У ролях: Луi Де Фюнес, Мiшель Галабру, Клод Жансак, Женев’eв Град, Морiс Рiш, Жан Лефевр.

СТБ, середа 27 липня, 19.50

Новi пригоди жандарма Крюшо (Де Фюнес) та його тупуватих колег починаються з того, що iм доручають ловити порушникiв дорожнього руху. Потiм Крюшо закохуeться у вдову полковника (Жансак) i разом зi своiм начальником (Галабру) бере участь у конкурсi, який повинен виявити здiбностi до керiвноi дiяльностi у жандармерii Сен-Тропеза. Переможцiв маe визначити комп’ютер, який ламаeться… Один з бiльш-менш придатних для перегляду фiльмiв з “жандармськоi” серii.

Все або нiчого

Римейки – рiч крихка i в бiльшостi випадкiв позбавлена сенсу, оскiльки майже завжди вони створюються виключно з фiнансових причин. Коли оригiнальний сюжет пересаджують на грунт iншоi краiни чи епохи, це ще можна зрозумiти – тодi у нього хоча б теоретично e можливiсть заграти по-новому, але в бiльшостi випадкiв це теж нi до чого путнього не призводить. Коли ж просто перезнiмають стару iсторiю з iншими акторами, шанси отримати щось варте уваги мiнiмальнi.
У випадку з “Все або нiчого” дежа вю вiдчують бiльшiсть глядачiв. Тому що перший “Найдовший ярд”, припустiмо, бачили далеко не всi, а от ще його римейк, англiйський “Кiстколом”, знайомий багатьом. Той, хто дивився його, у новiй картинi не знайде нiчого нового. Тiльки замiсть Вiннi Джонса – Адам Сендлер.

Не буду казати, який Джонс актор, але вiн футболiст професiйний, тому у “Кiстколомi” в футбольних сценах вiдчувалась певна достовiрнiсть. Сендлер… кажуть, що вiн тренувався i робив успiхи, але вони завжди так кажуть. В те, що вiн виробляв всi тi фокуси на полi без дублерiв, не вiриться зовсiм. Що стосуeться акторства, то цей герой Сендлера не дратуe так, як його раннi “шедеври”: все ж таки Пол Крю – персонаж iншого типу, нiж Бiллi Медiсон, вiн же Хеппi Гiлмор, вiн же Водоноша, вiн же всеперемагаючий iнфантильний дебiл. Але й особливого смiху вiн не викликаe, хiба що на початку, коли влаштовуe для телебачення шоу з полiцейським переслiдуванням. Фiльм краде колега Адама – метушливий базiкало Крiс Рок, запас жартiв про непростi стосунки бiлих i чорних у якого, здаeться, невичерпний.

Римейки – рiч крихка i в бiльшостi випадкiв позбавлена сенсу, оскiльки майже завжди вони створюються виключно з фiнансових причин. Коли оригiнальний сюжет пересаджують на грунт iншоi краiни чи епохи, це ще можна зрозумiти – тодi у нього хоча б теоретично e можливiсть заграти по-новому, але в бiльшостi випадкiв це теж нi до чого путнього не призводить. Коли ж просто перезнiмають стару iсторiю з iншими акторами, шанси отримати щось варте уваги мiнiмальнi.

У випадку з “Все або нiчого” дежа вю вiдчують бiльшiсть глядачiв. Тому що перший “Найдовший ярд”, припустiмо, бачили далеко не всi, а от ще його римейк, англiйський “Кiстколом”, знайомий багатьом. Той, хто дивився його, у новiй картинi не знайде нiчого нового. Тiльки замiсть Вiннi Джонса – Адам Сендлер.

Не буду казати, який Джонс актор, але вiн футболiст професiйний, тому у “Кiстколомi” в футбольних сценах вiдчувалась певна достовiрнiсть. Сендлер… кажуть, що вiн тренувався i робив успiхи, але вони завжди так кажуть. В те, що вiн виробляв всi тi фокуси на полi без дублерiв, не вiриться зовсiм. Що стосуeться акторства, то цей герой Сендлера не дратуe так, як його раннi “шедеври”: все ж таки Пол Крю – персонаж iншого типу, нiж Бiллi Медiсон, вiн же Хеппi Гiлмор, вiн же Водоноша, вiн же всеперемагаючий iнфантильний дебiл. Але й особливого смiху вiн не викликаe, хiба що на початку, коли влаштовуe для телебачення шоу з полiцейським переслiдуванням. Фiльм краде колега Адама – метушливий базiкало Крiс Рок, запас жартiв про непростi стосунки бiлих i чорних у якого, здаeться, невичерпний.

Сендлер знайшов епiзод i для свого постiйного “напарника” Роба Шнайдера. Це у них традицiя: Шнайдер у кожному своeму фiльмi даe камео Сендлеру i навпаки. Причому кожного разу Сендлер в епiзодичнiй ролi затьмарюe Шнайдера в головнiй i навпаки. Тут би iм зробити висновки i обмежити свою дiяльнiсть епiзодичними ролями, але ж не зроблять.

Жоден сучасний римейк не обходиться без участi зiрки фiльму-першоджерела. Так було в “Шафтi”, “Янголах Чарлi”, “Старськi i Хатчi” i в багатьох iнших. Участь Берта Рейнольдса у “Все або нiчого” звелась до простоi присутностi. Шкода, оскiльки у нього, на вiдмiну вiд колег з перелiчених вище стрiчок, був не епiзод, а повноцiнний персонаж. Для актора, який свого часу був однieю з головних зiрок “фабрики мрiй”, можна було написати бiльш яскраву й цiкаву роль тренера. Натомiсть Джеймс Кромвелл свою невелику роль начальника тюрми вiдпрацьовуe на 100%.

Якщо що й рятуe картину (частково), то це бадьорий саундтрек i колоритний набiр гравцiв команди в’язнiв. Завдяки цим двом складовим наприкiнцi дiйсно виникаe щось на кшталт спортивного духу, що захоплюe i примушуe вболiвати за героiв, навiть якщо по хвилинам знаeш, що вiдбуватиметься. А це вже непогано.