Едрiан Бродi

Едрiан Бродi народився 23 грудня 1976 р. у Нью-Йорку, в сiм’i шкiльного вчителя. Дещо екзотична зовнiшнiсть Бродi пояснюeться тим, що у його жилах тече угорська кров. Цим вiн зобов’язаний своiй матерi – вiдомiй фотожурналiстцi Сильвii Плачi. Мати використовувала незвичну зовнiшнiсть сина у своiх роботах, i, за словами Едрiана, саме вона навчила його поводитись перед камерою. Юнi роки хлопець провiв у Квiнсi. Едрiан з дитинства мрiяв стати актором: у 12 рокiв вiн виконував роль чарiвника на дитячих вечiрках i навiть отримав прiзвисько Дивовижний Едрiан. Мати допомогла йому отримати освiту у Вищiй школi акторськоi майстерностi та в Американськiй академii драматичного мистецтва. Невдовзi юний Бродi вже брав участь у позабродвейських постановках, а у 1988 р. дебютував на телебаченнi. Пiсля зйомок у кiлькох серiалах Едрiан повернувся до навчання.

Першим успiхом молодого актора стала другорядна роль у ретро-мелодрамi про часи Великоi депресii “Цар гори” (1993) Стiвена Содерберга. Робота Бродi сподобалась критикам, i вiн отримав вiдразу декiлька запрошень з Голлiвуду. Едрiан знявся у кiлькох низькобюджетних фiльмах, якi не користувались успiхом у прокатi (“Востаннe, коли я запланував самогубство”, “Шiсть шляхiв до недiлi”, “Весiлля пiдприeмця”), а прославився у 1998 р., виконавши одну з провiдних ролей – капрала Файфа – у драмi про Другу свiтову вiйну “Тонка червона лiнiя” Терренса Малiка. Багато сцен з актором вирiзали пiд час монтажу, однак вiн все ж таки привернув до себе увагу. Чимало рецензентiв порiвнювали Бродi з молодим Аль Пачiно, маючи на увазi не лише зовнiшню подiбнiсть, а й рiвень акторськоi майстерностi. Едрiан не розчарував iх i в своiх наступних стрiчках. В “Лiтi Сема” (1999) Спайка Лi вiн зiграв маргiнала Рiтчi, який став першою жертвою нью-йоркцiв, що збожеволiли вiд спеки та страху перед нiчним манiяком, в трилерi “Кисень” був досить переконливим хитромудрим вбивцею, а в “Iсторii з намистом” (2001) Чарлза Шаeра довiв, що добре вписуeться в рiзнi епохи. Не лишились непомiченими роботи актора у картинах “Висоти свободи” Баррi Левiнсона та “Хлiб i троянди” Кена Лоача.

У 2002 р. Бродi знову заглибився у тематику Другоi свiтовоi вiйни, погодившись на головну роль у “Пiанiстi” – екранiзацii однойменноi книги, виданоi ще у 1946 р. Роман Поланський особисто запросив його, оскiльки вважав, що схiдноeвропейське походження допоможе Едрiану переконливо зiграти Владислава Шпiльмана – eврея-пiанiста з Варшави, який дивом уникнув смертi. Для того, щоб перевтiлитись у свого героя, актору довелося сильно похудiти i навчитися грати на фортепiано. Внесок Бродi в успiх картини, котра здобула “Золоту пальмову гiлку” Каннського фестивалю, “Сезар” та премiю Британськоi кiноакадемii, був дуже важливим: завдяки його переконливiй грi глядачi побачили жахи концтабору очима людини з тонкою вразливою душею, загнаноi у нелюдськi умови i позбавленоi можливостi навiть торкатися улюбленого iнструмента. Це й оцiнила Американська кiноакадемiя, присудивши Бродi приз за найкращу чоловiчу роль, хоча його конкурентами були такi зiрки, як [Джек Нiколсон->], [Нiколас Кейдж->], [Майкл Кейн->], [Денieл Дей-Льюiс->]. Таким чином Едрiан поставив два рекорди: став у своi 29 наймолодшим лауреатом “Оскара” (попереднiй рекорд належав Рiчарду Дрейфусу) i першим, хто перемiг четвiрку колег-“оскароносцiв”.

Пiсля [“Пiанiста”->Пiанiст] Бродi зiграв невеликi ролi у “Детективi, що спiваe” (2003) Кейт Гордон та [“Таeмничому лiсi”->Таeмничий лiс] (2004) М. Найта Шаямалана i разом з [Кiрою Найтлi->Кiра Найтлi] знявся у [“Пiджаку”->Пiджак] (2005) Джона Мейберi. Цього року вiн також з’явиться на екранах у [новому “Кiнг-Конгу” Пiтера Джексона -> Кiнг-Конг].