Кiнг-Конг

Звiстка про те, що режисер “Володаря перснiв” Пiтер Джексон закiнчив римейк “Кiнг-Конга”, змусила весь свiт згадати про легендарну мавпу, яка увiйшла до iсторii кiно.

Першу стрiчку про велетенську горилу, котра жила на таeмничому островi Череп i одного дня потрапила до Нью-Йорка, було знято ще у 1933 р. Навiть в умовах Великоi депресii у США “Кiнг-Конг” мав великий успiх: за чотири днi йому вдалося спустошити гаманцi збiднiлоi нью-йоркськоi публiки на 90 тисяч доларiв. Ця картина стала символом видовищного голлiвудського кiнематографу, що намагаeться вразити глядачiв несподiваними сюжетними поворотами та багатством декорацiй. Режисерам Ернесту Б. Шедсаку i Мерiану С. Куперу вдалося створити своeрiдний букет популярних жанрiв, де e i мелодраматична лiнiя, i елементи фiльму-подорожi та фiльму-катастрофи. Iх “Кiнг-Конг” також став етапом у розвитку кiнотехнiки: у ньому вперше було використано метод транспарантноi зйомки. Зараз стрiчка зберiгаeться у бiблiотецi Конгресу США як нацiональне надбання.

Шедсак та Купер зняли продовження картини – “Син Конга” (1933), однак воно не повторило успiх свого попередника. У 50-60-х рр. велетенська мавпа неодноразово з’являлась в японських фiльмах про монстрiв. Одного разу вона навiть мiрялась силою зi славетним схiдним чудовиськом Годзiллою (“Кiнг-Конг проти Годзiлли”, 1962), причому iх двобiй сприймався як натяк на протистояння Америки та Японii.

Звiстка про те, що режисер “Володаря перснiв” Пiтер Джексон закiнчив римейк “Кiнг-Конга”, змусила весь свiт згадати про легендарну мавпу, яка увiйшла до iсторii кiно.

Першу стрiчку про велетенську горилу, котра жила на таeмничому островi Череп i одного дня потрапила до Нью-Йорка, було знято ще у 1933 р. Навiть в умовах Великоi депресii у США “Кiнг-Конг” мав великий успiх: за чотири днi йому вдалося спустошити гаманцi збiднiлоi нью-йоркськоi публiки на 90 тисяч доларiв. Ця картина стала символом видовищного голлiвудського кiнематографу, що намагаeться вразити глядачiв несподiваними сюжетними поворотами та багатством декорацiй. Режисерам Ернесту Б. Шедсаку i Мерiану С. Куперу вдалося створити своeрiдний букет популярних жанрiв, де e i мелодраматична лiнiя, i елементи фiльму-подорожi та фiльму-катастрофи. Iх “Кiнг-Конг” також став етапом у розвитку кiнотехнiки: у ньому вперше було використано метод транспарантноi зйомки. Зараз стрiчка зберiгаeться у бiблiотецi Конгресу США як нацiональне надбання.

Шедсак та Купер зняли продовження картини – “Син Конга” (1933), однак воно не повторило успiх свого попередника. У 50-60-х рр. велетенська мавпа неодноразово з’являлась в японських фiльмах про монстрiв. Одного разу вона навiть мiрялась силою зi славетним схiдним чудовиськом Годзiллою (“Кiнг-Конг проти Годзiлли”, 1962), причому iх двобiй сприймався як натяк на протистояння Америки та Японii.

У 1976 р. продюсер Дiно Де Лаурентiс вирiшив повернути Конга на екрани свiту. Бюджет римейка, режисером якого виступив Джон Гiллермiн, склав 15 млн. доларiв. Острiв, на якому мали проходити зйомки першоi половини стрiчки, знайшли на Гавайському архiпелагу. Якщо у “Кiнг-Конгу” 1933 р. головну роль “зiграла” лялька висотою пiвметра, то зiркою картини Гiллермiна став розрекламований Голлiвудом 13-метровий монстр з дюралюмiнieвим скелетом, шкiрою з гуми i каучука, керований гiдравлiчною системою та електрикою. Цей гiгант, створений талановитим iталiйським конструктором Карло Рамбальдi, з’являвся на екранi лише на кiлька хвилин у нью-йоркських кадрах фiльму (у рештi сцен знiмалась людина у костюмi горили, який зробив вiдомий гример Рiк Бейкер), але саме вiн притягнув до кiнотеатрiв мiльйони глядачiв i принiс стрiчцi “Оскара” за спецефекти. Як i у випадку з “Сином Конга”, вдруге рецепт не спрацював: “Кiнг-Конг живий” Гiллермiна, який вийшов на екрани у 1986 р., провалився у прокатi, пiсля чого Де Лаурентiс оголосив себе банкротом.

Новозеландець Пiтер Джексон побачив першого “Кiнг-Конга”, коли йому було дев’ять рокiв. “Жоден фiльм не справив на мене такого враження, – зiзнаeться вiн. – Я давно мрiяв створити новий варiант цiei класичноi iсторii. Тут e усе, що менi потрiбно: захоплюючий сюжет, дiя, емоцii i цiкавi характери. Я пишаюся тим, що знiматиму римейк цього фiльму”. Керiвництво студii “Юнiверсал”, яка у серединi 70-х програла битву за права на римейк Де Лаурентiсу, вирiшило цього разу довести справу до кiнця. Проект Джексона наблизився до реалiзацii, коли стало вiдомо, що компанiя “Трi-Стар” готуe до виходу на екрани “Годзiллу”, а “Волт Дiсней” плануe створити “Могутнього Джо Янга” – ще одну картину про велетенську мавпу. “Юнiверсал” зупинила роботу над “Конгом”, а Джексон почав знiмати “Володаря перснiв”.

31 березня 2003 р. студiя нарештi запустила проект. Джексон, якому запропонували 20-мiльйонний гонорар та 20% вiд прибуткiв стрiчки, пообiцяв, що напише сценарiй (у спiвавторствi зi своiм партнером по бiзнесу Френом Волшем та сценаристом Фiлiппом Боенсом) у жовтнi, пiсля того, як закiнчить монтувати третю частину “Володаря”. “Юнiверсал” видiлила на зйомки 200 млн. доларiв. I тропiчнi, i нью-йоркськi сцени фiльму вирiшили знiмати у Новiй Зеландii. “Ми будемо будувати декорацii десь у передмiстi Веллiнгтона, – розповiдав Джексон. – Створимо великий макет нью-йоркських вулиць i будемо використовувати комп’ютер, щоб збiльшити мiсто: зробимо вулицi довшими, а будiвлi – вищими”. Виробництво картини надало населенню мiстечка Ловер Хатт (15 км вiд новозеландськоi столицi) бiля двох тисяч робочих мiсць.

Головною претенденткою на роль актриси Енн Дарроу довгий час вважали Кейт Вiнслет, але у вереснi 2003 р. стало вiдомо, що фавориткою Джексона e Наомi Воттс. У жовтнi про це повiдомили офiцiйно. На початку грудня на одному з сайтiв з’явилась iнформацiя, що режисер хоче зняти у фiльмi Iана Маккеллена у невiдомо якiй ролi, а сам актор казав, що “сподiваeться, що це правда”. Проте наступним офiцiйним учасником акторськоi трупи став комiк Джек Блек: наприкiнцi березня 2004 р. вiн отримав роль режисера Карла Денхема. Наступного дня повiдомили про виконавця другоi чоловiчоi ролi, Джека Дрiсколла, – ним став лауреат “Оскара” Едрiан Бродi.

У серединi червня Джексон залучив до проекту свого давнього знайомого Ендi Серкiса (Голлум з “Володаря перснiв”): його запросили для пластичного втiлення самого Кiнг-Конга. Режисер заявив, що при цьому зовсiм не збираeться олюднити гiгантську мавпу. “Вiн – дикий звiр за натурою, i ми збираeмось показати його з усiм можливим натуралiзмом”. Серкiсу також довiрили цiлком людську роль одного з членiв екiпажу. Зйомки почались у серединi 2004 р.

Режисер заявив, що його версiя буде бiльш близькою до оригiналу 1933 р., нiж до римейку 1976-го (стрiчка Гiллермiна тiльки частково використовувала видовищний потенцiал класичного сюжету, де Конг весь час бився з динозаврами та рiзними чудовиськами). У блокбастерi Джексона усi монстри комп’ютернi: студiя спецефектiв “Weta Ltd” застосувала для iх створення технологii, за допомогою яких робила Голлума. “Юнiверсал” плануe випустити “Кiнг-Конга” на екрани у груднi 2005 р.

1 коментар для “Кiнг-Конг”

Залишити відповідь до Пiтер Джексон Скасувати відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *