Велiант: Пернатий спецназ

Вiйна, юний герой, який поспiшаe захищати вiтчизну, закохана у нього чарiвна медсестра, недолугi, але вiрнi колеги, вiдважний i компетентний командир, грiзний одноокий ворог у чорному, малоймовiрна, але така бажана перемога у немислимих умовах, хеппi-енд. Все це було кiлька сотень разiв. Фiльми такого типу знiмали, знiмають i будуть знiмати пiд час будь-якоi вiйни, хоча зараз це вже не так модно. Власне, це агiтки, щось на кшталт тiei бадьороi “хронiки”, яку дивляться на початку стрiчки голуби-селяни. Кiно, пiсля перегляду якого хочеться самому поспiшити на подвиги, бити ворогiв i завойовувати повагу сусiдiв.

Нi, “Велiант” – це зовсiм не агiтка, але вiн точно дотримуeться цiei жанровоi форми. Причому не так, як “Зоряний десант” Верховена – жорстока сатира на такi стрiчки. Автори “Велiанта” поглядають на це минуле кiнематографу (минуле, оскiльки йдеться про агiтки Другоi свiтовоi) з посмiшкою поблажливою i трохи ностальгiчною, можна навiть сказати, з повагою. Вони смiються над деякими штампами i типажами цих картин, але це добродушний смiх. Тому “Велiанта” навiть важко назвати пародieю. Це просто добре кiно для сiмейного перегляду.

Вiйна, юний герой, який поспiшаe захищати вiтчизну, закохана у нього чарiвна медсестра, недолугi, але вiрнi колеги, вiдважний i компетентний командир, грiзний одноокий ворог у чорному, малоймовiрна, але така бажана перемога у немислимих умовах, хеппi-енд. Все це було кiлька сотень разiв. Фiльми такого типу знiмали, знiмають i будуть знiмати пiд час будь-якоi вiйни, хоча зараз це вже не так модно. Власне, це агiтки, щось на кшталт тiei бадьороi “хронiки”, яку дивляться на початку стрiчки голуби-селяни. Кiно, пiсля перегляду якого хочеться самому поспiшити на подвиги, бити ворогiв i завойовувати повагу сусiдiв.

Нi, “Велiант” – це зовсiм не агiтка, але вiн точно дотримуeться цiei жанровоi форми. Причому не так, як “Зоряний десант” Верховена – жорстока сатира на такi стрiчки. Автори “Велiанта” поглядають на це минуле кiнематографу (минуле, оскiльки йдеться про агiтки Другоi свiтовоi) з посмiшкою поблажливою i трохи ностальгiчною, можна навiть сказати, з повагою. Вони смiються над деякими штампами i типажами цих картин, але це добродушний смiх. Тому “Велiанта” навiть важко назвати пародieю. Це просто добре кiно для сiмейного перегляду.

Можливо, це й правильний пiдхiд. Якщо намагатись з усieю серйознiстю перенести жанрову форму агiтки у сучасний кiнематограф, вийде “Перл Харбор”. Ще гiрше буде, якщо спробувати пристосувати ii до сучасних вiйн або ж вiйськових операцiй, якi Штати нахабно проводять в рiзних кутках свiту: кiлькiсть критичних копiй у спинi автора перевищить сотню, незалежно вiд якостi фiльму. А яскравий, веселий мультфiльм з героями-голубами, який нiхто не буде аналiзувати на реалiстичнiсть характерiв, завдяки цiй формi набув динамiзму i якоiсь старомодноi, майже аристократичноi простоти й прозоростi. Зовсiм не виникаe вiдчуття, що сценаристи пiдраховували, в який момент видати той чи iнший атракцiон, щоб втримувати глядацьку увагу впродовж сеансу. Музичних номерiв немаe – плюс. Жартiв на сучаснi теми немаe зовсiм – великий плюс. Епiзодичних кумедних персонажiв (на кшталт бiлки з “Льодовикового перiоду” та пiнгвiнiв з “Мадагаскару”) теж немаe – нiчого, i без них обiйшлися.

На жаль, у вiдвiдувачiв кiнотеатрiв черговий раз вкрали можливiсть почути оригiнальну озвучку з голосами Макгрегора, Джона Клiза та iнших. Найбiльша втрата – голос Тiма Каррi, який озвучив генерала фон Телона (або ж фон Кiгтя): цей актор чудово вмie зловiсно смiятися, i фiрма, яка робила дубляж, не змогла знайти гiдноi замiни. Все ж таки треба пускати хоча б на одному сеансi в день недубльовану копiю з субтитрами – хоча б у випадку з мультфiльмами. Але прокатнi компанii i власники кiнотеатрiв цього, звичайно ж, не зроблять.

Ще непогано було б (це теж з розряду мрiй, що не збудуться) обмежити допуск у кiнотеатри людей, якi багато i голосно смiються, лякаючи оточуючих, а потiм ще й радiсно рапортують на форумах про свою поведiнку. Iнакше виникаe бажання вивести iх пiд конвоeм iз залу i заслати в оперу.

3 коментаря для “Велiант: Пернатий спецназ”

  1. А для чого тодi йти в кiнотеатри на комедiї???? Щоб сидiти i смiятися прикриваючи рукою рот, щоб часом хтось не почув i дуситися????????? То хай тодi тiльки драми показують, щоб смiшно не було. Але напевно тре тiко такi показувати, щоб i сльози не котились по щоках, бо потiм такi “нехорошi люди” скажуть, щоб їх не пускали, бо через їх плач нiц не чути.

    Шановний автор статтi, якщо ВИ не вмiєте отримувати задоволення вiд перегляду таких мультiв, то якого милого Ви ходите їх дивитися? А потiм щей критикувати людей, якi отримують. Вам напевно заздрiзно вiд цього???

    Якщо ВАМ не подобається, те що я написапв, то в майбутньому не читайте, так як я також, не читаю ВАШІ рецензiї, бо менi не подобакється стиль i у ВАС завжди всi фiльми хорошi. АДЮ

  2. От тобi й подяка за невеличку особисту рекламу… Навiщо ж стiльки емоцiй? Конвой не така вже й погана рiч, коли несильно б’ють, так й в оперi, мабуть, цiкаво… сто рокiв там не був.
    Невеликi проблеми з логiкою: ти пишеш, що статтi тобi не подобаються i при цьому що ти їх не читаєш. Втiм, це досить поширений пiдхiд у середовищi любителiв кiно. Багатьом не подобається саме те, що вони не дивляться.
    Смiх – велика рiч, фактично, центр теперiшньої культури i цивiлiзацiї. Адже в нашому життi стiльки смiшного… Завжди приємно посмiятись над чимось або кимось, особливо над тими, хто втрачає нервовi клiтинки через дрiбницi. Тобi подобається в залi смiятись i чути смiх iнших. А я в кiнозалi не хочу чути когось з людей. Я хочу чути i бачити фiльм. Поважаю тих, хто притримується цiєї точки зору, i не заважаю їм дивитись. Однак для розумiння цього потрiбна практика, а 2-3 рази на мiсяць – це не практика. Поведiнку людини, яка ходить в кiно з такою частотою, цiлком можна вибачити.

  3. Згоден з Рокером!
    Смiх в кiнотеатрi це норма! А якщо це комедiя то просто необхiднiсть!!!ї
    Так що не що тобi йому вибачати!!!!(Вадим: Поведiнку людини, яка ходить в кiно з такою частотою, цiлком можна вибачити.)
    Краще сам вибачся або йди на….оперу!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *