13-й район

Смiшно про це читати, але дехто все ще вважаe, що “фiльм Люка Бессона” (так зараз називають всi стрiчки, в яких знаменитий режисер виступив продюсером, сценаристом чи автором сюжету) – це така собi символiчна ознака якостi. Якщо маeться на увазi здатнiсть заробляти грошi при мiнiмумi зусиль i залучених талантiв, це дiйсно так. Але ознакою якостi це назвати не можна.

“Таксi”, “Таксi-2”, “Таксi-3”, “Ямакасi”, “Васабi”… Скiльки ще потрiбно непотребу, щоб зрозумiти, що творчiсть Бессона-продюсера i “eвропейське кiно” – це двi зовсiм рiзнi, несумiснi речi?

Будьмо вiдвертi – навiть Бессон-режисер спiкся ще пiд час “Леона”. “П’ятий елемент” вже був повною капiтуляцieю перед Голлiвудом (в якостi символу перемоги “фабрики мрiй” фiгурував Брюс Вiллiс – йому не вистачало тiльки прапору переможця). I цю капiтуляцiю нам продавали як перемогу eвропейського кiно, свiдчення того, що й там вмiють знiмати фантастичнi бойовики. Де в “П’ятому елементi” Eвропа в широкому розумiннi слова? Там же, де i Гвiнея. Щодо “Жанни д’Арк” все дуже коротко. В головнiй ролi Мiла Йовович? Дискусiю закiнчено.

I пiсля цього – продюсерська дiяльнiсть, яка, так би мовити, пiдтримуe нацiональний кiнематограф розвинутоi eвропейськоi краiни. “13-й район” – eвропейський суперпроект 2004 року. Вiн так i благаe: не бий лежачого. Але нам це продають як альтернативу Голлiвуду, тому можна розважитись. Режисер – колишнiй оператор. Знято непогано, найкраще слово – “швидко”. Морель, викинь цей сценарiй i знiми коротенький фiльм-погоню, люди заплатять тобi тi самi грошi, а розчарованих буде втричi менше. Те саме я завжди кажу Майклу Бею. Бей – досить точний американський аналог Мореля, однак досвiду у нього трохи бiльше i акторська пiдтримка у нього завжди краща (iнша справа, що вiн нею користуeться так само вправно, як равлик зубною щiткою). В “13-му районi” актори – колишнi каскадери. А це значить – закрили тему, як в КВН.

Сюжет, запозичений з “Втечi з Нью-Йорка” Карпентера, сам по собi маe неабиякий потенцiал, але йому потрiбен бiльш екстремiстський погляд. Вiдносно недалеке майбутнe, уряд оголошуe цiлий район або навiть мiсто мертвою зоною i тому подiбнi приeмнi речi. Була чiтка логiка у тому, як реагував у такому свiтi Снейк Плiскен Карпентера: вiн посилав цей свiт у тартарари при найменшiй нагодi, знаючи, що йому (свiту) втрачати нема чого. Передивiться фiнали “Втечi з Нью-Йорка” i “Втечi з Лос-Анджелесу”. Що в “13-му районi”? Достатньо притиснути двох дрiбних полiтикiв, щоб все налагодилось. I це в суспiльствi, яке змирилося з самим iснуванням таких явищ, як 13-й район. Звичайно, це розважальне кiно, не реальнiсть, але якщо сiв грати в шахи, не треба зображувати Джордана. Якщо почав з антиутопii, не треба звертати на рейки казки.

I останнiй хiд, який добиваe нещасний “Район” – ролi обох героiв у кульмiнацii. Вони виявляються до смiшного безсилими перед бандами, що хазяйнують в треклятому районi. Крапку в конфлiктi ставить (i водночас змiнюe статус-кво в районi) iнший бандит, який вiдбираe владу у свого начальника i дозволяe героям виконати iхнe завдання. Так i напрошуeться метафора: безпораднi героi – це Морель i Бессон, а бандит-переможець К-2 – нахабна, як танк, реклама, яка зробила те, з чим нiколи не впорались би цi двоe.