Александр

Александр (Alexander / Александр). США, 2004. Режисер Олiвер Стоун. У ролях: Колiн Фаррелл, Анжелiна Джолi, Вел Кiлмер, Ентонi Хопкiнс, Джаред Лето, Розарiо Доусон, Джонатан Рiс-Меeрс, Браян Блессд, Дейвiд Беделла, Коннор Паоло.

1+1, недiля 11 вересня, 20.15

Iсторiя великого полководця, який зумiв до 25 рокiв об’eднати пiд своeю владою гiгантську iмперiю. У центрi картини – стосунки Александра (Фаррелл) з його матiр’ю (Джолi), батьком (Кiлмер), дружиною (Доусон) та бойовими соратниками.

Стоун мрiяв про цю картину з 1989 р., i багато хто у Голлiвудi вважав, що сценарiй “Александра” – це найкраще з того, що дворазовий лауреат “Оскара” створив пiсля “Взводу”. Чорнявий 27-рiчний iрландець Фаррелл був для Стоуна не найкращим кандидатом, однак, за словами режисера, “коли Колiн у жахливiй бiлявiй перуцi прийшов на проби, я вiдчув у ньому потрiбну менi пристрасть та бунтiвний дух i зрозумiв, що знайшов актора на цю роль”. Пiд час зйомок Олiвер переконався, що не помилився у виборi виконавця: “У Колiна e мужнiсть, натхнення i гарячий iрландський темперамент. Час вiд часу вiн промовляe не передбаченi сценарieм реплiки, але й викладаeться хлопець на 100 вiдсоткiв”.

Стрiчку почали знiмати з битви бiля Гавгамелiв, де у 331 р. до нашоi ери вiйська Александра завдали нищiвноi поразки персам. Стоун звернувся по допомогу до професора Оксфордського унiверситету Робiна Лейна Фокса – знавця тiei епохи, автора книги про Александра Великого, яку було покладено в основу сценарiю фiльму. Питання режисера весь час ставили вченого у складне становище. Що думав про мiфи Аристотель, який вчив маленького Александра? В який колiр треба фарбувати волосся Фаррелла? Чи були у македонськоi кавалерii щити? “Звiдки я можу усе це знати? – нервувався Фокс. – Ми працюeмо з матерiальними свiдченнями, а те, про що ви питаeте, не малювали на вазах!” Гонорар, який вимагав iсторик, був дуже незвичним: можливiсть перенестися на 23 столiття назад i взяти участь у кавалерiйськiй атацi армii Александра у першому рядi вершникiв. Стоун здивувався, проте професор запевнив його, що e досвiдченим наiзником. Пiзнiше Фокс зiзнався, що трохи переоцiнив власнi сили: “Шестиметровi списи, якi я сам затвердив, виявились трохи важчими, нiж я очiкував, i стандартного розмiру шолом падав на очi, коли кiнь переходив на галоп”.

Дуже допомiг Стоуну король Марокко Мохаммед VI: вiн вiдправив на зйомки тисячу солдат своei армii, якi мали не лише скласти масовку для батальних сцен, а й гарантувати безпеку знiмальноi групи. Для епiзодiв з битвами зшили 20 000 костюмiв, виготовили 4000 лукiв, 9000 стрiл, 3000 щитiв i стiльки ж мечiв, 200 списiв для вершникiв та 350 сокир. Масовку у таборi в пустелi три тижнi безжалiсно тренував вiдставний капiтан американськоi морськоi пiхоти Дейл Дай, який не вперше спiвпрацюe зi Стоуном. Саме Дай командував “армiями” пiд час зйомок бойових сцен.

Було б наiвно чекати вiд Стоуна типового давньоримського блокбастера, розважального “пеплума” на зразок “Троi”. Однак режисер, намагаючись чи то зiграти на американському захопленнi полiткоректнiстю, чи то просто створити найоригiнальнiший фiльм даноi тематики, придiлив гомосексуальному аспекту особистого життя Александра стiльки екранного часу, що позiхати буде найпрогресивнiший глядач без забобонiв. На мелодраму про чисте й свiтле чоловiче кохання можна було не витрачати бiльше ста мiльйонiв доларiв. До того ж на екранi цих грошей майже не видно. Декорацii вражають, але обiцяних масштабних бойових сцен у стрiчцi усього двi, i в жоднiй з них не розкриваeться талант Александра-полководця. Незважаючи на непогану гру Джолi та Кiлмера, картина в цiлому – стала повним розчаруванням для прихильникiв iсторичних кiноепосiв i одним з найбiльш прикрих кiнематографiчних розчарувань року.