Авiатор (The Aviator / Авиатор). США, 2004. Режисер Мартiн Скорсезе. У ролях: Леонардо Дi Капрiо, Кейт Бланшетт, Кейт Бекiнсейл, Алан Алда, Алек Болдуiн, Джуд Лоу.
1+1, субота 17 вересня, 22.20
Останнiм часом бiографiю цiei людини збирались перенести на екран Воррен Бiттi (з собою у головнiй ролi), Браян Де Пальма (з Нiколасом Кейджем), брати Х’юз (з Джоннi Деппом), Мiлош Форман (з Едвардом Нортоном) i Крiстофер Нолан (з Джимом Керрi).
Говард Х’юз-мол. народився у 1905 р. у Техасi. Вчився у калiфорнiйськiй Санта-Барбарi, у 17 рокiв втратив матiр, у 18 – батька-мiльйонера, який розбагатiв завдяки винайденим ним високоефективним нафтовим бурам. У 19 Говард згiдно з рiшенням суду був визнаний повнолiтнiм, збiльшив свою спадщину, повернувся у Калiфорнiю i вирiшив зайнятись кiновиробництвом. Вже друга з фiнансованих ним картин здобула “Оскара”.
Однак кiно було лише одним iз захоплень Х’юза – iншим була авiацiя (ще у 14 рокiв батько дозволив йому лiтати на маленькому гiдропланi). Тому, коли вiн сам взявся за режисуру, то зняв стрiчку про британських льотчикiв Першоi свiтовоi вiйни – “Янголи пекла”. Одночасно мiльйонер працював над створенням найбiльш швидкiсного лiтака у свiтi – H-1 Racer, заснував для цього власну авiабудiвельну компанiю i побив усi рекорди швидкостi. Намагаючись досягти максимальноi точностi та вiрогiдностi кадрiв повiтряних боiв, Говард купив у Eвропi невелику приватну армiю старих вiйськових машин. Пiд час зйомок Х’юз сам сидiв за кермом однiei з них, впав i мало не загинув, проте знятi ним батальнi епiзоди досi вважаються мало не найреалiстичнiшими у свiтовому кiно. Коли його нiмий фiльм вже був готовий, у кiнематограф прийшов звук, i Х’юз перезняв усi сцени з дiалогами. Картина коштувала 4 млн. доларiв, але користувалась надзвичайним успiхом i отримала номiнацiю на “Оскар” за операторську роботу.
“Янголи пекла” – одна з найулюбленiших стрiчок Скорсезе, яку вiн називаe “Матрицею” свого часу”. Тому видатний режисер сучасностi особливо ретельно вiдтворював на своeму знiмальному майданчику саме обставини створення цього класичного кiнотвору. Добре знаючи репутацiю Скорсезе, продюсери зi студii “Мiрамакс” побоювались, коли видiляли на зйомки “Авiатора” 108 млн. доларiв, однак цього разу маестро був напрочуд дисциплiнованим: закiнчив роботу до свого 61-рiччя, вклавшись у бюджет, i усього на один день перевищив тримiсячний графiк – через пожежi, що пошкодили також знiмальнi майданчики фiльму “Кiт” та телесерiалу “Лiкар Квiнн”.
Дiя картини охоплюe перiод з кiнця 1920-х до 1947 року, i завданням Леонардо Дi Капрiо, головного виконавця та iнiцiатора проекту, було не лише зiграти успiшного пiдприeмця, авiатора i кiнопродюсера Говарда Х’юза, а й показати першi ознаки психiчноi хвороби, якою цей чоловiк страждав в останнi роки свого життя. Актор навiть збирався навчитись лiтати, щоб впевнено почуватися у сценах за штурвалом лiтака. “Ця людина доводила будь-який свiй задум до екстриму”, – каже про свого героя Дi Капрiо.
Найцiкавiшими роздiлами бiографii Х’юза були романи з голлiвудськими зiрками Авою Гарднер та Кетрiн Хепберн, ролi яких Скорсезе пропонував вiдповiдно Нiколь Кiдман та Гвiнет Пелтроу. Обидвi акторки змушенi були вiдмовитись через iншi контракти. Роль Гарднер дiсталась британцi Кейт Бекiнсейл. “Уявляeте, як це – грати жiнку, про яку на кожнiй сторiнцi сценарiю написано, що вона найвродливiша у свiтi? Це така вiдповiдальнiсть: вона ж була кумиром мiльйонiв! Я до смертi боюся розчарувати ii прихильникiв”, – зiзнавалась актриса.
Щось подiбне вiдчувала i австралiйка Кейт Бланшетт, яка грала Кетрiн Хепберн. “Це абсолютно нездiйсненне завдання, – розповiдала вона. – Мартiн дуже допомагаe: вiн показуe менi свою колекцiю фiльмiв Хепберн, i на великому екранi вдаeться розгледiти такi нюанси, якi на телевiзiйному просто зникають. Але менi треба показати Кетрiн за межами знiмального майданчику, а про ii приватне життя вiдомо мало”. З самою Хепберн Бланшетт зустрiтись не судилося: 96-рiчна акторка померла за тиждень до початку зйомок “Авiатора”. Однак Лорен Баколл, яка добре знала Хепберн, дала Кейт декiлька цiнних порад.
Роль Джин Харлоу, ще однiei легенди “фабрики мрiй”, виконала солiстка рок-групи No Doubt Гвен Стефанi, а Еррола Флiнна, знаменитого героя пригодницьких стрiчок 30-х, зiграв Джуд Лоу. Сценарiй написав Джон Логан (“Гладiатор”, “Останнiй самурай”).
Бiльша частина павiльйонних зйомок проходила у Монреалi. Мiська ратуша “зiграла роль” Сенату США; звiдти прибрали усi написи французькою мовою, а для демонстрацii поганих звичок американських сенаторiв 40-х використали сухий лiд, щоб створити завiсу “тютюнового диму” в кiмнатi для дебатiв. Натурнi зйомки проходили у Лос-Анджелесi. Вулицю в Беверлi Хiллз, куди впав лiтак Х’юза у 1946 р., знiмали у Палос-Вердес, а вечiрку на честь завершення зйомок “Янголiв пекла” – на борту Queen Mary в Лонг-Бiч.
Останнiй фiльм Скорсезе, багатомiльйонний i багатозiрковий проект, заздалегiдь розрахований на визнання Кiноакадемii, отримав пять “Оскарiв”: за жiночу роль другого плану (Бланшетт), декорацii, операторську роботу, монтаж i костюми. Вiн не здобув нагороди в головних номiнацiях саме тому, що здавався усiм занадто розрахованим на смаки академiкiв. Художнi якостi картини у даному випадку не мали жодного значення: головним завданням було не дати премiю Скорсезе, який заслужив ii бiльше, нiж будь-який iнший сучасний американський режисер. А можливо, Кiноакадемiя просто не в станi вибачити постановнику його старi “грiхи”, коли вiн, не враховуючи нiчиi смаки, знiмав жорстокi, кривавi стрiчки, що випереджали свiй час.