Чарлi i шоколадна фабрика

Четверта (пiсля “Едварда Руки-ножицi”, “Еда Вуда” та “Сонноi лощини”) спiльна робота Тiма Бертона i Джоннi Деппа вчетверте довела, що цi двоe створенi один для одного.

Бертон – казкар, який не розповiдаe простих казок, Депп – актор, який не граe простих персонажiв. Жоден з них нiколи не намагався полегшити життя собi, а тим паче глядачу, вчепившись за рятiвний штамп або вилiзши нагору, наче по драбинi, по спецефектах. Спецефектiв у картинi вистачаe, але вони саме обслуговують шоу, а не роблять його.

Робить шоу унiкальна вiзуальна фантазiя Бертона i його густий чорний (наче шоколад) гумор. Музика Деннi Елфмана вже пiд час титрiв обiцяe щось зловiсне, i такий самий настрiй створюe показаний пiд неi “танець” фабричних машин. В роботизованiй точностi iх рухiв – ключ до божевiлля того, хто за ними стоiть.

Четверта (пiсля “Едварда Руки-ножицi”, “Еда Вуда” та “Сонноi лощини”) спiльна робота Тiма Бертона i Джоннi Деппа вчетверте довела, що цi двоe створенi один для одного.

Бертон – казкар, який не розповiдаe простих казок, Депп – актор, який не граe простих персонажiв. Жоден з них нiколи не намагався полегшити життя собi, а тим паче глядачу, вчепившись за рятiвний штамп або вилiзши нагору, наче по драбинi, по спецефектах. Спецефектiв у картинi вистачаe, але вони саме обслуговують шоу, а не роблять його.

Робить шоу унiкальна вiзуальна фантазiя Бертона i його густий чорний (наче шоколад) гумор. Музика Деннi Елфмана вже пiд час титрiв обiцяe щось зловiсне, i такий самий настрiй створюe показаний пiд неi “танець” фабричних машин. В роботизованiй точностi iх рухiв – ключ до божевiлля того, хто за ними стоiть.

Необхiдну атмосферу створюють декорацii будинку сiмейства Чарлi – гротескне втiлення зубожiння, де Бертон отримуe багато можливостей для сумних жартiв. А потiм – справжнiй феeрверк кольорiв i солодощiв на фабрицi, повнiй дивовижних механiзмiв i створiнь.

I все ж таки казка залишилась би казкою, якби не типово бертонiвське трактування постатi головного героя. Вiллi Вонка у виконаннi Деппа – тип вiдверто манiакальний. Так, у казцi вiн на перший погляд граe роль такого собi вiдновлювача справедливостi, i жертви його “жартiв”, люди, яких привели на його фабрику жадiбнiсть, заздрощi, жага слави, заслужили те, що отримують, але ж в очах Деппа-Вонки написано, що рушiй у нього – зовсiм не вiдчуття справедливостi. Йому подобаeться те, що вiн робить.

Його мотивацiя попри казкову умовнiсть звучить цiлком реалiстично i по-дорослому. Загублена дитина, яка так i не знайшла свiй дiм, залишилась в душi дитиною, не здатною iснувати в свiтi дорослих. З усiма, кого вiн вважаe гiдним кари, бiлолиций власник фабрики розправляeться з типово дитячим садизмом рiвня “Тома i Джеррi”. Все своe життя Вонка провiв за стiнами своei фабрики, що теж наклало вiдбиток на його дii, – вiн виконуe задумане чiтко i без жодних вагань, наче машина. Не порозумiвшись в дитинствi з власним батьком, вiн не випадково запрошуe дiтей з батьками – у його маленьких катувань мають бути вдячнi глядачi (“Нiчого страшного, пiч запалюють лише по вiвторках i четвергах”. – “Сьогоднi саме вiвторок!!!” – “Що ж… будемо сподiватись, що сьогоднi ii з якоiсь причини не запалили!”), i кожну iз заздалегiдь прорахованих витiвок вiн подаe як номер з мюзиклу. Саме на цьому перехрестi добрий i нещасний Едвард Руки-ножицi зустрiчаe зовсiм не безпечних персонажiв бертонiвських “Бетменiв”: з одним з них Вонку рiднить втрачене дитинство, з iншим – всеперемагаюче бажання творити, залишаючи за собою тiла випадкових жертв. Тому в обов’язковий хеппi-енд не дуже вiриться: в такiй казцi вiн бiльше схожий на тишу перед бурею.

5 коментарів для “Чарлi i шоколадна фабрика”

  1. Суто дитяче кiно. Звiсно, там є те, що зачiпає якiсь глибиннi почуття, що залишилися в нас з дитинства. Чим бiльше залишилося – тим бiльше подобається цей фiльм. Якщо залишилося зовсiм мало – фiльм зовсiм не сподобається.
    Дiйсно, сюжет досить банальний. Дiтей карають за те, що вони жадiбнi, честолюбнi, злостивi i не дуже розумнi. Так, зло повинно бути покаране. Але карають досить жорстоко, з задоволенням. І цього у фiльмi забагато. Тому дивитися його в якийсь момент стає нудно. До того ж особливої динамiки i послiдовностi у фiльмi немає. Немає про що згадати.

  2. А ще потрiбно не забувати, що то є екранiзацiя, i до того ж чудова.
    Тому закиди щодо манiакальностi та садизму недоречнi – їх тут не бiльше, анiж у казках про Івана та Василiсу, чи Ганса та Гретель.

Залишити відповідь до foxjony Скасувати відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *