Вiлл Смiт

Вiлл Смiт (Will Smith / Уилл Смит), повне iм’я якого Вiллард Крiстофер Смiт II, народився 25 вересня 1968 р. у Фiладельфii (штат Пенсiльванiя) i був другим з чотирьох дiтей у родинi. Його мати Керолайн працювала у мiсцевiй школi, а батько, Вiллард Смiт-старший, був власником невеликоi рефрижераторноi компанii. У дитинствi Вiлл здобув прiзвисько “Принц” завдяки вмiнню знаходити вихiд з будь-якоi ситуацii за допомогою свого гострого язика; потiм це прiзвисько стало частиною творчого псевдонiму артиста. Ще у школi Смiт захоплювався репом, i це захоплення поступово набуло рис професiйноi дiяльностi, коли Вiлл та його приятель Джефф Таунс органiзували реп-дует i почали виступати пiд псевдонiмами The Fresh Prince та DJ Jazzy Jeff. Iх пiснi завоювали популярнiсть, два альбоми стали платиновими, а роботи “He’s the DJ” i “I’m the Rapper” отримали премii “Греммi”.

Наступною сходинкою у зорянiй кар’eрi Смiта було запрошення на телебачення. Йому довелось грати майже себе – простого темношкiрого хлопця, котрий потрапляe у будинок заможноi сiм’i з Беверлi Хiллз. Телесерiал, який називався “Принц Бель Ейр”, допомiг Вiллу перебратися з малого екрану на великий. У 1993 р. актор непогано проявив себе у комедii “Зроблено в Америцi” та у драмi “Шiсть ступенiв вiдчуження”, а через два роки настала черга першого справжнього касового успiху: комедiйний бойовик “Поганi хлопцi” Майкла Бея, в якому Смiт i Мартiн Лоренс склали веселий дует детективiв-напарникiв, став одним з глядацьких фаворитiв 1995 року. Фантастичний хiт “День Незалежностi” (1996) Роланда Еммерiха перетворив Вiлла на суперзiрку. Його наступна стрiчка “Люди у чорному” (1997) не тiльки зiбрала в американському прокатi понад 237 млн. доларiв, а й повернула Смiта-репера на першi сходинки музичних хiт-парадiв з композицieю iз саундтрека картини. Вiлл вiдразу ж випустив два нових альбоми “Big Willie Style” та “Willenium”, якi очолили хiт-паради.

У 1998 р. актор з успiхом випробував себе у бiльш серйозному амплуа у трилерi Тонi Скотта “Ворог держави”, але його наступний фiльм – черговий комедiйний бойовик “Дикий, дикий Вест” (1999) Баррi Сонненфелда – став майже провалом i улюбленою мiшенню для кiнокритикiв. Не дуже вдалою виявилась i роль Смiта у картинi Роберта Редфорда “Легенда про Беггера Венса” (2000).

Вiлл Смiт (Will Smith / Уилл Смит), повне iм’я якого Вiллард Крiстофер Смiт II, народився 25 вересня 1968 р. у Фiладельфii (штат Пенсiльванiя) i був другим з чотирьох дiтей у родинi. Його мати Керолайн працювала у мiсцевiй школi, а батько, Вiллард Смiт-старший, був власником невеликоi рефрижераторноi компанii. У дитинствi Вiлл здобув прiзвисько “Принц” завдяки вмiнню знаходити вихiд з будь-якоi ситуацii за допомогою свого гострого язика; потiм це прiзвисько стало частиною творчого псевдонiму артиста. Ще у школi Смiт захоплювався репом, i це захоплення поступово набуло рис професiйноi дiяльностi, коли Вiлл та його приятель Джефф Таунс органiзували реп-дует i почали виступати пiд псевдонiмами The Fresh Prince та DJ Jazzy Jeff. Iх пiснi завоювали популярнiсть, два альбоми стали платиновими, а роботи “He’s the DJ” i “I’m the Rapper” отримали премii “Греммi”.

Наступною сходинкою у зорянiй кар’eрi Смiта було запрошення на телебачення. Йому довелось грати майже себе – простого темношкiрого хлопця, котрий потрапляe у будинок заможноi сiм’i з Беверлi Хiллз. Телесерiал, який називався “Принц Бель Ейр”, допомiг Вiллу перебратися з малого екрану на великий. У 1993 р. актор непогано проявив себе у комедii “Зроблено в Америцi” та у драмi “Шiсть ступенiв вiдчуження”, а через два роки настала черга першого справжнього касового успiху: комедiйний бойовик “Поганi хлопцi” Майкла Бея, в якому Смiт i Мартiн Лоренс склали веселий дует детективiв-напарникiв, став одним з глядацьких фаворитiв 1995 року. Фантастичний хiт “День Незалежностi” (1996) Роланда Еммерiха перетворив Вiлла на суперзiрку. Його наступна стрiчка “Люди у чорному” (1997) не тiльки зiбрала в американському прокатi понад 237 млн. доларiв, а й повернула Смiта-репера на першi сходинки музичних хiт-парадiв з композицieю iз саундтрека картини. Вiлл вiдразу ж випустив два нових альбоми “Big Willie Style” та “Willenium”, якi очолили хiт-паради.

У 1998 р. актор з успiхом випробував себе у бiльш серйозному амплуа у трилерi Тонi Скотта “Ворог держави”, але його наступний фiльм – черговий комедiйний бойовик “Дикий, дикий Вест” (1999) Баррi Сонненфелда – став майже провалом i улюбленою мiшенню для кiнокритикiв. Не дуже вдалою виявилась i роль Смiта у картинi Роберта Редфорда “Легенда про Беггера Венса” (2000).

Проте образ легендарного боксера, створений Вiллом у стрiчцi Майкла Манна “Алi” (2001), змусив забути про його невдачi. Актор протягом року тренувався пiд керiвництвом Алi i перетворився на справжнього атлета, набравши 15 кг м’язовоi ваги. “Крiм того, я перерив усi архiви, – розповiдаe зiрка. – Я передивився усе, що мiг знайти i немовби переродився. Я можу iмпровiзувати вiд iменi Алi. Я почав мислити як боксер. Манн намагався вижати з мене усе, на що я здатен”. Смiт також наполiг, щоб його дружинi Джейд Пiнкетт-Смiт доручили грати Сонджi, першу дружину Алi. До “Оскара” актору дострибнути не вдалося, але вiн виборов приз глядацьких симпатiй “MTV Movie Awards”, також номiнувався на “Золотий глобус” та афро-американську премiю “Iмейдж”.

“Люди у чорному-2” (2002) та “Поганi хлопцi-2” (2003) були для Смiта повторенням вже пройденого, як i стрiчка Алекса Прояса “Я, робот” (2004), хоча всi вони мали чудовi комерцiйнi показники. Вiлл також озвучив рибку у “Пiдводнiй братвi” (2004) i довiв, що може чудово грати в романтичних комедiях, знявшись у стрiчцi “Правила зйому: Метод Хiтча”, яка стала одним з головних цьогорiчних хiтiв.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *