Цю стрiчку почали розкручувати за рiк до прем’eри i рекламували мало не як афганський “Апокалiпсис сьогоднi”. Як не дивно, тема Афгану досi залишаeться недопрацьованою: час, коли ii дозволили використовувати, настав якраз в епоху перших i дуже недолугих крокiв кiнематографу колишнього СРСР у комерцiйному напрямку. Це призвело до створення безкiнечних штамповок-бойовикiв, що косили пiд “Рембо”, але й близько не наближались до якостi навiть цього далеко вiд iдеалу зразка. В той час як американське кiно може похвалитись такими видатними антивоeнними картинами, як “Мисливець на оленiв”, “Металева оболонка” або вже згаданий “Апокалiпсис”, Афганiстан, “радянський В’eтнам”, так i не отримав гiдного цiei сумноi i досi болючоi теми кiнотвору.
Конкурентiв у “9 роти” майже немаe, причому не тiльки серед “афганських” стрiчок. За постановочним розмахом в сучасному росiйському (не кажучи вже про наше, украiнське) кiно iй майже немаe рiвних. Справляють враження саме добротнiсть постановки та режисерський професiоналiзм. Сцену вибуху лiтака знято так, що iй може позаздрити будь-яка голлiвудська високобюджетка. Хоча вiдеоклiпнi вставки у кiлькох сценах здаються дуже недоречними.
Серед задiяноi в головних ролях молодi справжнiх злетiв не спостерiгаeться, iх роботи здебiльшого нерiвнi, хоча i з них намагались видобути по максимуму. На такому тлi набагато ефектнiше виглядають старшi виконавцi, особливо такi крутi типажi, як Пореченков, Серебряков або сам Бондарчук, у яких i персонажi колоритнiшi, i досвiду акторського бiльше.
Залишаeться пояснити, чому ж, на думку рецензента, “9 рота”, попри безумовний професiоналiзм тих, хто ii створював, не увiйде до числа видатних творiв свiтового кiно воeнноi й антивоeнноi тематики. Саме поняття трагедii вiйни тут звужено, i зовсiм не тому, що йдеться про одну окремо взяту роту. Показати вiйну як пекло, в якому гинуть симпатичнi хлопцi через дуже далекi вiд них причини, – це найпростiший пiдхiд, i саме ним скористався Бондарчук. Такий пiдхiд не передбачаe глибокого аналiзу вiйни як способу вирiшення конфлiктiв, який на перший погляд здаeться для людини зовсiм неприродним, але який людина тим не менш обираe пiдозрiло часто. Вiйни як причини появи маленьких тиранiв, готових топити все навколо в кровi, таких, як сержант Бернс з “Взводу” чи полковник Курц з “Апокалiпсису сьогоднi”. Вiйни як диявола-спокусника, котрий руйнуe перш за все не тiло, а душу.
Бондарчук даремно казав, що кiно може не сподобатись багатьом генералам: всi чини залишились у нього за кадром. Лише раз лунаe з радiо голос головного союзного перебудовника, слова якого солдати в далекому Афганiстанi (як i всi iншi) марно намагаються зрозумiти. Що ж, кращого “цапа” знайти б i не вдалось.
Ну вот.. все так хвалят этот фильм, а я решила пойти на “Эрос” =)
Дивився цей фiльм їдучи в автобусi з Миколаєва до Києва 🙂 Може обстановка була непiдходящою, але фiльм менi не сподобався. Багато зауважень щодо деталей. Гра акторiв, як на мене, бiльше вiдповiдала б фiльму про Чеченську вiйну.
Чергова образлива росiйська стрiчка. Де українцiв хохлами називають. Не сподобався, чергове лайно.