Джеймс Бонд. Частина 2

Даремно я ображав “Iнтер”: пiсля показаних о першiй годинi перших двох частин наступнi серii “бондiани” (поки що) демонструють у найзручнiший час. Але повернемось до iсторii кiносерiалу.
У 1967 р. на екрани вийшла п’ята картина про Бонда, “Живеш тiльки двiчi” Льюiса Гiлберта, пiсля чого Шон Коннерi вiдмовився продовжувати зйомки у кiносерiалi. “Коли я грав суперагента 007, менi часто здавалося, що я його просто ненавиджу, – згадуe актор. – Не минало й дня, щоб до мене не пiдiйшов хто-небудь з питанням: чи схожi ви на свого персонажа? Глупство! Я тисячу разiв намагався пояснити, що свiт Джеймса Бонда – це чиста фантазiя, що не треба нiчого порiвнювати… Усе марно. Кожного разу, коли на екрани виходив новий фiльм, з’являлися тисячi статей з претензiйно-iдiотськими мiркуваннями”.

Зальцман та Брокколi спробували замiнити Коннерi 30-рiчним австралiйцем Джорджем Лазенбi, проте стрiчка за його участю (“На таeмнiй службi Ii величностi” Пiтера Ханта) не мала успiху. Картина виявилась надто мелодраматичною: головний герой одружуeться, але внаслiдок несподiваного нападу смертельного ворога Блофелда (Теллi Савалас) вiдразу пiсля весiлля стаe вдiвцем.

Даремно я ображав “Iнтер”: пiсля показаних о першiй годинi перших двох частин наступнi серii “бондiани” (поки що) демонструють у найзручнiший час. Але повернемось до iсторii кiносерiалу.

У 1967 р. на екрани вийшла п’ята картина про Бонда, “Живеш тiльки двiчi” Льюiса Гiлберта, пiсля чого Шон Коннерi вiдмовився продовжувати зйомки у кiносерiалi. “Коли я грав суперагента 007, менi часто здавалося, що я його просто ненавиджу, – згадуe актор. – Не минало й дня, щоб до мене не пiдiйшов хто-небудь з питанням: чи схожi ви на свого персонажа? Глупство! Я тисячу разiв намагався пояснити, що свiт Джеймса Бонда – це чиста фантазiя, що не треба нiчого порiвнювати… Усе марно. Кожного разу, коли на екрани виходив новий фiльм, з’являлися тисячi статей з претензiйно-iдiотськими мiркуваннями”.

Зальцман та Брокколi спробували замiнити Коннерi 30-рiчним австралiйцем Джорджем Лазенбi, проте стрiчка за його участю (“На таeмнiй службi Ii величностi” Пiтера Ханта) не мала успiху. Картина виявилась надто мелодраматичною: головний герой одружуeться, але внаслiдок несподiваного нападу смертельного ворога Блофелда (Теллi Савалас) вiдразу пiсля весiлля стаe вдiвцем.

У другiй половинi 60-х з’явився ще один, “неофiцiйний” Джеймс Бонд. Голлiвудська зiрка Дейвiд Найвен, спецiалiст з виконання ролей справжнiх джентльменiв, зiграв агента 007 у фiльмi “Казино “Рояль” (1967). У цiй недолугiй пародii п’ятеро вiдомих постановникiв (Джон Х’юстон, Кен Х’юз, Роберт Перрiш, Джо Макграт, Вел Гест) познущалися з Бонда – старанно, однак не дуже дотепно. Вражаючий акторський ансамбль (Пiтер Селлерс, Урсула Андресс, Орсон Веллс, Вудi Аллен, Жан-Поль Бельмондо тощо) не врятував стрiчку, яка розчарувала усiх. Якщо дослiдники серiалу i згадують “Казино “Рояль”, то лише як “чорну вiвцю бондiани”.

Тим часом Шон Коннерi поiхав до СРСР знiматися у ролi Амундсена в картинi “Червоний намет” (1969) Михайла Калатозова, за що отримав повне “вiдпущення грiхiв” вiд радянських критикiв, якi аж надто серйозно сприймали його екраннi пригоди. Проте актор не виправдав iхнiх надiй, бо знову зiграв агента 007 у фiльмi “Дiаманти назавжди” (1971) Гая Гамiльтона. Шон заробив за зйомки мiльйон доларiв, який одразу вiддав на доброчиннiсть.

У 1973 р. продюсери нарештi пiдшукали гiдну замiну Коннерi – 45-рiчного англiйця Роджера Мура, знаного за телесерiалом “Святий”. Перша стрiчка за його участю (“Живи i дай померти” Гая Гамiльтона) була не надто вдалою, але вже в наступнiй картинi (“Людина з золотим пiстолетом” того ж Гамiльтона) новий Бонд почувався значно впевненiше.

З кожним роком автори “бондiани” все бiльше уваги придiляли розкiшним декорацiям, рiзноманiтним трюкам та спецефектам. Для фiльму “Шпигун, який мене кохав” (1977) Льюiса Гiлберта на студii “Пайнвуд” побудували макет танкера, який може ховати у трюмi бойовi пiдводнi човни (в подальшому його зберегли як пам’ятник, що символiзуe мистецтво майстрiв комбiнованих зйомок). В iншому павiльйонi на основi синтетичних барельeфiв, пофарбованих пiд мармур лiнолеуму та гiпсових скульптур, вiдтворили розкiш iталiйського палацу. Загалом на “Шпигуна” було витрачено 11 млн. фунтiв стерлiнгiв (для порiвняння: бюджет “Доктора Но” становив тiльки 900 тисяч).

Пiсля шаленого успiху “Зоряних вiйн” агента 007 вiдправили у космос: у стрiчцi “Мунрейкер” (1979) Льюiса Гiлберта герой Мура переслiдував манiяка Драйкса (Мiшель Лонсдаль), котрий загрожував Землi хiмiчною атакою з орбiтальноi станцii. Ця картина вважаeться найбiльш видовищною серieю “бондiани” 70-х.

Коли у Великобританii почалася економiчна криза, продюсери серiалу тимчасово вiдмовилися вiд дорогих декорацiй та технiки. Натомiсть режисер Джон Глен вразив глядачiв карколомними трюками у фiльмах “Тiльки для ваших очей” (1981) i “Восьминiжка” (1983).

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *