Едвард Нортон

Усього за шiсть рокiв роботи в кiно Едвард Нортон (Edward Northon / Эдвард Нортон) завоював славу “лицедiя-перфекцiонiста” i здобув титул “найталановитiшого актора поколiння”, який ранiше отримували Марлон Брандо та Роберт Де Нiро, його генiальнi партнери у “Ведмежатнику”.

Едвард народився 18 серпня 1969 р. у мiстечку Коламбiа, штат Мерiленд, в родинi адвоката Едварда Нортона-старшого та вчительки Робiн Нортон. Вiн стверджуe, що не пам’ятаe часу, коли б йому не хотiлося грати на сценi. У 5 рокiв хлопець вперше побачив у театрi мюзикл “Якщо б я була принцесою”, пiсля чого запевнив батькiв, що стане лицедieм.

Ед був найкращим актором шкiльного театру. Вiн також вiдвiдував дитячу школу театрального мистецтва у Балтиморi i, як згадують його вчителi, вже тодi питав iх: “Яким e моe надзавдання у цiй сценi?”

Усього за шiсть рокiв роботи в кiно Едвард Нортон (Edward Norton / Эдвард Нортон) завоював славу “лицедiя-перфекцiонiста” i здобув титул “найталановитiшого актора поколiння”, який ранiше отримували Марлон Брандо та Роберт Де Нiро, його генiальнi партнери у “Ведмежатнику”.

Едвард народився 18 серпня 1969 р. у мiстечку Коламбiа, штат Мерiленд, в родинi адвоката Едварда Нортона-старшого та вчительки Робiн Нортон. Вiн стверджуe, що не пам’ятаe часу, коли б йому не хотiлося грати на сценi. У 5 рокiв хлопець вперше побачив у театрi мюзикл “Якщо б я була принцесою”, пiсля чого запевнив батькiв, що стане лицедieм.

Ед був найкращим актором шкiльного театру. Вiн також вiдвiдував дитячу школу театрального мистецтва у Балтиморi i, як згадують його вчителi, вже тодi питав iх: “Яким e моe надзавдання у цiй сценi?”

Пiсля школи Нортон поступив у Йeльський унiверситет. Крiм студентського театру його цiкавила хiба що японська мова. Едвард чудово володie нею, оскiльки пiсля унiверситету пiвроку прожив у Японii, працюючи у фондi “Ентерпрайз”, заснованому його дiдом.

Переiхавши на початку 90-х у Нью-Йорк, Нортон пiдробляв офiцiантом, вiдвiдував рiзнi класи акторськоi майстерностi, ходив на проби. На однiй з них його помiтив драматург Едвард Олбi. За рекомендацieю Олбi Едварда прийняли в театральну трупу.

У 1995 р. Нортон виборов роль Ерона Стенiлера, 19-рiчного злочинця зi штату Кентуккi, у трилерi Грегорi Хоблiта “Первiсний страх”. На вирiшальну спiвбесiду вiн спецiально прийшов блiдий та похмурий, збрехав, що народився та вирiс у схiдному Кентуккi, продемонстрував абсолютно автентичний акцент, а потiм на прохання режисера додав до нього ще й невелике заiкання. Пiсля прем’eри картини актора визнали головним вiдкриттям сезону, нагородили призом чиказьких кiнокритикiв за найкращий дебют i висунули на здобуття “Оскара” за роль другого плану.

“Я вже мав роботу, коли дiзнався, що “Первiсний страх” став хiтом, – каже Нортон. – Звичайно, я був задоволений, але ще бiльше радiв, що встиг потрапити у некомерцiйнi проекти. Менi пропонували багато блокбастерiв, однак я обрав фiльми Вудi Аллена та Мiлоша Формана”. 

У “Народi проти Ларрi Флiнта” (1996) Формана завдяки Нортону з’явився новий персонаж – Ален Iзаакман, збiрний образ усiх адвокатiв короля порнобiзнесу Флiнта. “Я прочитав сценарiй i змiнив те, що мене не влаштовувало, – розповiдаe актор. – Почав iмпровiзувати. Режисеру знахiдки здалися вдалими, i вiн залишив iх у стрiчцi”. В комедii Вудi Аллена “Усi кажуть, що я тебе кохаю” (1996) Едвард перевтiлився у романтичного закоханого, схожого на iдеальних голлiвудських героiв 30-40-х рокiв.

Пiсля трьох яскравих ролей Нортон раптом на два роки зник зi свiту кiно. Це були дуже важкi для нього часи: у квiтнi 1996 р. помер його дiд, знаменитий архiтектор Джеймс Руз, а через рiк – мати, яка перенесла операцiю по видаленню пухлини мозку.

У 1998 р. актор повернувся на екрани у кримiнальнiй драмi Джона Дала “Шулери”. Перед зйомками вiн багато тижнiв вивчав характер та манери професiйних гравцiв. Нортон та Метт Деймон склали добрий дует, який чимось нагадуe Де Нiро i Кейтела зi “Злих вулиць” Скорсезе.

Роль Дерека Вiн’ярда, жорстокого фанатика, що поступово змiнюe переконання, в “Американськiй iсторii Iкс” (1998) Тонi Кея, принесла актору другу номiнацiю на премiю Кiноакадемii. Наступного року Нортон блискуче зiграв у скандальному “Бiйцiвському клубi” (1999) Дейвiда Фiнчера. Його партнер [Бред Пiтт->] стверджуe: “Едвард пiднiмаe планку акторськоi гри для всiх нас. Це актор з тисячею облич”.

Невдовзi Нортон вирiшив спробувати себе у режисурi: “Коли я знiмаюся в фiльмi у якостi актора, менi майже завжди хочеться переписати своi реплiки i взагалi переробити сценарiй. Ранiше я поставив багато вистав в театрi. Тому менi приходила в голову iдея, що рано чи пiзно я зацiкавлюся кiнорежисурою”. Нортон створив приeмну романтичну комедiю “Зберiгаючи вiру” (2000) i довiв, що може однаково майстерно працювати по обидва боки камери.

У “Ведмежатнику” (2001) Френка Оза актор зiграв спритного злодiя Джеккi Теллера. “В iншому випадку я навряд чи знявся б у такiй стрiчцi, – зiзнаeться вiн. – Але менi пообiцяли, що у нiй вiзьмуть участь [Марлон->Марлон Брандо] та [Де Нiро->Роберт Де Нiро]. Я не вагався нi секунди”. Майже повторенням цiei ролi стала роль злодiя-зрадника у “Пограбуваннi по-iталiйськи” (2003).

Нортон продовжуe щоразу дивувати акторською рiзнобiчнiстю: вiн виконав роль мiльярдера Нельсона Рокфеллера в бiографiчнiй картинi [“Фрiда”->Фрiда] (2002), з’явився на екранi у “чорнiй комедii” [“Вбити Смучi”->Вбити Смучi] (2002), став партнером Ентонi Хопкiнса у трилерi “Червоний дракон” (2002), який розповiв про новi пригоди Ганнiбала Лектера, а цього року зiграв короля в iсторичному епосi Рiдлi Скотта [“Царство небесне”->Царство небесне].

7 коментарів для “Едвард Нортон”

  1. Про Еда, якщо необхідно, написала б цілий трактат або величезну статтю, але цього було б недостатньо…
    Найкращий, найрозумніший і, безумовно, талановитий. Чесно кажучи, не про кожного актора я кажу таке, але Нортон варт. Хотілося б додати ще один фільм, де Ед продемонстрував неабиякий хист до зображення героїв із поламаними долями(у цьому випадку сам герой і винний у своїх нещастях) – я кажу про “25-й час”. Наркодилер і страждалець одночасно, Нортон не показує свого героя з однієї сторони(як буває, зазвичай, у фільмах про мафію чи “братків”).Можливо, все це завдяки вмілій режисерській руці Спайка Лі???
    “Я не хочу знімати фільми для всіх, лише для тих, хто розуміє…” – так висловився Едвард Нортон про свої фільми ще в далеких 90-х і дотримується свого слова й до тепер. Глядач повинен відчути той особливий настрій актора, щоб правильно зрозуміти ідею фільму та запам’ятати його назавжди.
    Едвард Джеймс Нортон IV-й, Ед Нортон, Ед – такий серйозний і розумний, красивий і страшний ГЕНІЙ.

  2. Нажаль ,дізналась про цього актора лише після фільму ” Розмальоавна вуаль” (2006), проте фільм справді геніальний…. гра акторів просто заворожує (Едвард – просто на висоті!) ,виникає стількипочуттів, думок…
    приємно знати, що є настільки талановитї люди !

  3. Один з найулюбленіших акторів! Нортон майстр перевтілення і гарант якості картини, в якій знімається. Вперше звернула на нього увагу в “Американській Історії Х” – неперевершена гра, дуже драматичне і якісне кіно. “Ілюзіоніст”, “Розмальована вуаль” – нові цікаві його ролі. Наразі намагаюсь передивитись усі його старі роботи, які пропустила. Дійсно дуже талановитий актор із надзвичайною зовнішністю.

  4. Один з небагатьох найулюбленіших акторів!Едвард Нортон,- його гра неперевершена, а те, що він передає через очі- ще краще!!!
    Не можу назвати його лицедієм, можливо, тому що бачила лише “Ілюзіоніста” й “Розмальвану вуаль”(де в нього позитивні ролі), але і цього вистачає, щоб закохатися в нього! Едвард Нортон- майстер своєї справи!!!!!

  5. Поки що маю дуже гарне враження від нього, як актора (дивився лише Ілюзіоніста та Розмальовану вуаль). Маю бажання подивитись ще щось, збираюсь – його новий фільм “Гордість і слава”.
    P.S.Для Олександри: лицедій=професійний актор, а не щось негативне, бо мені здалось, що ви це слово неправильно зроуміли.

  6. Жоден з проектів після культових “Американської історії Х”, “Бійцівського клубу” не отримав значного глядацікого визнання. Хороший актор, Нортон марнує себе у романтичних драмах/мелодрамах типу “Ілюзіоніста” або другосортних трилерах-бойовиках, скажімо тому ж “Неймовірному Халку”, “Гордості й славі” та ін.

  7. Нещодавно повторно переглянула “Бійцівський клуб”,який дивилась декілька років тому(і переважно через участь у ньому Джареда Лето),і просто закохалась у Нортона й цю стрічку! Почала переглядати всі фільми з його участю,і з кожним фільмом все більше переконуюсь в його геніальності. Сподіваюсь що свою кращу роль він ще не зіграв, тому для мене це поки що “…клуб”(який я могла б переглядати вічно) і “Розмальована вуаль”.
    дякую за статтю)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *