Торкаючись безоднi

Альпiнiстська тематика маe чималий видовищний потенцiал, але у бiльшостi випадкiв використовуeться досить стандартно, стаючи темою для бойовикiв з рiзноманiтними трюками на кшталт “Скелелаза” або “Вертикальноi межi”. Однак небезпека, що супроводжуe сходження на неприступнi вершини, складнi стосунки, якi виникають мiж людьми пiд час таких подорожей, дають можливостi i для створення гостродраматичних творiв, i саме це доводить стрiчка Макдональда.

“Торкаючись безоднi” важко назвати видатним художнiм твором. Це гiдна екранiзацiя неймовiрноi реальноi iсторii. Першi пiвгодини взагалi важко зрозумiти, навiщо було знiмати цей фiльм. Але як тiльки Саймон рiже мотузку, стаe очевидно, що це буде не типова альпiнiстська картина. Наприкiнцi ж розумieш: ця iсторiя варта того, щоб ii розповiсти якомога бiльшiй кiлькостi людей.

Те, що про подii розповiдають iхнi учасники, живi i здоровi, даe неоднозначний ефект. Знання про те, що все закiнчиться добре, частково знижуe напругу. Якби не це, на базi такого сюжету можна було б побудувати крижаний трилер, але режисер навiть не намагався це зробити. Його цiкавить подвиг конкретноi людини, перемога сили волi, трiумф виживання попри все що завгодно. Тому вiн даe можливiсть цiй людинi розповiсти все самiй. А для того, щоб переживання, якi притупились за двадцять рокiв, залишались емоцiйними, вiн проiлюстрував iх з усiм можливим реалiзмом. Ми бачимо людину, яка перемогла долю, чуeмо ii слова, вiдчуваeмо абсолютну реальнiсть кiнооповiдi, i нам передаeться ii надзвичайна життeстверджуюча сила.

Альпiнiстська тематика маe чималий видовищний потенцiал, але у бiльшостi випадкiв використовуeться досить стандартно, стаючи темою для бойовикiв з рiзноманiтними трюками на кшталт “Скелелаза” або “Вертикальноi межi”. Однак небезпека, що супроводжуe сходження на неприступнi вершини, складнi стосунки, якi виникають мiж людьми пiд час таких подорожей, дають можливостi i для створення гостродраматичних творiв, i саме це доводить стрiчка Макдональда.

“Торкаючись безоднi” важко назвати видатним художнiм твором. Це гiдна екранiзацiя неймовiрноi реальноi iсторii. Першi пiвгодини взагалi важко зрозумiти, навiщо було знiмати цей фiльм. Але як тiльки Саймон рiже мотузку, стаe очевидно, що це буде не типова альпiнiстська картина. Наприкiнцi ж розумieш: ця iсторiя варта того, щоб ii  розповiсти якомога бiльшiй кiлькостi людей.

Те, що про подii розповiдають iхнi учасники, живi i здоровi, даe неоднозначний ефект. Знання про те, що все закiнчиться добре, частково знижуe напругу. Якби не це, на базi такого сюжету можна було б побудувати крижаний трилер, але режисер навiть не намагався це зробити. Його цiкавить подвиг конкретноi людини, перемога сили волi, трiумф виживання попри все що завгодно. Тому вiн даe можливiсть цiй людинi розповiсти все самiй. А для того, щоб переживання, якi притупились за двадцять рокiв, залишались емоцiйними, вiн проiлюстрував iх з усiм можливим реалiзмом. Ми бачимо людину, яка перемогла долю, чуeмо ii слова, вiдчуваeмо абсолютну реальнiсть кiнооповiдi, i нам передаeться ii надзвичайна життeстверджуюча сила.

Iнший цiкавий момент – те, як у фiльмi подаeться точка зору того, чия поведiнка захвату не викликаe, i реакцiя його кинутого друга. Немаe нiяких звинувачень нi вiд екранного Джо, нi вiд реального. Вiн не намагаeться судити напарника, не робить цього й режисер.

Крiм цього, картина дуже докладно розповiдаe про бiльшiсть технiчних i фiзичних аспектiв альпiнiзму, цiкавих для тих, хто захоплюeться цим рiзновидом екстремального вiдпочинку. Цi деталi теж допомагають створенню вiдчуття цiлковитоi реальностi подiй на екранi.

2 коментаря для “Торкаючись безоднi”

  1. У Львовi так цей фiльм так i не показали? Чи я просто не попала в чудернацькиц розпорядок роботи КiноКопернiкПалацу, де вони на цьому тижнi боряться з перепадами енергiї i не постачанням фiльмiв? Де Ви подивились цей фiльм? – я теж хочу:)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *