Цiкаво порiвнювати стрiчку 1967 р. “Вгадай, хто прийде до обiду” та ii сучасний римейк. Нiби й тема та сама – вiдношення суспiльства до мiжрасових стосункiв, тiльки все перевернуто догори ногами (бiлi й чорнi помiнялись мiсцями), а видно шлях, який Голлiвуд пройшов за чотири десятирiччя. I якось не повертаeться язик назвати цей шлях прогресом – принаймнi у даному конкретному випадку.
Замiсть батька, людини з прогресивними поглядами, для якого знайомство з майбутнiм зятем з iншим кольором шкiри стаe справжнiм випробуванням цих самих поглядiв, – звичайний маленький тиран, без поглядiв i без фантазii. Замiсть Спенсера Тресi, дворазового “оскарiвського” лауреата, одного з найкращих американських акторiв взагалi – комедiант Бернi Мак, один з десяткiв або ж сотень афро-американських веселунiв. Якщо його хтось у нас i пам’ятаe, то хiба що за “Янголами Чарлi-2”. Замiсть сповненого самоповаги зятя, видатного вченого, кандидата на Нобелiвську премiю, – просто молодий дурник. Не треба нас запевняти, що це успiшний бiржовик – успiшний бiржовик не влаштовуe таких iстерик в лiфтi, як цей хлопець на початку фiльму. Замiсть Сiднi Пуатьe, актора не генiального, але який змiг вписати в iсторiю Голлiвуду свою сторiнку, – чувак, який загубив свою машину. Якщо чесно, Катчер халтурить тiльки у зовсiм безглуздих комiчних моментах, але iх у стрiчцi стiльки… Здаeться, цього разу Ештон таки заробив свою “Золоту малину”. Замiсть нелегкого i досить психологiчного процесу притирки характерiв майбутнiх родичiв – розпита на двох пляшка горiлки. Нiхто не сперечаeться, що це найближчий шлях до серця майбутнього тестя, справа не в цьому.
Цi “замiсть” можна продовжувати ще довго. Головне ж з них полягаe в тому, що замiсть фiльму, де реальна проблема обговорюeться з жартом, але всерйоз, маeмо пересiчну комедiю, що експлуатуe колись вiдомий сюжет, а заодно й славу фiльму-попередника. Якщо не знати, що у картини був попередник, можливо, все буде виглядати не настiльки страшно. Але тодi не треба було робити зайву рекламу на класицi, краще було взагалi зробити вигляд, що ii не було (якщо пощастить, i не згадають), i дати новому фiльму iншу, бiльш вiдмiнну назву, щоб точно не згадали. Стара стрiчка теж була розвагою, не публiцистикою, але розважала вона якось… хочеться сказати розумнiше.
Якщо ж оцiнювати “Вгадай, хто” як звичайну чергову комедiю, все одно вона не дотягуe навiть до сучасних кращих зразкiв. Хоча Мак i Катчер спiльними зусиллями примудряються пiдтримувати бiльш-менш веселу атмосферу, i виконавицi жiночих ролей грають непогано, але рiвень гумору залишаe бажати кращого, не кажучи вже про характери персонажiв.