Перш за все – дуже сподобалась реакцiя колег по перегляду у маленькому затишному червоному залi. Пiсля фiнального кадру, як тiльки пролунав пiдсумковий пострiл, включили свiтло i автор цих строк попрямував до дверей, вони продовжували сидiти ще хвилину. Першими словами пiсля цього стали: “I що ж це було?” Чесно кажучи, такоi однозначноi реакцii у всiх, що завiтали до палацу кiно на раннiй сеанс, не бачив вже давно. Дехто навiть запропонував переглянути ЦЕ вдруге, щоб нарештi зрозумiти, про що ж було кiно. I його можна зрозумiти. Оскiльки з традицiйним способом мислення, як, власне, i з реальнiстю, картина маe справу постiльки-поскiльки.
Тих, хто завiтав на сеанс, почувши, що це зняв режисер “Карт, грошей i двох стволiв” та “Великого куша”, чекаe крутий облом. Те саме буде з тими, хто, прочитавши прес-релiз, очiкуe типового грального фiльму, такоi собi сумiшi “Афери” й “Казино” – а стрiчка мала багато шансiв звернути саме на цi рейки. Але, провiвши свiй потяг цими рейками майже половину фiльму, режисер рiзко пускаe його пiд укiс – глядачу на голову.
Не слiд витрачати час на те, щоб зайвий раз нагадати, як добре, що з фiльму вирiзали Мадонну, як чудово Рiчi вмie знiмати насилля i як вiн досi не втратив смаку до виразних другорядних озброeних типажiв (хоча зовсiм не згадати Утилiзатора просто неможливо, незважаючи на те, що вiн лише данина поширенiй кiнематографiчнiй традицii). Не хочу навiть намагатись розшифровувати кабалiстськi символи, якими нашпигований фiльм. Але спробувати розiбратись у тому, що нам намагались сказати, хоча б на примiтивному життeвому рiвнi заради жарту можна.
Перш за все – дуже сподобалась реакцiя колег по перегляду у маленькому затишному червоному залi. Пiсля фiнального кадру, як тiльки пролунав пiдсумковий пострiл, включили свiтло i автор цих строк попрямував до дверей, вони продовжували сидiти ще хвилину. Першими словами пiсля цього стали: “I що ж це було?” Чесно кажучи, такоi однозначноi реакцii у всiх, що завiтали до палацу кiно на раннiй сеанс, не бачив вже давно. Дехто навiть запропонував переглянути ЦЕ вдруге, щоб нарештi зрозумiти, про що ж було кiно. I його можна зрозумiти. Оскiльки з традицiйним способом мислення, як, власне, i з реальнiстю, картина маe справу постiльки-поскiльки.
Продовжити читання “Револьвер”