Клайв Овен

Клайв Овен (Clive Owen / Клайв Оуэн) народився у 1964 р. в англійському місті Ковентрі у сім’ї музиканта. Коли хлопчику було три роки, його батько пішов з дому, залишивши матір з п’ятьма дітьми. Згодом вона вийшла заміж за залізничника, але й це не допомогло родині подолати злидні.

Клайв з дитинства вирішив, що стане актором. Вчився він жахливо: єдиним іспитом, який йому вдалось здати, була англійська мова. Вчитель порадив Овену вступити до лондонського коледжу Маунтв’ю, де навчали акторській майстерності, і навіть купив йому квиток до Лондона. Клайв прийшов на прослуховування, був зарахований, провчився кілька тижнів і втік: йому здавалось нудним будь-яке навчання.

Усі спроби Овена знайти роботу на сцені закінчувались поразкою. У 80-ті економіка Англії переживала кризу, і театр страждав від цього не менше, ніж промисловість. У 1984 р. Клайв так стомився від безробіття та відсутності грошей, що навіть пішов вчитися. Він легко вступив до найпрестижнішого акторського учбового закладу Англії – Королівської академії драматичного мистецтва; закінчивши її, Овен зміг знайти роботу у регіональних театрах. На сцені актор зустрів і свою майбутню дружину Сару-Джейн Фентон: він грав Ромео, вона – Джульєтту. У 1995 р. вони одружились, і зараз у них дві дочки, Ханна та Єва.

Овен дебютував у кіно у 1988 р., однак тільки через десять років зіграв роль, котру помітили у Голлівуді (у стрічці «Круп’є» Майка Ходжеса). Після серії рекламних роликів The Hire його почали називати новим Джеймсом Бондом і стали запрошувати в американські постановки. За останні роки Клайв встиг знятися у таких відомих картинах, як «Госфорд-парк» (2001), [«Ідентифікація Борна»->bornes-identity] (2002), «Без кордонів» (2003; у цьому фільмі він замінив [Кевіна Костнера->kevin-costner]). Нарешті, у 2004 р. актор з’явився на екрані у ролі короля Артура в однойменному історичному «суперколосі» Антуана Фукуа.

«Артур народився у сарматських степах, – розповідає про свою роль виконавець. – Проте коли ми вперше бачимо його, він схожий на людину, що втратила своє коріння. Артур каже: «Я не римлянин, не британець і вже не сармат. Хто ж я?» І він заново знаходить себе, очоливши народ, який бореться проти загарбників-саксів. Це добра зав’язка для цікавої історії, і сценарист Дейвід Францоні зміг видобути з неї максимум драматизму». Найскладнішим для Овена на зйомках була необхідність постійно сидіти в сідлі. Постановник сцен двобоїв Марк Раян вважає, що Клайв чудово впорався зі своїм завданням: «Він наповнив роль первісною силою. Це один з небагатьох акторів, котрі можуть передати свій внутрішній стан за допомогою пластики».

[«Король Артур»->king-arthur], який мав стати одним з головних літніх блокбастерів, не мав очікуваного успіху, однак початок голлівудській кар’єрі Овена було покладено: вже за наступну роль, схибленого на сексі Ларрі у драмі [Майка Ніколса->mike-nichols] [«Близькість»->closer] (2004), він отримав «Золотий глобус» і був номінований на «Оскар» за найкращу роль другого плану. Це не дивує, оскільки актор добре знає п’єсу Патріка Марбера, за якою знято стрічку: він грав в першій постановці «Близькості» на сцені Вест-Енду у 1997 р., щоправда, іншу роль – Дена (якого у Ніколса зіграв [Джуд Лоу->jude-law]).

У 2005 р. на екрани вийшов трилер «Ціна зради», в якому партнеркою Клайва Овена стала [Дженніфер Аністон->jennifer-aniston].