Клер Дейнс

Клер Дейнс (Claire Danes / Клер Дейнс) народилась 12 квітня 1979 р. у Нью-Йорку. Вона виховувалась в артистичному середовищі Сохо 80-х і за межами цього кварталу почувалася чужою. Клер та її старший брат Ейзе росли в богемній сім’ї. Їх мати, Карла, працювала у сфері дошкільного виховання і займалась вивченням мистецтва, батько, Кріс, був фотографом. Клер швидко дорослішала, тому питання про фінансову незалежність стало перед нею досить рано. “Коли мені було шість чи сім років, я вже знала, що акторська професія – моє покликання, – розповідає Дейнс. – Тоді ж я зрозуміла, що актори не так вже й багато заробляють, і тому вирішила стати терапевтом, жити в Каліфорнії і паралельно брати участь у театральних постановках. Я довго й серйозно про це думала, доки не зрозуміла, що повинна бути вірною своєму покликанню, незалежно від доходів, які приносить обрана професія”.

Клер записалась в Акторську студію Лі Страсберга, де була єдиною 10-річною студенткою, потім відвідувала Нью-Йоркську професійну школу виконавчого мистецтва. В кіно вона дебютувала у 1990 р. у фільмі “Любовні мрії”, того ж року вперше з’явилась на телебаченні. На початку 90-х Дейнс приїхала в Лос-Анджелес на акторські проби для “Списку Шиндлера”; тоді ж їй запросили у телесеріал “Моє так зване життя”. Від запропонованої Спілбергом ролі акторка відмовилась, обравши серіал, за який згодом отримала “Золотий глобус”. У стрічці “Маленькі жінки” (1994) вона знялась з Вайноною Райдер. Славу Дейнс принесла головна роль в осучасненій молодіжній екранізації “Ромео і Джульєтти” (1996), створеній Базом Лурменном. Клер відразу опинилась у списку молодих акторок, на яких Голлівуд покладає великі надії, куди, крім неї, увійшли Крістіна Річчі, Нів Кембелл, Анна Пакен, Кірстен Данст, Наталі Портман.

Клер Дейнс (Claire Danes / Клер Дейнс) народилась 12 квітня 1979 р. у Нью-Йорку. Вона виховувалась в артистичному середовищі Сохо 80-х і за межами цього кварталу почувалася чужою. Клер та її старший брат Ейзе росли в богемній сім’ї. Їх мати, Карла, працювала у сфері дошкільного виховання і займалась вивченням мистецтва, батько, Кріс, був фотографом. Клер швидко дорослішала, тому питання про фінансову незалежність стало перед нею досить рано. “Коли мені було шість чи сім років, я вже знала, що акторська професія – моє покликання, – розповідає Дейнс. – Тоді ж я зрозуміла, що актори не так вже й багато заробляють, і тому вирішила стати терапевтом, жити в Каліфорнії і паралельно брати участь у театральних постановках. Я довго й серйозно про це думала, доки не зрозуміла, що повинна бути вірною своєму покликанню, незалежно від доходів, які приносить обрана професія”.

Клер записалась в Акторську студію Лі Страсберга, де була єдиною 10-річною студенткою, потім відвідувала Нью-Йоркську професійну школу виконавчого мистецтва. В кіно вона дебютувала у 1990 р. у фільмі “Любовні мрії”, того ж року вперше з’явилась на телебаченні. На початку 90-х Дейнс приїхала в Лос-Анджелес на акторські проби для “Списку Шиндлера”; тоді ж їй запросили у телесеріал “Моє так зване життя”. Від запропонованої [Спілбергом->steven-spielberg] ролі акторка відмовилась, обравши серіал, за який згодом отримала “Золотий глобус”. У стрічці “Маленькі жінки” (1994) вона знялась з Вайноною Райдер. Славу Дейнс принесла головна роль в осучасненій молодіжній екранізації “Ромео і Джульєтти” (1996), створеній Базом Лурменном. Клер відразу опинилась у списку молодих акторок, на яких Голлівуд покладає великі надії, куди, крім неї, увійшли Крістіна Річчі, Нів Кембелл, Анна Пакен, [Кірстен Данст->chirsten-dunst], [Наталі Портман->natalie-portman].

Дейнс вдалось попрацювати з такими відомими режисерами, як Олівер Стоун (“Розворот”), Френсіс Форд Коппола (“Благодійник”), Біллє Аугуст (“Знедолені”). У 1997 р. журнал “People” заніс її до списку 50 найвродливіших жінок світу. Наступного року Клер вступила до Йельського університету.

Клер Дейнс іноді називають новою Джоді Фостер – можливо, тому, що славетна актриса запропонувала їй головну роль у своїй черговій режисерській роботі “Флора Плам”. Серед її найпомітніших ролей останніх років – американка-мандрівниця, яка потрапляє в тюрму у Таїланді, у “Зруйнованому палаці”, Пеггі Ліптон в кіноверсії популярного телесеріалу 60-х “Загін “Стиляги” та подруга Джона Коннора у фантастичному бойовику “Термінатор-3: Бунт машин”. Остання роль точно не стала для неї великим успіхом і отримала негативні критичні відгуки (як і фільм в цілому), але минулого року Дейнс реабілітувалась завдяки своїм роботам в романтичних комедіях [“Продавщиця”->shopgirl] та [“Привіт сім’ї”->the-family-stone].

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *