КіноБлог

Страсті Христові (The Passion of the Christ / Страсти Христовы). США, 2004. Режисер Мел Гібсон. У ролях: Джеймс Кавізел, Моніка Беллуччі, Клаудія Геріні, Мая Моргенстерн, Серджо Рубіні, Тоні Бертореллі, Роберто Бестаццоні, Франческо Кабрас, Еміліо Де Марчі.

НТН, п’ятниця 21 квітня, 22.30

Відомо, що Гібсон є не тільки голлівудською зіркою і добрим актором, а й вправним постановником: його друга режисерська робота «Хоробре серце» отримала п’ять «Оскарів», в тому числі за найкращу режисуру. Однак новину про те, що він робитиме фільм про останні дванадцять годин життя Ісуса Христа, більшість зустріла з подивом, особливо коли стали відомі подробиці проекту. Гібсон хотів знімати картину на двох «мертвих» мовах - латинській та арамейській, причому без субтитрів. На ці мови текст сценарію переклав професор лінгвістики Білл Фулко, який також був консультантом на зйомках. «Усі думають, що я божевільний, і це, можливо, правда, - заявив Мел у вересні 2002 р. - Але, можливо, я геній. Ідея виникла у моїй порожній голові десять років тому і поступово набувала обрисів. І от тепер я маю чіткий план. Я думаю, що ця історія є і позачасовою, і дуже сучасною. Хочу показати людяність Христа та його священний аспект». Потім Гібсон вирішив все ж таки використати субтитри у більшості сцен, оскільки їх відсутність могла суттєво ускладнити сприйняття фільму публікою.

«Є лише дві ролі, про які може мріяти актор: Ісуса і Гамлета. Гамлета я вже зіграв, а від ролі Ісуса відмовився б, - казав Гібсон у 1994 р. в одному з інтерв’ю. - Завжди, коли я дивлюся на акторів, що виконують роль Христа, мені хочеться спати, а це вже зле. Цю постать можна-таки зіграти добре». Головну роль у своїй картині режисер віддав молодому і не дуже відомому актору Джеймсу Кавізелу («Очі янгола», «Особливо тяжкі злочини»). Марію Магдалину зіграла Моніка Беллуччі. Гібсон вперше сам написав сценарій до своєї стрічки. Літературними джерелами сюжету були декілька книг, зокрема «Сумні страсті Ісуса Христа» Анни Катерини Еммеріх, «Таємниче місто Бога» святої Марії з Агреди, а також євангелічні тексти.

Зйомки, які почалися 4 листопада 2002 р., проходили в італійських містах Матера та Крако. Кавізелу не довелося зображувати страждання - він їх пережив насправді. Через грим тіло актора вкрилося пухирями, і він не міг заснути. Хрест, який Джеймс ніс на Голгофу, був не бутафорським - він важив 70 кг. Зйомки проходили взимку, але на Кавізелі була тільки лев’яча шкіра. Іноді він замерзав настільки, що не міг рухати губами. У списку його травм - легенева інфекція, вивих плеча, численні рани. «Якби я не пережив усе це, страждання на екрані не були б реальними», - вважає актор.

Незважаючи на те, що Гібсон неодноразово стверджував, що збирається дотримуватися класичної версії смерті Христа, його трактування подій сподобалось далеко не всім. Представники єврейських релігійних громад ще до прем’єри звинуватили режисера у тому, що фільм є антисемітським і що євреї у ньому показані прямими винуватцями загибелі Ісуса. Натомість відомий американський кінокритик Майкл Медвед назвав «Страсті» найкращою адаптацією Біблії в історії Голлівуду. Голова Папської Ради із ЗМІ архієпископ Джон Фоулі, переглянувши картину, запевнив, що вона не містить антисемітської пропаганди. І все ж таки більшість голлівудських компаній відмовились займатись прокатом стрічки, що викликала стільки скандалів задовго до появи на екранах.

Те, що сталося після прем’єри фільму, можна назвати лише дивом. Картина релігійної тематики з 25-мільйонним бюджетом за п’ять днів демонстрації зібрала 125 млн. доларів, побивши рекорд третього «Володаря перснів». Касові збори «Страстей» у США перевищили 360 млн. доларів.

Фільм Гібсона важко назвати новим словом у кіномистецтві, однак це, безперечно, нове слово у трактуванні релігійних сюжетів кінематографом. Режисер «Страстей» першим наважився розповісти історію Христа з граничним натуралізмом, примусивши глядачів майже фізично відчути страждання того, хто пожертвував собою заради порятунку усього людства. Якщо ж забути про надмірну (але необхідну для досягнення поставленої митцем мети) жорстокість, можна помітити, що Гібсон ретельно відтворив на екрані обрані тексти, і кілька його оригінальних режисерських знахідок в жодному разі не суперечать першоджерелу, а швидше доповнюють його. «Чорний піар», котрий забезпечили картині представники єврейських релігійних громад, став для «Страстей» найкращою рекламою.