КіноБлог

Так-так, не один кіноман іронічно гмикав, побачивши постер цієї стрічки, що з’явився через півроку після переможної ходи по екранах “Мадагаскару” - теж мультфільм, знову лев в зоопарку, знову жираф у помічниках... Подібні збіги викликали думки про швидку смерть “Діснея”, не здатного нічого вигадати краще за відвертий плагіат - навіть коли стрічка вийшла на екрани, деякі по інерції продовжили поливати компанію докорами у своїх оглядах і дивилися її явно упереджено. Але виявилося все не так просто.

Останнім часом у студії “Дісней” дійсно були проблеми. Ті, хто слідкував за цією тематикою, чудово пам’ятають закриття студій в різних країнах, скорочення персоналу, кримінальні справи за корупцію вищих посадових осіб, зниження якості самостійно створюваних анімаційних стрічок, розрив відносин з “Pіxar” - єдиним китом, що тримав студію на плаву в океані анімації, та інші проблеми, котрі звалилися на їхні голови. Мабуть, рятували Дісней від повного провалу хіба що успіхи в галузі сімейних фільмів завдяки новій підлітковій зірочці Ліндсі Лоан, та тим кільком останнім стрічкам, які їм винен був за контрактом “Pіxar” - лише він повернув “Діснею” трон “світового аніматора”, з якого його одним могутнім ударом вибила в 2004 році “DreamWorks” зі своїм “Шреком”, скориставшись оглушливим провалом “Синдбада”. Та ж “DreamWorks” тим же “Шреком” покінчила зі звичайною мальованою двомірною анімацією - одвічною вотчиною “Діснея”, перевівши індустрію на рейки тривимірності. Двомірне малювання, продукт якого може окупитися в прокаті, тепер залишилося винятково за аніме.

Проте порох у порохівницях ще залишився - поки “Pіxar” заробляла для діснеївців копійку на прожиток “Корпорацією монстрів”, “Пошуками Немо” і “Суперсімейкою”, компанія намагалася знову піймати хвилю, уже сучасну. Швидше за все, те, що “Мадагаскар” виявився настільки близький за багатьма параметрами, було чистою випадковістю, можливо, обумовленою якимось комплексом причин, а може й ні - тепер уже навряд чи хтось довідається правди, нам же залишається лише насолоджуватися продукцією “титанів”.

Лев Самсон, як і лев Алекс, зовсім не прагне на волю. Але, на відміну від Алекса, він тварина сімейна - у нього є син Райан, отже, йому в зоопарку набагато комфортніше, рідний син - це не зебра із сусіднього вольєра. Синові теж нікуди не хочеться, але одного разу після сварки з батьком він залазить у порожній контейнер і його відвозять до порту. Природно, що Самсон тікає із зоопарку з надією врятувати сина, до нього приєднуються друзі - коала Найджел (аналог “мадагаскарівських” пінгвінів - джерело більшості смішних ситуацій), жирафа Бріджет, закохана у неї білка Бенні (для жартівників відразу уточнюю - чоловічої статі білка!) та пітон Ларрі. У погоні за кораблем з Райаном їм доведеться пережити багато пригод і зустрічей з різного роду істотами, але, зрозуміло, усе закінчиться добре.

Перша і найголовніша відмінність “Подорожі” від “Мадагаскару” - сюжет заснований не на дурному бажанні примхливої зебри потрапити на волю, а на життєвому сімейному конфлікті батьків і дітей, недомовках, небажанні говорити і невмінні слухати. “Мадагаскар” - стрічка абсолютно гегова, створена тільки для звеселяння глядача, “Мандрівка” ж, як і вся діснеївська продукція, несе в собі ще й морально-повчальну суть - як для дітей, так і для їхніх батьків.

Відмінність друга - на відміну від мультяшного, навмисне несправжнього “Мадагаскару”, “Мандрівка” - анімаційна стрічка з таким ступенем деталізації, яку тільки можна було досягти, не перетворившись на художній фільм. Все, від гриви Самсона до листочків дерев в Африці, вражає якістю зображення, а вода в океані давно стала в таких стрічках “як жива”. Ну і відмінність третя - звуковий супровід, що у “Діснея”, як завжди на висоті і є чимось більшим, ніж просто фоновий звук.

І про погане. Погане у фільмі виявилося одне - переклад. Стерши солідну частину оригінальних задумів перекладачі понапихували у мультфільм свого, “рідного” - і ми одержали стрічку, начинену “совкового” рівня гумором - від висоцького "козячої морди" до змінено-путінского “замочимо в затоці”, додавши туди для повного “задоволення” глядача слівця рунетно-покидьковського походження типу “Ахтунг”. Мені особисто це псувало задоволення від досить якісного діснеївського продукту.