Кіт

Кіт (Dr. Seuss’ Cat in the Hat / Кот). США, 2003. Режисер Бо Велч. У ролях: [Майк Маєрс->mike-myers], Дакота Фаннінг, Спенсер Бреслін, [Келлі Престон->kelly-preston], [Алек Болдуїн->alec-baldwin], Шон Хейс.

1+1, неділя 14 травня, 14.10

Маленькі Саллі (Фаннінг) та Кевін (Бреслін) нудьгують: мати (Престон) надовго залишила їх вдома, надворі дощ, і діти не знають, що їм робити. Однак у цей момент у кімнаті з’являються казкові істоти – невгамовний кіт у червоно-білому капелюсі (Маєрс) та його асистенти, і нудьга зникає без сліду. Гості перевертають будинок догори дном…

Картина (яка насправді називається, звичайно ж, «Кіт у капелюсі») є екранізацією написаної у 1957 р. і дуже популярної у США книжки казкаря Теодора Зюйса Гейзеля, більш відомого як Доктор Зюйс. У казці лише 220 слів (стільки сторінок зазвичай містить сценарій повнометражного фільму), тому сценаристам-дебютантам Алеку Бергу, Джеффу Шефферу і Дейву Менделу довелося вигадати декілька нових сюжетних ліній та персонажів, зокрема неприємного сусіда на ім’я Квінн (Болдуїн), який хоче одружитися з матір’ю юних героїв.

«Кіт у капелюсі» – це вже друга книга Зюйса, яку Голлівуд переніс на великий екран: першою екранізацією був «Грінч – викрадач Різдва» за участю Джима Керрі, який став найприбутковішою стрічкою 2000 р., зібравши в американському прокаті 252 млн. доларів. Саме цей неймовірний успіх спонукав студії «фабрики мрій» боротися за наступну казку Зюйса. Компанія «Юніверсал», яка створила «Грінча», у 2000 р. перекупила права на «Кота» у фірми «Дрімворкс», яка не могла зайнятися проектом через проблеми зі сценарієм. Постановником став Бо Велч, дебютант у режисурі, але не новачок у кіноіндустрії: він був тричі номінований на «Оскар» як художник-декоратор.

Головна роль призначалась відомому коміку Тіму Аллену («Санта Клаус», «Галактична подорож»), проте ці плани зруйнувала зміна термінів зйомок його картини «Санта Клаус-2». У лютому 2002 р. Аллена замінив не менш популярний Майк Маєрс («Остін Пауерс»). Команду гримерів, котра робила актора невпізнаним, очолював багаторазовий лауреат «Оскара» Рік Бейкер, який працював над масками героїв «Грінча», «Планети мавп», «Людей у чорному», «Божевільного професора» тощо.

Для зйомок «Кота» на орендованому каліфорнійському ранчо побудували вулицю з однакових рожевих будинків з блакитними дахами, після чого жителі сусіднього містечка Мурпарк почали телефонувати меру і висловлювати свої протести. Напередодні початку роботи над фільмом відбулась крадіжка реквізиту, що мав прикрашати фасади будинків, – величезних окулярів, молота, ключа та м’яча для гольфу. Усе ці речі поліція через кілька днів знайшла на звалищі за найближчим торговим центром. «Це не Грінч», – жартували охоронці закону. Цей інцидент коштував «Юніверсал» 55 тисяч доларів.

Що ж вийшло в результаті?

Маєрс знає, як перетворити веселу казку на суцільний жах. Екранізація популярної казки Зюйса – це справжній феєрверк несмаку, невдалих жартів та поганої акторської гри. Вісім номінацій на «Золоту малину» (зокрема за найгірший фільм, режисуру, сценарій, головну роль Маєрса і другорядні ролі Престон та Болдуїна) у даному випадку є більш ніж доречними. На жаль, картина отримала лише одну премію (у номінації «Найгірша відмовка від того, щоб зняти нормальний фільм»), оскільки у неї був гідний конкурент – не менш жахливий «Джильї» з Аффлеком та Лопес. Жарти Маєрса призначені не для дітей, а для, м’яко кажучи, не дуже розумних дорослих; Велча більше цікавили декорації, ніж те, що відбувається на екрані. Насичений спецефектами блокбастер з 90-мільйонним бюджетом за вигадливістю поступається скромному мультфільму, знятому за казкою Зюйса однією з радянських анімаційних студій багато років тому.