Код да Вінчі

Як відомо, з роману спочатку хотіли зробити міні-серіал. Можливо, це була непогана ідея: подібна форма оповіді, некваплива і така, що дозволяє зосередити увагу на дрібницях, важливих при розв’язування загадок, швидше за все, була б більш милосердною до такого сюжету.

Фільм же, навіть двох з половиною годинний, довелось зробити дуже спресованим – навіть досвідчений Ховард нічого подіяти з цим не зміг. Стрічка дуже швидко “в’їжджає” в глядача, і у тих, хто не читали книгу, залишаються лічені хвилини, щоб познайомитись з головними героями і зрозуміти, хто ж вони є. На виявлення у них характерів часу просто не вистачило.

Як відомо, з роману спочатку хотіли зробити міні-серіал. Можливо, це була непогана ідея: подібна форма оповіді, некваплива і така, що дозволяє зосередити увагу на дрібницях, важливих при розв’язування загадок, швидше за все, була б більш милосердною до такого сюжету.

Фільм же, навіть двох з половиною годинний, довелось зробити дуже спресованим – навіть досвідчений Ховард нічого подіяти з цим не зміг. Стрічка дуже швидко “в’їжджає” в глядача, і у тих, хто не читали книгу, залишаються лічені хвилини, щоб познайомитись з головними героями і зрозуміти, хто ж вони є. На виявлення у них характерів часу просто не вистачило.

Та й навіщо їм характери. Це ж не незнайомці якісь, а наші давні друзі – Форрест Гамп і Амелі. Щоправда, з ними відбулись певні зміни, але ж час змінює людей. Форрест додав до своїх знаменитих слабоумних здібностей клаустрофобію, а Амелі так і не розучилась чарівно дивитись на великий світ широко розкритими очима. Щоправда, з екранною алхімією цьому дуету якось не пощастило – що поробиш, вони з різних кіносвітів, це відчувається. Існує великий ризик, що після перегляду у глядача в пам’яті залишаться тільки невиразно кислий вираз обличчя [Хенкса->tom-hanks] і вкрай переляканий вираз [Тоту->audrey-totu], коли їй кажуть, що вона хранителька не буду казати чого, а потім навіть гірше. В останні півгодини, коли основна біганина закінчилась, їм все ж таки дають можливість трохи пограти, але, повторюю, ризик є.

Квапливий рух протягом перших півтора годин фільму сприяє тому, що жанр інколи зсувається до видовища майже фарсового. Часом відверта індіана-джонсовщина – мається на увазі не розмахування хлистом, а жонглювання загадками, які миттєво розкриваються, підземелля, які виявляються мало не в кожному підвалі церкви і т. і., тобто демонстративно несерйозна інтонація. Різниця в тому, що Спілберг знімав відверту комедію, а тут це вийшло майже ненавмисне. Наші глядачі опинились в ще гіршому становищі, ніж в більшості країн: для героя [Маккеллена->ian-mckellen] росіяни зробили жахливий дубляж, який просто вбив далеко не найкращу роль великого актора.

Суворі “служителі церкви” вийшли краще, ніж усе інше. Завжди колоритний [Альфред Моліна->alfred-molina] робить Арінгаросу далеко не традиційним лиходієм, але найбільший сюрприз – [Пол Беттані->paul-bettany] в ролі Сайласа. Навіть дивно, наскільки ця другорядна роль краще написана і виразніше зіграна у фільмі, ніж головні герої. Яскравий образ релігійного маніяка, стовідсотково впевненого у власній правоті, – єдине, що по-справжньому варте уваги у цій картині. Ми навіть дізнаємося про нього мало не більше, ніж про головних персонажів, завдяки зовсім коротким флешбекам. Беттані зі справжнім натхненням грає і віру, і зло.

Прихильники літературного першоджерела знайдуть у фільмі недоліки, порівнюючи його з книгою, але автор цієї рецензії таких порівнянь завжди намагається уникати, як і роздумів на тему, чи буде стрічка шкодити вірі і релігії – для цього знайдуться інші люди. Хоча вона настільки несерйозна, що не зашкодить нічому і нікому. “Код да Вінчі” – це, звичайно ж, не гірший блокбастер, який виходить на екрани цього літа. Але задіяні у ньому таланти можна було використати набагато краще.

8 коментарів для “Код да Вінчі”

  1. раз у 4-7 років виходить супер популярна книженція . її читають всі – від викладача університету до прибиральниці цього ж університету. В кінці 80 це був парфюмер, у девяностих алхімік, а зара – код да вінчі. І от такий собі Браян Грейзер вирішив екранізувати знаменитий код да вінчі. До псевдосенсаційного сюжету додали зірковий склад, непогані спецефекти(в деяких місцях як на мене зайві) і звичайно ж – геніальні картини да вінчі,які більшість з нас ніколи не побачить в живу. Що ж вийшло з цього міксу? Великий пшик. нам хочуть розкрити найбільшу таємницю світу за дві години, притому шо треба зберегти сюжет, пояснити що до чого(пояснити як же так святий грааль став жінкою) і нагнітати обстановку(це ж тіпа трилер, чи не так). Режисер хотів задовільнити і прибиральниць і професорів. Нажаль цього в нього не получилось. Фільм нуднуватий, а запухший Хенкс, який виглядає так неначе бухав сім днів(я би на його місці сам би заливався якби мав грати в такому лайні) взагалі не смахує на професора. Починається плутанина із таємничими орденами і організаціями.(особливо напряжно тим хто не читав книги). Єдина що тішить око це Тоту. і то не її акторські здібності, а просто вбивча краса(з часів амелі вона подорослішала і посексуальнішала). Отак от дітки.
    Висновок. у світовому кінопрокаті фільм звичайно ж збере касу(ше би з такою рекламою, яку йому зробила церква), але шедевром не стала. Йому прогнозували найбільший успіх за останні 15 років, а він стане звичайною екранізацією(і то не найкращою) популярної книжки. Порівняно із *Останньою спокусою Христа* і *Страстями Христовими* фільм просто жах.

  2. От, люди, начиталася вас, і думаю, може і справді не ходити на той фільм… Але мабуть все ж піду..хочеться на власні очі побачити що ж це за жах такий вони зняли

  3. 2 Tiago:
    Чому сюжет є псевдосенсаційний, читав книгу і мені так не здалося! Що до Граалю, то скажімо мені зрозуміло без зайвих пояснень, що то може бути лоно М. Магдаліни…
    Купив ДВД вже кілька тижнів і ще на бічив, сі подивлю сьодні! 🙂

  4. Що хто б не казав, а фільм не вдався. Книга написана просто суперово, дуже цікаво, аргументовано (звісно вміру для художньої літератури). А з фільмом якась халкута, акторів, як на мене, підібрали якось неправильно. Принаймні якось вони мені не дуже схожі на тих, хто мав би бути насправді.

Залишити відповідь до Дмитро Скасувати відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *