Патрік Стюарт

Патрік Стюарт (Patric Stewart / Патрик Стюарт) народився 13 липня 1940 р. в Мірфілді (Західний Йоркшир) в сім’ї ткалі і професійного солдата. У 1957 р. майбутній актор заробив трохи грошей, продаючи меблі, і вступив до престижної Брістольської театральної школи “Олд Вік”, після закінчення якої дебютував на великій сцені в Лінкольні. Він багато років працював в репертуарному театрі, перш ніж став зіркою Королівського шекспірівського театру.

Сценічну кар’єру Патрік починав в репертуарних театрах Ліверпуля та Шеффілда. У 1961-1962 рр. він разом з Вів’єн Лі і лондонською трупою “Олд Вік” гастролював в Австралії, Новій Зеландії та Південній Африці, виступаючи зі знаменитою актрисою в “Дамі з камеліями” та “Дванадцятій ночі”. В середині 60-х кар’єра Стюарта пішла вгору. У 1967 р. він дебютував у Лондоні, а через рік його прийняли до Королівського шекспірівського театру. Актор грав ролі в п’єсах Шекспіра (від Генріха V до Тіта Андроніка), а також в інших популярних постановках (“Хто боїться Вірджинії Вульф?”). На Бродвеї Патрік дебютував у 1971 р. в ролі Снаутса в постановці Пітера Брука “Сон в літню ніч”. Після цього були роботи на телебаченні: найкраще актора запам’ятовували в ролях лиходіїв, таких, як Сеян в міні-серіалі “Я, Клавдій” (1976). Більшість кіноролей Стюарта того періоду були менш виразними, ніж його сценічні роботи, крім закоханого Ейлерта Ловборга в “Гедді” (1975), екранізації “Гедди Габлер” Ібсена, в якій він зіграв з Глендою Джексон.

Патрік Стюарт (Patrick Stewart / Патрик Стюарт) народився 13 липня 1940 р. в Мірфілді (Західний Йоркшир) в сім’ї ткалі і професійного солдата. У 1957 р. майбутній актор заробив трохи грошей, продаючи меблі, і вступив до престижної Брістольської театральної школи “Олд Вік”, після закінчення якої дебютував на великій сцені в Лінкольні. Він багато років працював в репертуарному театрі, перш ніж став зіркою Королівського шекспірівського театру.

Сценічну кар’єру Патрік починав в репертуарних театрах Ліверпуля та Шеффілда. У 1961-1962 рр. він разом з Вів’єн Лі і лондонською трупою “Олд Вік” гастролював в Австралії, Новій Зеландії та Південній Африці, виступаючи зі знаменитою актрисою в “Дамі з камеліями” та “Дванадцятій ночі”. В середині 60-х кар’єра Стюарта пішла вгору. У 1967 р. він дебютував у Лондоні, а через рік його прийняли до Королівського шекспірівського театру. Актор грав ролі в п’єсах Шекспіра (від Генріха V до Тіта Андроніка), а також в інших популярних постановках (“Хто боїться Вірджинії Вульф?”). На Бродвеї Патрік дебютував у 1971 р. в ролі Снаутса в постановці Пітера Брука “Сон в літню ніч”. Після цього були роботи на телебаченні: найкраще актора запам’ятовували в ролях лиходіїв, таких, як Сеян в міні-серіалі “Я, Клавдій” (1976). Більшість кіноролей Стюарта того періоду були менш виразними, ніж його сценічні роботи, крім закоханого Ейлерта Ловборга в “Гедді” (1975), екранізації “Гедди Габлер” Ібсена, в якій він зіграв з Глендою Джексон.

Багатьох здивувало те, що актор такого калібру погодився на роль Жан-Люка Пікарда, який прийшов на зміну легендарному капітану Кірку (Вільям Шетнер) у “Зоряному шляху”. Патрік і раніше знімався в голлівудських фільмах, в тому числі в “Екскалібурі” (1981) Джона Бурмена та “Дюні” (1984) Дейвіда Лінча. Однак саме у “Зоряному шляху” Стюарт створив оригінальний образ серйозного, інтелектуально-сухого, величного капітана зорельоту, ще й зміг привнести в образ шекспірівські відтінки. Чого лише вартий момент, коли Пікард зустрічає власного злого клона – того, ким міг стати він (у стрічці “Зоряний шлях: Помста”). Спочатку критики і фани зі скепсисом поставились до ідеї продовжити культовий серіал, але Патрік розвіяв усі сумніви, завоювавши симпатії глядачів і зробивши порівняння героя з його попередником недоречними.

Його наступним великим успіхом на “фабриці мрій” стала роль могутнього професора Ксав’єра, який намагається підтримувати крихкий мир між звичайними людьми та мутантами, в трилогії [“Люди Ікс”->x-men].

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *