Залишитись в живих

Дуже пізнавальне кіно. Знайомить з особливим “екстремальним” різновидом геймерів – тих, що догрались всерйоз і надовго.

Це жарт, звичайно ж. Було б наївно сприймати цю стрічку як спроби створити щось на кшталт сатири або повчального опусу про те, що комп’ютерній забавці не варто присвячувати більшу частину свого життя. Так само наївно було б вірити, що картина когось налякає настільки, що він перестане грати, – швидше навпаки. Єдиним наміром авторів фільму було трохи підзаробити на чужих ідеях та образах.

Дуже пізнавальне кіно. Знайомить з особливим “екстремальним” різновидом геймерів – тих, що догрались всерйоз і надовго.

Це жарт, звичайно ж. Було б наївно сприймати цю стрічку як спроби створити щось на кшталт сатири або повчального опусу про те, що комп’ютерній забавці не варто присвячувати більшу частину свого життя. Так само наївно було б вірити, що картина когось налякає настільки, що він перестане грати, – швидше навпаки. Єдиним наміром авторів фільму було трохи підзаробити на чужих ідеях та образах.

Як кажуть, зі світу по нитці. Від [“Матриці”->matrix] – принцип “помираєш у віртуальній реальності – помираєш насправді”. Від неоготичних хорорів в стилі “Будинку на пагорбі привидів” – страшний дім з не до кінця померлими громадянами. Від кількох десятків фільмів жахів – принцип робити об’єктом жаху носій сучасної масової культури, не завжди безпечної, але такої, без якої сучасна людина вже не уявляє своє існування. У 80-х нас лякали телевізором (“Телемерці”), наприкінці 90-х – відеокасетами ([“Дзвінок”->the-ring]), на початку нового століття – Інтернетом ([“Страх.com”->fear-dot-com]). Так, зі світу по нитці, і назбиралось матеріалу на повнометражний фільм. Назвати його оригінальним ні у кого язик не повернеться точно. Чи страшний він – тут можуть бути суперечки.

Замість того, щоб створити хоча б якусь мінімальну атмосферу жаху, режисер “Залишитись в живих” обрав спосіб дуже простий і примітивний. Це елементарне залякування – коли щось несподівано стрибає на вас (або героя) з темряви. Рефлекс спрацьовує швидше за мозок, і глядач здригається. Але для того, щоб отримати це, не обов’язково платити гроші за квиток і сприймати безглузду казочку в якості сюжету. Те саме може з вами час від часу робити друг, сусід або домашній кіт зі схильністю до садизму.

Підсумок: дивитись і навіть кілька раз здригнутись можна, але тільки якщо сприятливі умови, а саме – великий, темний і майже порожній зал кінотеатру, відсутність інших живих в радіусі п’яти рядів і колеги по перегляду, які сидять тихо і далеко. Це “лікує” далеко не кожен хорор, але у випадку з даним фільмом може спрацювати.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *