Лісова братва

Народне прислів’я каже, що раз у житті стріляє навіть гіляка. Не знаю, як щодо гіляки, а от черговий витвір "Дрімворкс" стрельнув сильно – не так, як свого часу "Аврора", але на роздачі “Оскарів” через рік цілком може відгукнутися не одною статуеткою, оскільки видимих конкурентів у нього в цій категорії поки що нема, і невідомо, чи з’являться.

Об’єднання зусиль двох невисокого рівня режисерів – Тіма Джонсона, відповідального за "Мураху Анца" і "Синдбада: Легенду семи морів", та Карея Кілпатрика, що дебютував у цій ролі (до цього він був сценаристом і написав їх для "Втечі з курника" та ["Автостопом по Галактиці"->the-hitchhiker’s-guide-to-the-galaxy]), а також трьох сценаристів (Леон Блюм – ["Рожева пантера"->pink-panther], Лорні Камерон та Девід Хоселтон – "Братик ведмідь") дало результат, який можна порівнювати по вражаючому ефекту з першим ["Шреком"->shrek], а багато в чому його навіть переважаючий.

Детально пропрацьовані образи кожного з головних і навіть другорядних персонажів дозволяють на півтори години перетворитися їм з купки полігонів у справді живих істот, що змушують глядача любити, співчувати та сміятися – сміятися без кінця. Ледь використана у свій час ["Мадагаскаром"->madagascar] сюжетна історія про проникнення тварин у світ людської цивілізації багаторазово обігрується з усіх боків, за допомогою безперервної низки жартів єхидно проходжується по надмірності людей в усьому – від їжі до автомобілів, мимохідь струшуючи пил забуття з вічних цінностей: дружби, взаємодопомоги, довіри і любові. Наповнена новими, не обридлими за десятки попередніх стрічок жартами, історія захоплює глядача від самого початку і не відпускає до фінальних титрів, коли зал вибухає оплесками (сам свідок).

Велика кількість головних героїв, кожен з яких гідний окремї згадки – від егоїстичного городянина Эрджея до породистого перса Тигри, дозволяє тримати увагу глядача постійно прикутою до екрана, ніде не провалюючись і не впадаючи в нудне зациклення на чомусь одному. Дивитися, що витворяють на екрані надобережний Верн, недалекий, але блискавичний Хеммі (його "батьком" очевидно була білка Скрет з ["Льодовикового періоду"->ice-age]) або гарна душею Стелла не набридає жодної хвилини. А який актор поселився в хутрі опосума Оззі – це обов’язково потрібно бачити. Якщо у вас є діти – негайно беріть їх і ведіть на фільм. Якщо немає – йдіть самі, якщо звичайно ви не з тих людей, котрим не до вподоби гарні дитячі мультфільми. Пропустити цей анімаційний шедевр не можна хай там що. Особлива подяка творцям за те, що вони не висвітили в трейлерах весь сюжет – останнім часом в погоні за зборами на цей недолік страждає багато компаній.

Окремого слова заслуговує графічна частина. Останнім часом "Дрімворкс" очевидь взяла за звичку ставити для анімаційної індустрії планку, якої потрібно прагнути. Так було п’ять років тому зі "Шреком", так сталося і з "Лісовою братвою". Нові технології обробки хутра зробили тварин абсолютно реальними, живими. Детальна робота над мімікою та головний коник творів цієї студії – робота з матеріалами, не просто милують око, але й вражають розум. Важко навіть уявити, до яких висот дійдуть аніматори за наступні п’ять років.