Хелен Хант (Helen Hunt / Хелен Хант) народилася 15 червня 1963 р. у родині театрального постановника. У шість років вона вирішила стати актрисою, а у сім вже з’явилася у «Шоу Мері Тайлер Мур». Після школи Хелен здала іспити в університет, але кинула навчання, коли знайшла постійну роботу на телебаченні.
За перші 12 років професійної праці у шоу-бізнесі Хант не досягла майже нічого. Вона знімалася у пересічних телефільмах, серіалах, дешевих бойовиках на кшталт «Трансерів» (1985) Чарлза Бенда, грала другорядні ролі у голлівудських стрічках («Пеггі Сью вийшла заміж», «Операція «Ікс», «Містер Суботній вечір» тощо). У 1992 р. акторці нарешті пощастило: завдяки надзвичайно популярному у США комедійному телесеріалу «Шаленію від тебе» вона здобула славу і декілька нагород.
Хант почали запрошувати у престижні кінопроекти. Втім, початок був не надто вдалим: роль актриси у трилері [«Поцілунок смерті»->kiss-of-death] (1995) Барбе Шрьодера майже повністю вирізали під час монтажу.
У 1996 р. на екрани вийшов фільм-катастрофа «Торнадо», де Хант перевтілилась у дослідницю стихійних лих. Продюсери хотіли бачити у блокбастері з 92-мільйонним бюджетом відому зірку, і режисеру Яну де Бонту довелося довго переконувати їх, що саме Хант найкраще впорається з роллю. Картина стала одним з головних хітів сезону, зібрала у прокаті США понад 240 млн. доларів, однак вона вразила глядачів завдяки фантастичним спецефектам, на тлі яких актори здавалися маріонетками.
До кола провідних американських актрис Хелен Хант потрапила у 1997 р., коли зіграла самотню матір Керол Коннелі у комедії Джеймса Л. Брукса «Краще не буває». Ця роль призначалася Холлі Хантер, проте її агенти не змогли домовитися зі студією відносно гонорару. «Мені довелося довго боротися за роль, – згадує Хант. – Брукс був проти. Він сказав мені, що я не підхожу, тому що занадто молода, але все ж таки погодився подивитися мою пробу. Я відчувала, що заздалегідь програла бій. Не знаю, як мені вдалося йому сподобатися. Через кілька днів режисер сказав, щоб я поговорила з моїм начальством на телебаченні про можливість паралельних зйомок у кіно».
Стрічка Брукса претендувала на «Оскара» у 7 номінаціях і принесла премії Кіноакадемії головним виконавцям – [Джеку Ніколсону->jack-nicholson] та Хелен Хант. «Мене не дивує, що сьогодні Хелен стала справжньою зіркою, – каже Ніколсон. – Зніматися з нею дуже приємно. Вона надзвичайно працьовита, справжня професіоналка».
У фільмі [«Доктор Т. та його жінки»->dr-t-and-his-women] (2000) видатного сатирика Роберта Олтмена Хант отримала роль інструктора з гольфу і для того, щоб продемонструвати на екрані один бездоганний удар, тренувалася три місяці. У драмі [«Ізгой»->cast-away] (2000) Роберта Земекіса створила образ нареченої сучасного Робінзона (Том Хенкс). Мелодрама «Заплати наперед» (2000) Мімі Ледер, в якій акторка перевтілилась в офіціантку-алкоголічку, не дуже сподобалась критикам та публіці. Натомість за гру у романтичній комедії Ненсі Майєрс [«Чого хочуть жінки?»->what-women-wants] (2000) Хант нагородили призом «Блокбастер». Її партнер Мел Гібсон розповідає: «Хелен дивовижно поєднує силу і ніжність, ніби випромінює особливе сяйво, в якому її численні протиріччя здаються цілком гармонійними. Під суворістю приховує нерішучість, однак, коли вона посміхається, ніхто не може опиратися її усмішці».
Актриса також чудово зіграла у детективній комедії Вуді Аллена «Прокляття нефритового скорпіона». «Я все життя мріяла зніматися у Аллена, – зізнається вона. – Коли Вуді запросив мене, я вже втратила надію». Останнім часом Хелен Хант займається розробкою відразу декількох проектів на власній кінокомпанії.