Лессі

Як людина, що має справу із собаками породи колі вже понад десять років, я, звичайно, не міг пропустити подібний фільм, тим паче, що давно бренд “Лессі” не з’являвся на екранах – остання повнометражна стрічка була випущена в 1994 році. Цілком можливо, що у свій час з нього вичавили все, що змогли, і тепер уже просто закинули через непотрібність, але все-таки Лессі поки анітрохи не поступається по популярності Мікі Маусу і є, мабуть, самою знаменитою твариною.

А почалося усе в далекому 1938 році, коли Ерік Найт написав новелу про собаку породи колі, котру збідніла сім’я продає багатієві, але вона втікає і добирається через всю країну додому. Новела виявилася досить популярною і маховик заробляння грошей почався розкручуватися – у 1947 році стартувала серія радіопередач, з 1954 по 1957 – серіал “Колі Джефа”, що у 1958 був перейменований у “Тіммі та Лессі”, а в 1963 – у просто “Лессі”. В цілому серіал витримав надзвичайно багато, як для ТВ-шоу із однією собакою у головній ролі – всього було сімнадцять (!!!) епізодів, загальним часом існування з 1954 по 1971 рік, потім через спад популярності права передали іншій компанії, що спромоглася ще на близько півсотні серій, після чого проект було закрито.

Як людина, що має справу із собаками породи колі вже понад десять років, я, звичайно, не міг пропустити подібний фільм, тим паче, що давно бренд “Лессі” не з’являвся на екранах – остання повнометражна стрічка була випущена в 1994 році. Цілком можливо, що у свій час з нього вичавили все, що змогли, і тепер уже просто закинули через непотрібність, але все-таки Лессі поки анітрохи не поступається за популярністю Мікі Маусу і є, мабуть, найзнаменитішою твариною.

А почалося усе в далекому 1938 році, коли Ерік Найт написав новелу про собаку породи колі, котру збідніла сім’я продає багатієві, але вона втікає і добирається через всю країну додому. Новела виявилася досить популярною  і маховик заробляння грошей почався розкручуватися – у 1947 році стартувала серія радіопередач, з 1954 по 1957 – серіал “Колі Джефа”, що у 1958 був перейменований у “Тіммі та Лессі”, а в 1963 – у просто “Лессі”. В цілому серіал витримав надзвичайно багато, як для ТВ-шоу із однією собакою у головній ролі – всього було сімнадцять (!!!) епізодів, загальним часом існування з 1954 по 1971 рік, потім через спад популярності права передали іншій компанії, що спромоглася ще на близько півсотні серій, після чого проект було закрито.

І ось у Британії режисер Чарльз Старідж вирішив відродити популярність рудої красуні. Узявши за основу до фільму найпершу новелу Найта, він зіграв роль режисера, сценариста і продюсера стрічки. Але не всім дано бути “людиною-оркестром”, як Родрігес, і це розпилення пішло стрічці лише на шкоду. В самій новелі мова йшла все-таки більше про людей, аніж про собаку, і лише згодом у ТВ-серіалі акценти змістилися на чотирилапу зірку. У фільмі ж Старідж так і залишив основний наголос на Лессі, залишивши людей на задньому фоні, від чого картина  постраждала – Лессі чарівна (а вірніше чарівний – за традицією Лессі грають собаки чоловічої статі, і це мене засмутило, бо виглядає абсолютно неприродно) і добре грає те, що потрібно, але її однієї на півтори години мало і отут би людям-акторам підхопити, допомогти.

А люди підвели – двоє дітей, що повинні були брати на себе основний тягар “людської” частини фільму, грають настільки фальшиво, що стає просто дивно, як таку гру міг пропустити на екрани режисер. Мати і батько Джо виглядають картонними фігурками, лиходій просто карикатурний у своїй гротескній  злодійськості. Трохи краще виглядає знаменитий Пітер О’Тул у ролі герцога, але у нього занадто маленька роль, щоб врятувати ситуацію. Більш відрадно виглядає частина фільму, де Лессі подорожує в компанії карлика-актора Роулі – Пітер Дінклейдж єдиний з людей зіграв свою роль на відмінно, а інші не викликають ніяких позитивних емоцій. Зрозуміло, що фільм дитячий і про собаку, але не можна ж так ставитися до роботи. В результаті маємо низькоякісний півторагодинний ролик про красивого собаку. Шкода, якщо так піде далі, то бренд “Лессі” остаточно заженуть в труну.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *