Тім Бертон

Тім Бертон (Tim Burton / Тим Бертон) – одним з найоригінальніших майстрів видовищного кіно. Використовуючи форми «другорядних» жанрів (комікс, фантастика класу «Б», фільми жахів), цей режисер завжди створює дивацькі, з присмаком «чорного гумору», стрічки, які можна сприймати і як захоплюючі, технічно досконалі кіноатракціони, і як похмурі притчі, розраховані на глибше знання міфології та психоаналізу.

Тім Бертон народився 25 серпня 1958 р. у Бербенку (штат Каліфорнія). У дитинстві він любив малювати; джерелом натхнення для нього були чорно-білі фільми жахів та фантастичні картини, які у той час знаходились на периферії американського кінематографу. Завдяки свому художньому таланту Бертон вступив до Каліфорнійського інституту мистецтв, після закінчення якого почав працювати мультиплікатором у компанії Волта Діснея. У цей час славетна студія переживала кризу; невдовзі Тім залишив її, оскільки, за його словами, там були потрібні машини, а не митці.

Тім Бертон (Tim Burton / Тим Бертон) – одним з найоригінальніших майстрів видовищного кіно. Використовуючи форми «другорядних» жанрів (комікс, фантастика класу «Б», фільми жахів), цей режисер завжди створює дивацькі, з присмаком «чорного гумору», стрічки, які можна сприймати і як захоплюючі, технічно досконалі кіноатракціони, і як похмурі притчі, розраховані на глибше знання міфології та психоаналізу.

Тім Бертон народився 25 серпня 1958 р. у Бербенку (штат Каліфорнія). У дитинстві він любив малювати; джерелом натхнення для нього були чорно-білі фільми жахів та фантастичні картини, які у той час знаходились на периферії американського кінематографу. Завдяки свому художньому таланту Бертон вступив до Каліфорнійського інституту мистецтв, після закінчення якого почав працювати мультиплікатором у компанії Волта Діснея. У цей час славетна студія переживала кризу; невдовзі Тім залишив її, оскільки, за його словами, там були потрібні машини, а не митці.

Бертон дебютував анімаційною короткометражкою «Вінсент» (1982), яку присвятив свому улюбленому актору Вінсенту Прайсу. Його наступну роботу «Франкенвіні» (1984) заборонила цензура: стрічка розповідала про монстра, створеного з мертвих псів. Однак цей фільм побачив комік Пол Рубенс, який вирішив, що Тім буде ідеальним режисером для його кінодебюту «Велика пригода Коротуна» (1985). Завдяки цій картині Бертон отримав можливість зняти у 1988 р. «Бітлджус» («Жучиний сік») – фантастичну комедію про духа-«біоекзорциста», який виганяє людей з будинків з привидами. Стрічка прославила молодого постановника і здобула «Оскара» за найкращий грим.

30-річний режисер виборов право на постановку [«Бетмена»->batman] у змаганні зі [Стівеном Спілбергом->steven-spielberg], Джо Данте та іншими голлівудськими знаменитостями. Екранізація коміксу стала найкасовішим фільмом 1989 р., зібравши тільки у США понад 250 млн. доларів, хоча чимало критиків вважали, що у порівнянні з оптимістичними блокбастерами 80-х, знятими Лукасом і Спілбергом, робота Бертона є дуже похмурою і що образ лиходія [Джокера->http://www27.brinkster.com/emperorjoker/joker.asp] цікавив постановника більше, ніж головний герой. Режисер пояснює це так: «Персонаж, який знаходиться поза суспільством, може робити усе, що захоче. Джокер та Бітлджус мають набагато більше свободи, ніж Едвард – Руки-ножиці або Коротун, саме тому, що вони є чудовиськами. Це темний бік свободи».

Йди і стій там, поки Джек грає

Едвард – Руки-ножиці – герой наступної картини Бертона, ще одна дивовижна істота зі світу фантазії митця. Найкращою роботою «провідного неврастеніка Голлівуду» поки що залишається «Ед Вуд» (1994) – «фіктивна» біографічна стрічка про Едварда Д. Вуда-молодшого, знаменитого постановника фільмів класу «Б», якого часто називають найгіршим режисером усіх часів.

Блискуча пародія «Марс атакує!» (1996) провалилася у прокаті: глядачі не пробачили Бертону те, що він руками маленьких зелених прибульців знищив на екрані зо два десятки зірок «фабрики мрій». Проте наступні картини митця, [«Спляча лощина»->sleepy-hollow] (Новий канал, субота 22 липня, 21.55),  «Планета мавп», [«Чарлі та шоколадна фабрика»->charlie-and-chocolate-factory], довели, що він все ще є одним з найкасовіших режисерів світу.

У 2003 р. Бертон зробив дещо несподіваний хід, створивши притчу «Велика риба». Часом митці, схильні до створення власної міфології, відтворення свого світогляду за допомогою досить складних кінематографічних шарад та лабіринтів, немовби втомившись від інтелектуальних ігор, відчувають потребу повернутись до загальнолюдських цінностей. Саме це сталося з Дейвідом Лінчем, який після кіноребусів на кшталт «Синього оксамиту» та «Твін Піксу» вразив світ щирою і доброю «Простою історією». Щось подібне зробив Бертон у «Великій рибі». Для цього проекту неможливо було знайти кращого режисера, хоча на це місце претендували Спілберг і Земекіс. По-перше, лише цей постановник міг органічно поєднати реалізм звичайний з напівказковим голлівудським реалізмом 30-х і з відверто фантастичними епізодами. А по-друге, комівояжер Едвард Блум просто не може не бути альтер-его Бертона, адже він усе життя робив те саме, що й режисер «Риби»: розповідав байки, в яких більше життєвої правди, ніж у багатьох так званих правдивих історіях.

5 коментарів для “Тім Бертон”

  1. Обожнюю його!!! Найулюбленіше його творіння у мене “Corpse Bride”!! Обожнюю “Чарлі та Шоколадна Фабрика”!!
    Чекаю на “Sweeney Todd”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *