Олівер Стоун (Oliver Stone / Оливер Стоун) народився 15 вересня 1946 р. у Нью-Йорку. Закінчивши коледж, вступив до Єльського університету, але, не провчившись там навіть рік, залишив заклад і вирушив у В’єтнам, де працював викладачем англійської, а через рік перебрався до Мексики. У 1967-1968 рр. служив у В’єтнамі, двічі отримував поранення і повернувся додому з «Бронзовою зіркою» та «Пурпуровим серцем». Після цього поступив на кінофакультет нью-йоркського університету, де вчився у самого [Мартіна Скорсезе->martin-scorcese].
Свою першу картину, фільм жахів «Схоплений», Олівер зняв у 1974 р. Однак його перший успіх у кіно був пов’язаний з роботою у якості сценариста: у 1979 р. Стоун отримав премію Кіноакадемії за сценарій тюремної драми «Опівнічний експрес» Алана Паркера. Після зйомок своєї другої стрічки, трилера «Рука» (1981), Олівер повернувся до написання сценаріїв, працював над «Конаном-варваром» (1982), «Обличчям зі шрамом» (1983), «Роком дракона» (1985), «Вісьмома мільйонами способів померти» (1986).
Про Стоуна як про талановитого режисера почали говорити тільки у 1986 р., коли на екрани вийшли його «Сальвадор» і «Взвод». У першій картині, яка розповідала про війну у Центральній Америці, одну з кращих ролей зіграв актор Джеймс Вудс. Другу було відзначено чотирма «Оскарами»: за фільм, режисуру, монтаж та звук. Реалістична стрічка про пекло в’єтнамської війни, крізь яке проходить молодий новобранець ([Чарлі Шин->charlie-sheen]), стала справжнім одкровенням для американських глядачів, а Стоун завоював славу «політичного режисера», котрий не боїться гострих тем та соціальної критики.
Цю репутацію підтвердили наступні роботи митця: «Волл-стріт» (1987) – драма про сучасних хижаків з біржі; «Радіобесіди» (1988) – картина про вбивство радіокоментатора, для якого не було заборонених тем; «Народжений четвертого липня» (1989) – другий фільм з «в’єтнамської» трилогії Стоуна, який приніс йому ще один «Оскар» за режисуру; «Дорз» (1991) – біографічна стрічка про скандально відомого лідера рок-групи; «Дж. Ф. К.» (1991) – фільм-розслідування обставин вбивства президента Кеннеді.
У 1993 р. Стоун завершив свою трилогію, показавши жахи війни очами «ворога», в’єтнамської дівчини, у картині «Небо і земля», а наступного року екранізував сценарій Квентіна Тарантіно «Природжені вбивці», створивши яскраву сатиру на американські ЗМІ, що перетворюють маніяків на героїв. Після чергового політичного дослідження у «Ніксоні» (1995) режисер зняв трилер «Розворот» (1997) і стрічку про американський футбол «Кожної неділі» (1999). Його [«Александра»->alexander] (2004) називали одним з головних претендентів на «Оскар-2004» до прем’єри і головним розчаруванням сезону – після неї. Але Стоун не здається і не боїться ризикованих тем, про що свідчить його нова стрічка [«Всесвітній торговий центр»->world-trade-center] (1995).