Джек Пеленс (Jack Palance / Джек Пэленс, справжнє ім’я – Володимир Палагнюк) – актор українського походження, якому пощастило потрапити до голлівудської еліти. Колишній боксер та футбольний захисник, котрий цікавиться живописом, музикою і літературою, зіграв кілька десятків ролей в кіно та на телебаченні і неодноразово ставав лауреатом престижних нагород.
Батьки майбутнього актора, Іван та Ганна Палагнюки, приїхали у США з села Івано-Золоте, що на Тернопільщині. У Леттімер-майнз (Пенсильванія) Іван працював шахтарем, а також був секретарем відділення Українського товариства. 18 лютого 1920 р. у Палагнюків народився син Володимир, який згодом взяв псевдонім Джек Пеленс. Він закінчив університет штату Північна Кароліна і Стенфордський університет, після чого дебютував на Бродвеї у п’єсі «Велика двійка», що витримала лише кілька вистав. Здібності лицедія по-справжньому розкрилися у трупі палкого прихильника системи Станіславського – режисера Еліа Казана, який у той час ставив «Трамвай «Бажання» Теннессі Вільямса.
Саме Казан привів Пеленса до Голлівуду, знявши його у стрічці «Паніка на вулицях» (1950). Невдовзі Джек виборов премію «Новачок року» за гру у бродвейській п’єсі «Темрява опівдні», а через кілька років номінувався на «Оскара» за виконання ролей другого плану у картинах «Раптовий переляк» (1952) та «Шейн» (1953). У 1956 р., зігравши боксера-професіонала у телефільмі «Реквієм важковаговику», актор здобув приз «Еммі».
Більшість екранних персонажів Пеленса, за його словами, «є далекими від того, щоб здаватися приємними». До кола «чорних характерів» належать майже всі ролі Джека, відомі нашим глядачам: брутальний представник могутньої нафтової компанії у нестандартному вестерні «Оклахома, яка вона є» (1972) Стенлі Крамера, жорстокий син Чінгісхана в історичному епосі «Моголи» (1961), мафіозі у бойовику «Танго і Кеш» (1990) Андрія Кончаловського і у «Бетмені» (1989) Тіма Бертона. «Я не завжди грав негідників, – каже актор. – Проте негативні ролі зазвичай є найбільш змістовними, вони надають виконавцю більше простору, та й люди схильні краще запам’ятовувати «поганих хлопців».
Загадковість та багатогранний талант Пеленса привернули увагу телепродюсера Джека Хейлі-молодшого, який підшукував ведучого для другого сезону популярної серії програм «Хочете вірте, хочете ні!». «Джек Пеленс – це абсолютно унікальна постать, – вважає Хейлі. – Він надзвичайно привабливий, володіє таємничою і водночас серйозною манерою триматися, яка подобається усім. Але що в нього справді чудово – це якість, яку мають тільки лічені виконавці. Джек розповідає так, що змушує вас відчути, ніби ви сидите з ним біля багаття. Він має неймовірну здатність бути оповідачем».
У 1992 р. актор нарешті отримав довгоочікуваного «Оскара» за другорядну роль старого ковбоя Керлі, який допомагає сучасним американцям відчути себе «піонерами Дикого Заходу», у досить дотепній комедії «Міські піжони» Рона Андервуда.
Джек Пеленс завжди цікавився своїм українським походженням. Він брав участь у відкритті пам’ятника Тарасу Шевченку у Вашингтоні (штат Колумбія) 24 червня 1964 р., двічі виступав у Канаді під час святкування урочистих подій, спонсором яких було Українське національне товариство, а в середині 90-х навіть збирався створити образ гетьмана Мазепи в американсько-українському фільмі.