Роги та копита

Тема складних стосунків звіряток та їх двоногих сусідів по планеті, яку обрали для себе у цьому році усі без винятку студії, що займаються комп’ютерною анімацією, починає втомлювати.

Цього разу конфлікту у прямому значенні слова немає, але весела гуляща худоба не раз і не два дозволить собі дати хазяїну по голові і забезпечити йому та іншим неприємності різного ґатунку. Ідея подати світ домашніх тварин як людиноподібне суспільство дозволила її сценаристам збагатити стрічку десятком вдалих жартів (а авторам українського дубляжу – додати від себе не меншу кількість жартів власних), але саму по собі цю ідею назвати свіжою важко. Ми вже спостерігали таке у різних варіантах світів лісового та підводного.

Так само немає нічого нового й надзвичайного в хрестоматійному американському сюжеті про виховання особистості, якою цього разу стає бичок Отіс. Питання, чи насправді він бичок, хвилює не один десяток глядачів у слов’янських країнах, хоча американські глядачі і тим паче творці картини цим, здається, не переймаються. Ці творці, тим не менш, поставились до свого головного героя настільки серйозно, що навіть не ввели типового для таких стрічок другорядного персонажа, який міг його затьмарити, як білка чи пінгвіни. Тут маємо мишу, свинку та дрібного хижачка, але їх ролі сильно обмежені і по-справжньому нокаутуючого номеру у них в репертуарі немає, лише одна-півтори смішні сцени.

Що трішки виділяє “Роги та копита” з дуже великої кількості комп’ютерних мультфільмів останніх двох років – це той факт, що зло у ньому є трохи серйознішим і небезпечнішим, ніж у більшості таких картин, хоча й не настільки, щоб по-справжньому налякати дітей. Чудовий зловісний койот, маніакальний заокеанський кузен нашого вовчика-братика, відчутно оживляє сюжет, особливо у сцені, де він вперше зустрічає Отіса і вчить його розуму. На жаль, у кінотеатрах немає можливості почути, який саме голос підібрали для цього персонажа в оригіналі, однак до дубляжу і тут не виникає жодних претензій.