Народне прислів’я каже, що раз у житті стріляє навіть гіляка. Не знаю, як щодо гіляки, а от черговий витвір "Дрімворкс" стрельнув сильно – не так, як свого часу "Аврора", але на роздачі “Оскарів” через рік цілком може відгукнутися не одною статуеткою, оскільки видимих конкурентів у нього в цій категорії поки що нема, і невідомо, чи з’являться.
Лісова братва
Народне прислів’я каже, що раз у житті стріляє навіть гілляка. Не знаю, як щодо гілляки, а от черговий витвір “Дрімворкс” стрельнув сильно – не так, як свого часу “Аврора”, але на роздачі “Оскарів” через рік цілком може відгукнутися не одною статуеткою, оскільки видимих конкурентів у нього в цій категорії поки що нема, і невідомо, чи з’являться.
Об’єднання зусиль двох невисокого рівня режисерів – Тіма Джонсона, відповідального за “Мураху Анца” і “Синдбада: Легенду семи морів”, та Карея Кілпатрика, що дебютував у цій ролі (до цього він був сценаристом і написав їх для “Втечі з курника” та “Автостопом по Галактиці”), а також трьох сценаристів (Леон Блюм – “Рожева пантера”, Лорні Камерон та Девід Хоселтон – “Братик ведмідь”) дало результат, який можна порівнювати по вражаючому ефекту з першим “Шреком”, а багато в чому його навіть переважаючий.