Джек Пеленс

Джек Пеленс (Jack Palance / Джек Пэленс, справжнє ім’я – Володимир Палагнюк) – актор українського походження, якому пощастило потрапити до голлівудської еліти. Колишній боксер та футбольний захисник, котрий цікавиться живописом, музикою і літературою, зіграв кілька десятків ролей в кіно та на телебаченні і неодноразово ставав лауреатом престижних нагород.

Батьки майбутнього актора, Іван та Ганна Палагнюки, приїхали у США з села Івано-Золоте, що на Тернопільщині. У Леттімер-майнз (Пенсильванія) Іван працював шахтарем, а також був секретарем відділення Українського товариства. 18 лютого 1920 р. у Палагнюків народився син Володимир, який згодом взяв псевдонім Джек Пеленс. Він закінчив університет штату Північна Кароліна і Стенфордський університет, після чого дебютував на Бродвеї у п’єсі «Велика двійка», що витримала лише кілька вистав. Здібності лицедія по-справжньому розкрилися у трупі палкого прихильника системи Станіславського – режисера Еліа Казана, який у той час ставив «Трамвай «Бажання» Теннессі Вільямса.

Джек Пеленс (Jack Palance / Джек Пэленс, справжнє ім’я – Володимир Палагнюк) – актор українського походження, якому пощастило потрапити до голлівудської еліти. Колишній боксер та футбольний захисник, котрий цікавиться живописом, музикою і літературою, зіграв кілька десятків ролей в кіно та на телебаченні і неодноразово ставав лауреатом престижних нагород.

Батьки майбутнього актора, Іван та Ганна Палагнюки, приїхали у США з села Івано-Золоте, що на Тернопільщині. У Леттімер-майнз (Пенсильванія) Іван працював шахтарем, а також був секретарем відділення Українського товариства. 18 лютого 1920 р. у Палагнюків народився син Володимир, який згодом взяв псевдонім Джек Пеленс. Він закінчив університет штату Північна Кароліна і Стенфордський університет, після чого дебютував на Бродвеї у п’єсі «Велика двійка», що витримала лише кілька вистав. Здібності лицедія по-справжньому розкрилися у трупі палкого прихильника системи Станіславського – режисера Еліа Казана, який у той час ставив «Трамвай «Бажання» Теннессі Вільямса.

Саме Казан привів Пеленса до Голлівуду, знявши його у стрічці «Паніка на вулицях» (1950). Невдовзі Джек виборов премію «Новачок року» за гру у бродвейській п’єсі «Темрява опівдні», а через кілька років номінувався на «Оскара» за виконання ролей другого плану у картинах «Раптовий переляк» (1952) та «Шейн» (1953). У 1956 р., зігравши боксера-професіонала у телефільмі «Реквієм важковаговику», актор здобув приз «Еммі».

Більшість екранних персонажів Пеленса, за його словами, «є далекими від того, щоб здаватися приємними». До кола «чорних характерів» належать майже всі ролі Джека, відомі нашим глядачам: брутальний представник могутньої нафтової компанії у нестандартному вестерні «Оклахома, яка вона є» (1972) Стенлі Крамера, жорстокий син Чінгісхана в історичному епосі «Моголи» (1961), мафіозі у бойовику «Танго і Кеш» (1990) Андрія Кончаловського і у «Бетмені» (1989) Тіма Бертона. «Я не завжди грав негідників, – каже актор. – Проте негативні ролі зазвичай є найбільш змістовними, вони надають виконавцю більше простору, та й люди схильні краще запам’ятовувати «поганих хлопців».

Загадковість та багатогранний талант Пеленса привернули увагу телепродюсера Джека Хейлі-молодшого, який підшукував ведучого для другого сезону популярної серії програм «Хочете вірте, хочете ні!». «Джек Пеленс – це абсолютно унікальна постать, – вважає Хейлі. – Він надзвичайно привабливий, володіє таємничою і водночас серйозною манерою триматися, яка подобається усім. Але що в нього справді чудово – це якість, яку мають тільки лічені виконавці. Джек розповідає так, що змушує вас відчути, ніби ви сидите з ним біля багаття. Він має неймовірну здатність бути оповідачем».

У 1992 р. актор нарешті отримав довгоочікуваного «Оскара» за другорядну роль старого ковбоя Керлі, який допомагає сучасним американцям відчути себе «піонерами Дикого Заходу», у досить дотепній комедії «Міські піжони» Рона Андервуда.

Джек Пеленс завжди цікавився своїм українським походженням. Він брав участь у відкритті пам’ятника Тарасу Шевченку у Вашингтоні (штат Колумбія) 24 червня 1964 р., двічі виступав у Канаді під час святкування урочистих подій, спонсором яких було Українське національне товариство, а в середині 90-х навіть збирався створити образ гетьмана Мазепи в американсько-українському фільмі.

Сезон полювання

Чомусь криза ідей у Голлівуді найчіткіше проявляється в анімації. Хтось каже, що це не крадуть один у одного теми, а просто “ідеї самі літають в повітрі”, але факт є факт. То у них за один сезон створюють відразу дві казки про царство комах (“Мурахи” та “Життя комахи”). То леви всі поголовно тікають із зоопарку, поспішаючи на волю (“Мадагаскар” і “Велика пригода”). А тепер відразу дві банди звірят взялися воювати з цивілізацію, тільки одні з них лізуть у місто (“Лісова братва”), а інші обороняються від міста, яке пхнеться до лісу (“Сезон полювання”).

Якщо відкинути це спостереження, особливих претензій до цієї чергової гумористичної комп’ютерної анімації і не виникає. Добре зроблена розвага, цікава в якійсь мірі і дітям, і дорослим, з гумором, дією і жвавими характерами. Слід відзначити, що загальний рівень продукції цього жанру поки що є досить високим. Але, на жаль, не можна не помітити й те, що він (дуже поступово) знижується з кожним роком – по мірі того, як кількість таких картин зростає. Вони всі побудовані за одним рецептом, і вже через деякий час їх просто не буде можливості відрізнити одну від іншої – як роботи диснеївської студії пізніх років, коли великого кіноказкаря вже не було, а його колишні помічники продовжували ліпити стрічки у його стилі.

Чомусь криза ідей у Голлівуді найчіткіше проявляється в анімації. Хтось каже, що це не крадуть один у одного теми, а просто “ідеї самі літають в повітрі”, але факт є факт. То у них за один сезон створюють відразу дві казки про царство комах (“Мурахи” та “Життя комахи”). То леви всі поголовно тікають із зоопарку, поспішаючи на волю ([“Мадагаскар”->madagascar] і [“Велика пригода”->wild]). А тепер відразу дві банди звірят взялися воювати з цивілізацію, тільки одні з них лізуть у місто ([“Лісова братва”->over-the-hedge]), а інші обороняються від міста, яке пхнеться до лісу (“Сезон полювання”).

Продовжити читання “Сезон полювання”

Вампіри

Вампіри (Vampires / Вампиры). США, 1998. Режисер Джон Карпентер. У ролях: Джеймс Вудс, Денієл Болдуїн, Максиміліан Шелл.

Новий канал, вівторок 7 листопада, 22.10

Мисливець на вампірів Джек Кроу (Вудс) та його друг і колега переслідують жорстокого кровососа Валека. У США цей супервампір шукає древній хрест для церемонії, яка дозволить йому жити при денному світлі… Попри свою (цілком заслужену) репутацію вправного майстра розважального кіно, Карпентер так і не додав нічого нового до теми – типові монстри, зради, кровопускання.

Вампіри (Vampires / Вампиры). США, 1998. Режисер [Джон Карпентер->john-carpenter]. У ролях: [Джеймс Вудс->james-woods], Денієл Болдуїн, Максиміліан Шелл.

Новий канал, вівторок 7 листопада, 22.10

Мисливець на вампірів Джек Кроу (Вудс) та його друг і колега переслідують жорстокого кровососа Валека. У США цей супервампір шукає древній хрест для церемонії, яка дозволить йому жити при денному світлі… Попри свою (цілком заслужену) репутацію вправного майстра розважального кіно, Карпентер так і не додав нічого нового до теми – типові монстри, зради, кровопускання.

Зміїний політ

Летить літак, на борту якого важливий свідок, який може поставити крапку у злочинній кар’єрі могутнього мафіозного боса. Що робить розумний мафіозний бос? Купує суддю і федералів. Що робить дурний мафіозний бос? Посилає за місто пару хлопів зі стрінгерами. Що робить мафіозний бос у “Зміїному польоті”? Випускає у літаку отруйних змій. І хто він після цього?

От що трапляється, коли Голлівуд та Інтернет разом намагаються робити кіно – наче одного Голлівуду для цього замало. Взагалі те, що останнім часом продюсери все частіше прислухаються до думки користувачів всесвітньої мережі, – процес позитивний. Особливо коли це стосується франчіз на кшталт “Гаррі Поттера” чи “Бетмена”, які мають велике коло прихильників, чию думку не враховувати зовсім було б просто нерозумно – оскільки саме від них в значній мірі залежить касовий успіх стрічки. Але дозволяти Інтернету керувати знімальним процесом (що, фактично, і мало місце у “Польоті”, принаймні частково) – це все одно, що запроваджувати в армії рішення усіх питань голосуванням. Замість більш-менш розрахованого (для середньостатистичного трилера) сценарію з потрібним темпом, ефектами і паузами маємо все відразу і в купі: в одній екранній хвилині поєднуються трах в сортирі, кровожерлива зміїна пика і мужня лисина Сема Джексона. І більш ніж прохолодний прийом картини публікою це підтверджує.

Летить літак, на борту якого важливий свідок, який може поставити крапку у злочинній кар’єрі могутнього мафіозного боса. Що робить розумний мафіозний бос? Купує суддю і федералів. Що робить дурний мафіозний бос? Посилає за місто пару хлопів зі стрінгерами. Що робить мафіозний бос у “Зміїному польоті”? Випускає у літаку отруйних змій. І хто він після цього?

Продовжити читання “Зміїний політ”