От і минув 2006 рік…
Рік досить неоднозначний як для кінематографу українського, так і для світового в цілому. Рік великих втрат світового значення – не можна не згадати прощальним словом відомих в сфері кіно людей, які покинули нас цього року: Філіп Нуаре, [Роберт Олтмен->oscar-2005-winners], Радж Кумар, Джозеф Барбера, Глен Форд, Аарон Спелінг і багато інших. Кожен з них уособлював собою цілу епоху в кіномистецтві. Поніс втрати і український кіно-Олімп – від нас пішов відомий мультиплікатор, автор мультсеріалу про козаків [Володимир Дахно->volodimir-duhno].
Але це був і рік значних здобутків українського кінематографу – вперше за всю історію незалежності України за рік на екрани потрапило цілих шість фільмів українського виробництва: [“Помаранчеве небо”->orange-sky], “Прорвемося”, [“Штольня”->shtolna], “Хепі-піпл”, “Оранжлав” та [“Аврора”->aurora]. Хай навіть деякі з них були відвертими політзамовленнями, а деякі досить посередніми дебютами молодих режисерів, але сам факт їх існування, як і те, що усі вони були зняті коштом приватних інвесторів, знаковим – в Україні почали знімати кіно, причому на це вже готові витрачати гроші джерела, що не мають стосунку до державних органів. І хай наш повний формат ще не такої якості, щоб отримати щось більше за нагороду фестивалю “Кінотавр”, але є зрушення, і це не може не тішити людей, що вболівають за вітчизняне кіно.
Набагато сильнішими і відчутнішими стали для пересічних українських глядачів зміни у сфері прокату іноземних стрічок – відомий закон про квотування озвучення фільмів змусив кінопрокатні контори створити поняття “україномовне дублювання”, що, в свою чергу, за принципом доміно зачепило усі інші області індустрії – збільшило відвідуваність кінотеатрів, обсяг продажу ліцензійних DVD, і, зрештою, ріст національної самосвідомості серед населення – кіно не втратило своє вміння керувати масами. І навіть коли закон було відмінено, це не зупинило маховик, який почав розкручуватись – випередження україномовними [“Тачками”->cars] за розміром прибутку свого російськомовного брата та кілька гучних громадських ініціатив з кількатисячним числом підписів дали зрозуміти прокатним компаніям, що на цьому справді можна заробляти гроші, і, з невеликою перервою, фільми в україномовному оздобленні повернулись на наші екрани.
На жаль, світовий кінематограф, незважаючи на більш ніж 18 000 зареєстрованих цього року різного роду фільмів (із серіалами включно), рідко тішив нас цього року – кількість, як відомо, не завжди переходить в якість. Загальні тенденції залишились тими самими – отримання комерційного прибутку з якомога меншим числом ризиків, тобто несподіванок, які так хотілось би побачити мені, як глядачу. Спецефектів в кіно стає все більше, гарної акторської гри та цікавих сюжетів – все менше, виключення становлять лише екранізації відомих літературних шедеврів, які, втім, не завжди самі стають шедеврами. Автори здебільшого дотримуються одного шаблону “кілька незначних неприємностей – дуже солодкий щасливий кінець”, а трагедії та драми майже зникли як клас, хоча сучасній людині вже набагато необхідніше навчитися співчувати, аніж просто розважатися та відпочивати.
Шкода, але покращень такого роду не передбачається, розваги – річ прибуткова, а головне для комерційного кіно – прибуток, тому наступного року нас чекає безліч продовжень успішних і не дуже розважальних фільмів – другі частини “Чужого проти Хижака”, “Скарбів нації”, [“Фантастичної четвірки”->fantastic-four], [“Білого шуму”->white-noise], [“І пагорби мають очі”->hills-have-eyes], треті – [“Друзів Оушена”->http://www.google.com/blogsearch?hl=en&num=100&ie=UTF-8&q=%D0%B4%D1%80%D1%83%D0%B7%D1%96%D0%B2+%D0%9E%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%B0+blogurl%3Akinoblog.com&btnG=Search+Blogs], [“Людини-павука”->spider-man], [“Години пік”->rush-hour] та [“Обителі зла”->resident-evil]. Окремо стоять вже відомі бренди, які будуть надуспішними за будь-яких обставин – [“Гарі Потер та Орден Фенікса”->harry-potter-and-goblet-of-fire-2], [“Ганібал: Сходження”->hannibal] та треті частини [“Піратів карибських морів”->pirates-of-the-caribbean-1] і “Шрека”, а також гучні новинки, успішність яких забезпечена літературними чи коміксними першоджерелами – “Трансформери” і “Примарний гонщик”, екранізація літературного бестселеру відомого режисера Люка Бесона “Артур та мініпути”, “Оповіді Середземномор’я” за творами Урсули Ле Гуїн – дебют сина відомого мультиплікатора Хайао Міядзакі Горо, “300” за коміксами Френка Міллера, “Міст до Терабітії” за книжкою Кетрін Патерсон та інші. Деякі продюсери захочуть зіграти на ностальгічних почуттях мого покоління, випустивши продовження відомих у вісімдесятих-дев’яностих фільмів: “Міцний горішок 4.0”, “Рокі Бальбоа” та “Черепашки-ніндзя”. Втім, будуть і більш серйозні твори – з особливим нетерпінням я чекаю проекта Клінта Іствуда, який буде складатись з двох стрічок – двох різних поглядів з протилежних сторін бруствера на історію американо-японської війни: “Прапори наших батьків” та “Листи з Іводзіми”. Остання, до речі, стане черговим випробуванням для вітчизняних локалізаторів, які вже провалили один іспит з “Чорною орхідеєю/жоржиною”, оскільки їх російські колеги вже точно потрапили в пастку подвійної транскрипції, невірно транслітерувавши географічну назву як “Іводжима”.
Як бачите, нас чекає кінорік насичений творами на будь-який смак і уподобання, залишається лише побажати вам знайти кінофільми до душі і якнайчастіше отримувати від цього мистецтва насолоду.
Щастя і здоров’я усім вам в новому 2007 році!
З Новим роком редакцію та читачів !!! Хочу побажати, що б все негативне, що було в старому 2006 році залишилось в ньому, все позитивне перейшло в новий рік, а новий рік міг принести нам, якомога більше добра та радості, сімейного затишку та щастя Проте, думаю що нйголовніше тут добро — якщо буде добро то все інше прийде як його наслідок (вже дуже в цьому старому 2006 році було багато насильства, зла, негативу).
Хотілось би, щоб в кінці 2007 року боси від телебачення перестали вважати укр. глядача недорозвинутим, та не показували йому таку саму порнографію, що показували в цю новорічну ніч (я про всякі там зеркала та “мюзікли”). Прикро.
Щодо тих фільмів що ми очікуємо в новому році маю декілька коментарів:
— “Чужий проти Хижака”, “Скарби нації”, ”Фантастична четвірка”,”І пагорби мають очі” . Тут все зрозуміло ))
— ”Білий шум 2”. Дуже чекаю на це кіно. Перше було достатньо цікаве, хоча саме ідея як на мене стара та вже частково заштампована. Проте, в другої частини є один козир. Натан Філіон.
Як, ви не знаєте хто такий Натан Філіон ?? Цілком можливо що так. Якщо ви не знаєте хто такий Натан Філіон, то це означає що ви не знаєте що таке “Firefly”. Якщо коротко, то це просто АБСОЛЮТНО ГЕНІАЛЬНИЙ СЕРІАЛ. Цю абслютну геніальність америанці не зрозуміли і закрили його після першого ж сезону :). Зрозуміли вони її пізніше — проте вже було пізно. Вони поспіхом почали накидувати йому бали в імдб. накидали аж 9.5 !!!! Абсолютний рекорд. Просто неймовірна цифра — “Godfather” має менше (імдб звичайно не авторитет, проте певні стат. дані з нього достатньо красномовні). Познайомтесь з Файрфлай, ви його полюбите з першого кадру, з першого звуку. Єдине напевно за що я можу подякувати 2006 року — це за знайомство з Файрфлай. Філіон там грав одну з головних ролей. Там просто важко виділити хто грає головну роль, а хто другорядну. Всі грають чудово.
— “Тринадцять друзів” я, якщо чесно, не чекаю. Другі мене сильно розчарували. Фільм ні про що, нагадав мені сиквел “Дев”яти ярдів”. Вони чимось схожі.
— Великі хвилювання викликає “Шрек 3”. Провальний перший трейлер. Викликав посмішку лише раз — при прослуховуванні зубодробильного монолога Піноккіо 🙂 (рос. варіант всі споганив, навіть монолог)))
— “Рокі Бальбоа” зараз йде в США. Його досить високо оцінюють. Можна лише порадіти за Сталлоне, що він достойно завершить свою кар”єру. Все-таки один з героїв дитинства.
— Від “Міцного горішка” очікую просто хорошої розваги. Перший трейлер не розчаровує. Правда волосся на голові Джона Маклейна ви вже не побачите ))
— Найбільше, як це не смішно, я очікую виходу “Трансформерів”. Кажуть Майкл Бей готує щось дуже фейеричне. Перший трейлер це підтвердив. Кіношедевром це не назвеш, проте адреналін обіцяє підняти.
Поживемо побачимо.
Саме зараз із захопленням дивлюсь Файрфлай (вже на сьомій серії). Зацікавився після перегляду непоганої, на мій погляд, “Місії Сереніті”, яка багатьом не сподобалась.
На жаль, Слава, твоє захоплення скоро зміниться розпачем та обуренням. Бо серіал, точніше його перший, неповний і єдиний сезон показу закінчиться на 14 серії, якщо не помиляюсь ;(. Цитую Джоссо Уедона (це творець Firefy):
.Дивитись я його почав теж з класної “Місії Сереніті”. Скажу чому вона не сподобалась фанатам: причина проста. Їм не сподобалось:
1. Те що, оскільки Сереніті — це повноційний фільм, авторам прийшлось за перші 20 хвилин ввести глядача, які зовсім не обов”язково бачив Файрфлай в курс справ, а це додало трохи зайвого на їх погляд матеріалу.
2. Не всім сподобалась файт-сцена Рівер у барі, виконана Самер Глоу (вона до речі балерина). Мабуть фанати, борці за чистоту серіалу повважали її зайвою та недоречною. Моя особиста думка. Сцена просто фантастична. Хай хтось мені покаже настільки оригінально, красиво, переконливо знятий файтинг у виконанні тендітної дівчини. Це треба бачити. В інтерв”ю Джоссу Уедону задали питання:
У фільмі все на місці. Кому не подобається хай не дивиться. Фільм чудово зарактеризує один з коментарів на імдб:
Загалом, я можу на цю тему говорити годинами )) Просто раджу подивитися. Ви не пожалієте. Закінчу словами з Firefly/Serenity theme song:
PS: Прошу вибачення у тих читачів хто не володіє англійською мовою, справа в тому, що я Firefly дивився в оригіналі, серіал ще не продубльовано на російською/українською мовами.Тому не хочу псувати текст своїми перекладами.