В 1968 році завдяки знайденим на Ньюфаундленді залишкам поселення вікінгів гіпотеза про відкриття ними Америки на п’ятсот років раніше Колумба нарешті отримала практичне підтвердження. Як тепер відомо, ще 1000 року нашої ери син знаменитого Еріка Рудого Лейф Еріксон побував на її берегах, шукаючи кращих земель для свого народу, а через два роки його брат Торвальд збудував там невелике поселення. Однак під час нападу місцевих індіанських племен поселення було зруйновано, його жителі перебиті, а всі наступні спроби родичів Еріка закріпитись на цих землях закінчились невдачею, через що Америку залишили в спокої аж до часів, коли її було названо на честь італійського торговця. Такі події повинні були б бути досить цікавими для авторів історичних фільмів, але вони дуже рідко звертаються до теми вікінгів – останній такий фільм, який я пригадую, це "13 воїн" 1999 року. Цілих сорок років знадобилось Голівуду, щоб зацікавитись цим сюжетом – очевидно подібна ідея могла знайти свою реалізацію лише в часи, коли стало модним знімати стрічки про війни різних світів: від історичних арабів та хрестоносців до фантастичних Чужих і Хижаків.
Однак чомусь у авторів не знайшлось сил чи фантазії вигадати повністю новий сюжет, тому за основу був взятий однойменний фільм 1987 року. Історія хлопця лапландського народу саами, який помстився вбивцям своєї сім’ї в стилі Івана Сусаніна, свого часу була висунута на "Оскар" в номінації "Кращий іншомовний фільм", чим може похвалитись невелика кількість продуктів майже невідомого в світі норвезького кінематографу. З одного боку це давало деякі гарантії якості ідеї, з іншого – той фільм вже майже ніхто не пам’ятає, тому сценаристка Лаета Калогрідіс просто змішала сюжет оригінального "Слідопита" з теорією відкриття Америки вікінгами. Історія Голівуду знає не один приклад, коли осучаснення якогось давнього фільму здобувало визнання, особливо коли справа була в недосконалих колись технологіях спецефектів, але їх число дуже мале порівнянно з кількістю проектів, що через зміни сюжету, погано підібраних акторів чи інші причини, стали відвертим провалом. Маючи досить великі шанси на успіх, на жаль, команда режисера Маркуса Ніспела додала свою роботу до числа останніх.
Насправді, можна просто проводити лекції на тему "як не треба робити фільми", використовуючи "Слідопита" в якості навчального матеріалу – в ньому чітко видно усі недоліки чи навпаки, гарну роботу, кожного спеціаліста, який працював над фільмом. Наприклад, сценаристка так і не зробила висновки з провалу ["Олександра"->alexander], скоріше навпаки – створила щось набагато гірше, хоч і здавалось, що це неможливо. Загальна суть сюжету залишилась незмінною, але його реалізація вийшла просто жахливою – вчинки героїв весь фільм коливаються від дурних до повністю нелогічних, складається враження, що у фільм попри все потрібно було запхнути якийсь визначений набір ситуацій та дій, а зв’язувати їх докупи та логічно обгрунтовувати не було часу, тому залишили все, як є.
Втім, неякісні з точки зору сюжету фільми інколи буває переглянути просто приємно, як красиву картинку – але і це не той випадок. Тобто можливості для цього були – єдині, хто справді виклався на всі сто, це була арт-команда. Їхні вікінги та індіанці просто тішили моє серце – зовні вони були справді такі, якими я собі їх уявляв, читаючи енциклопедії та довідники про ті стародавні часи: індіанці – спокійні та мирні мисливці, вікінги – велетенські бородаті берсерки, природжені воїни в страхітливих обладунках, в яких вони хіба що не народжувались, але точно проживали все життя і в них же помирали.
От тільки від цієї краси глядачу залишили дуже мало – мабуть у обох операторів були проблеми із зором, тому весь фільм відзнято виключно великими планами. В компанії з ними займався саботажем і монтажер, завдяки старанням якого весь фільм являє собою зліплену в хаотичному порядку нарізку двадцятисекундних відеороликів, через це миготіння в стилі кінотрейлерів вже через півгодини починає боліти голова. Зате дуже часто і тим же великим планом покажуть різні фрагменти, які краще підійшли б фільму жахів, а не історичному бойовику – вирізані очі, відрубані руки, розривання та спалення живцем і таке інше. В результаті від самих бойових сутичок не лишилось нічого цікавого, а на них хотілося би подивитись, адже деякі моменти, що не були зіпсовані зйомкою, мені сподобались – чого варте одне тільки оригінальне використання головним героєм щита, як зброї, що рідко показують у фільмах, залишаючи такому важливому атрибуту роль виключно захисну.
Просто дивно, як може зіпсувати гарний проект команда непрофесіоналів, за підбір яких треба дякувати режисеру Маркусу Ніспелу, котрий, мабуть, забув, що він знімає повнометражний фільм, а не черговий відеокліп Джанет Джексон – запам’ятайте їх імена і ніколи не ходіть на їхні фільми.
Шкода лише Карла Урбана, який розмінюється на низькоякісні проекти, витрачаючи шанс, що подарував йому свого часу ["Володар кілець"->lord-of-the-rings-1]. Досить лише подглянути, як будує кар’єру [Орландо Блум->orlando-blum], якого відомим зробила та сама трилогія: лише одна випадкова прохідна роль в "Кальцієвому хлопчику", тоді як неперебірливість колишнього Еомера може загнати його назад на ролі третього плану в низькопробних серіалах на зразок "Ксени" та "Геркулеса", з яких його витяг свого часу Пітер Джексон.