Навіть якщо не вважати це кіно новим кроком у жанрі історичних блокбастерів (який після вражаючого старту на початку століття почав втрачати оберти через брак мистецької фантазії), не можна не визнати, що це принаймні свіжий погляд і свіжий подих.
Перше, що кидається у вічі, – відсутність остогидлої політкоректності. У творах Френка Міллера для неї просто немає місця. Не важливо, пише він про Бетмена, кримінал чи спартанців – герой у нього завжди уособлення надлюдини (з важливим наголосом саме на “людині”), а його опонент – дегенерат, збоченець і нелюд, у якого гидка зовнішність цілком відповідає рисам характеру (всупереч сучасному голлівудському канону, який часто закликає шукати красу в чудовиську). Є кілька вірних союзників (у Міллера їх зазвичай значно менше, ніж 300), на яких герой може покластися, натовп боягузливих чи просто підлих пересічностей, на тлі яких велич героя і його прибічників особливо помітна, і уособлення влади, політики, завжди на один крок ще більш гидкі, ніж лиходій. Схема досить гнучка і дуже зручна для жанру графічних романів, або коміксів, в якому працює даний автор – дозволяє поєднувати героїчну пригоду з ненав’язливою сатирою. Але й вона має обмеження і вже навіть штампи, про що свідчать останні роботи Міллера, що оцінюються зовсім не так високо, як те, що він писав-малював у 80-90-х. В екранізаціях його найвідоміших творів, тим не менш (як і в самих цих творах), схема поки що працює на “відмінно”.
Головне – це відразу забути про таку річ, як реалізм, інакше сприйняття картини буде вкрай неправильним. Про підручник з історії, мабуть, теж слід забути, хоча це, напевно, і так зробить будь-хто, йдучи у наші дні на черговий голлівудський “історичний” фільм. Це екранізація легенди, жорстокої й захоплюючої, причому легенди графічної, яка про природу свого першоджерела не забуває і його в жодному разі не стидається, а доповнює його достоїнства суто кінематографічними засобами. Ключовий момент – сутичка хлопця з вовком, підкреслено ірреальним, казковим, але зовсім по-реальному кровожерливим і небезпечним. Він налаштовує на правильний настрій, примушуючи сприймати стрічку як казку, легенду на рівні візуальному, але як правду, реальність – на емоційному, нехай емоції ці по-легендарному перебільшені, титанічні (інколи має сенс показувати історичних особистостей звичайними людьми з усіма слабкостями, однак історія про спартанців – це точно не той випадок).
І чисто кінематографічної якості у фільмі вистачає – це і відмінний стильний візуальний ряд, і добре зіграні всі без винятку ролі, від воєначальника і цариці до царя-маніяка Принтера, тобто Ксеркса, і зловісного горбуна. Це той випадок, коли дозволяється відверто перегравати, використовуючи гротескну зовнішність й манери персонажа, чи просто незворушно стояти в кадрі – екранна присутність важить тут набагато більше, ніж точний психологізм в тому чи іншому образі. Все ж таки один актор робить справжнє диво на всіх рівнях, – [Джерард Батлер->gerard-butler]. Далеко не найкращий Дракула і Привид опери, тут він показав себе просто чудово, особливо у порівнянні зі своїми попередніми ролями у голлівудських постановках. Ніхто не каже, що він потрапить з цією роллю до “оскарівської” номінації, але, з іншого боку, хто наважувався прогнозувати влітку 2000 р., що премію Кіноакадемії отримає [Расселл Кроу->russell-crow]? Хто міг уявити восени минулого року, що великий Скорсезе отримає золоту статуетку за такий нічим не видатний фільм, як [“Відступники”->departed]? Ніколи не знаєш наперед, що дасть той чи інший кінорік.
Наостанок – невелике побоювання. Знаючи “фабрику мрій”, не важко здогадатись, що заснований [“Містом гріхів”->sin-city] жанр “графічних фільмів” буде поставлено на конвеєр, як тільки його успіх підтримає як мінімум ще один хіт. Можливо, через два-три роки їх буде з’являтись стільки ж, скільки зараз – комп’ютерних тривимірних мультфільмів; не важко здогадатись, яка буде їхня якість, якщо візуальне рішення другого з цих фільмів (“300 спартанців”) вже частково повторює перший (“Місто гріхів”). Але поки що відкидаємо побоювання: “Спартанці” – справжній подарунок цього кінороку, оцінка “відмінно”.
Чудовий фільм. Захоплюючий, видовищний, ефектний. Саме такий, як я його собі уявляв. А чого ще чекати від фільму, знятому по коміксам? Невже моралі, повчання, екскурсу по історії? НІ! Видовища і ще раз ВИДОВИЩА!!! Плюсь чудово зіграні ролі головних діючих персонажів також докидають фільму пару балів….
Абсолютне торжество стилю й зображення. Один з найкрасивіших фільмів останніх років!
Фільм просто вражає!!! залюбки подивився б ще раз, обов”язково придбаю DVD!!! що ще можна сказати?, нічого, протсо цей фільм треба просто побачити!