Пірати Карибського моря: На краю світу

Принаймні це краще за другу серію. Але безмежно далеко від елегантної легкості першої.

Є багато приємних моментів, перш за все пов’язаних з Джеком Сперроу. Найголовніше – те, що його у цьому фільмі менше, ніж у першому. Погодьтесь – набагато краще перші півгодини чекати появлення Джека, особливо якщо воно виправдовує очікування, як у даному випадку, ніж бачити його у кожному кадрі, коли йому нема чого путнього робити й навіть сказати. Його третя “велика поява” (а це вже добра традиція даного кіносеріалу), мабуть, вийшла найбільш тріумфальною з усіх, хоча їй, знову ж таки, бракує елегантності першої. І Джек, який на верхівці щогли б’ється з Дейві Джонсом, – це набагато краще, ніж його безпорадні і, головне, безглузді спроби “віддати борг” у другій частині. Проте й тут є помітні втрати. Спроба пояснити “місцями дивну” поведінку Сперроу, візуально розмноживши його, здається надто прямолінійною – краще було все залишити на рівні натяків. До того ж вона швидко набридає.

Інші вдалі моменти – поява татуся Джека і вся його роль, кілька моментів, пов’язаних з Барбосою (зокрема те, що в якості капітана “Перлини” він почувається набагато природніше, ніж безголовий хіпі Сперроу), карлик з гарматою, маленька, але смачна, роль Чоу Юнь-Фата (хіба не можна було згодувати на користь Елізабет менш колоритного пірата?) і фінал, який повертає все майже в ту саму точку, з якої почалася перша серія. Після цього можна спокійно знімати майже-римейк першої – адже усе це, як вдало помітив один з персонажів, лише комерція.

Оця комерція – те, що найбільше дратує в продовженнях “Піратів”. Тому що нині кожен, кому пощастило знайти “золоту жилу”, намагається будувати на базі одного сюжету власну складну і розширену міфологію, не розуміючи, що для цього потрібно щось більше, ніж долари. Просто кожного надихає приклад дядька Джорджа Скайвокера, який може до кінця життя клепати сіквели й приквели своєї зоряної трилогії, забезпечуючи щасливе майбутнє своїх правнуків. І, на жаль, не кожен розуміє, що за по-справжньою вдалою міфологією завжди стояло не бажання наслідувати чийсь вдалий і прибутковий приклад, а щось інше. Не думав Толкієн, пишучи свої книжки, про багатомільйонні гонорари, не думав і Лукас, знімаючи найперші “Зоряні війни”, про можливість стати гуру для усіх молодих поколінь наступних століть, – вони просто хотіли сказати дещо, те, що до грошей і слави відношення не має. А в сіквелах “Піратів” (як і в сіквелах “Матриці”) міфологія будується виключно з бажання створити якомога більше додаткових персонажів і необов’язкових сюжетних ліній, які (якщо добре пройдуть тест-перегляди і заслужать добрі слова від рецензентів!) створять базу для нових сіквелів чи спін-оффів, мультсеріалів, коміксів, літературних адаптацій мультсеріалів і коміксів, іграшок, чашок, тарілок і памперсів з символікою фільму тощо…

Це шоу-бізнес, люди, з наголосом на другому слові. Від нього не варто чекати романтики. Тільки ілюзії романтики, як у випадку з першими “Піратами”. Все ж таки це була майже самовбивча затія – робити сучасний піратський фільм, нехай навіть з містикою, взявши на роль актора, який вперто відмовлявся бути зіркою. А з сіквелами все значно простіше і зручніше – всі знають, що навколо сюжету й персонажів сформувалась міцна фанська база, яка як мінімум не допустить повного провалу. Зникає відчуття ризику, зникає потреба вигадувати щось незвичне.

Найгірше те, що й ту міфологію, яку для фільму розробили, можна було продумати краще. Просто більшість на перший погляд перспективних ходів і вигадок закінчується (в сюжетному плані) глухим кутом чи пшиком на порожньому місці – від Сінгапуру та ідеї піратського братства до Каліпсо і безмежно закоханого у неї Дейві Джонса.

Комерцією займаються не лише автори, але й їхні персонажі. Джек Сперроу з усіх них виявляється ще й найбільш невинним і незлим – а найчеснішим у цьому плані є представник Ост-Індійської компанії у виконанні Тома Холландера, який не боїться нікого, не бере полонених і в жодному разі цим не переймається. Холоднокровний і безкомпромісний до самого кінця, він легко затьмарює не лише сльозавого Джонса, а й колоритного Барбосу, для якого так і не вигадали в сюжетному плані чогось більш-менш цікавого. Всі ж інші… Можна будувати цікаву інтригу, коли кожен персонаж насправді відстоює лише власні інтереси і здатен зрадити усіх інших, але коли це відбувається кожні п’ять хвилин, це просто набридає. Моменти, коли персонажі один одного не по-дитячому зраджують, а вже через десять хвилин б’ються на одному боці, здаються набагато більш фантастичними, ніж подорож на край світу. Здається, ще 10 років тому такі переходи персонажа на іншу сторону вимагали б як мінімум двох додаткових сцен з поясненнями, але зараз все простіше – це все одно, що спортсмени переходять до тієї команди, де пропонують кращі гонорари.

Підсумок: рецензія вийшла невеселою, хоча кіно насправді непогане – воно принаймні краще за безглузду другу частину. Цього року на екрани вийдуть, без сумніву, блокбастери набагато гірші. Але все ж таки краще зайвий раз переглянути першу частину, ніж витрачати гроші на квиток на цю.

7 коментарів для “Пірати Карибського моря: На краю світу”

  1. А от мені друга частина більш довподоби. Оповідь там набагато легше – як зазначив автор рецензії, вся середина 3 серії зайнята інтригами, зрадами, підкупами тощо. Комедійних моментів теж стало менше, і їх нібито за вуха притягли у фільм. Але свою головну мету – найбільші касові збори – як на мене ПКМ3 досягнуть.

  2. Як на мою думку, то ця частина – повне безглуздя висмоктане із пальця.
    Просто таке щось понавигадували, що просто окрім як маразмом не назвеш.

    Немє ні романтики попередніх часим, ні власне духу пригод…

    Просто тупий бойовик із крутими і затягнутими бійками…

    Я в кінці вже не міг дивитись на ці нескінчення бійки без сенсу і змісту…

    Гумору взагалі практично ніякого…

    Якийсь фільм взагалі ніякий.

    Ці переходи з одного корабля на інший, з однієї команди до іншої, а потім до третьої і навпаки що відбувались кожні 5 хвилин як було зазначена – взагалі просто жахливі, навіть слідкуючи уважно засюжетом просто плутаєшся в усьому що відбувається на екрані та в сюжеті…

    Коротше кажучи жах.

    Друга частина як на мене була значно краще, головний її недолік – незавершеність. Але вона мала той дух, ті пригоди, романтику… а це якась пластмаса…

    Коротше кажучи всім дивитись перший Піратів! а на цих можна забити і не витрачати гроші, як правильно було зазначено ))

  3. Про кіно… просто чудове (врешті про нього можна почитати достатньо відгуків та рецензій).

    Щодо перекладу: оскільки це важливо!
    Jack Sparrow правильно переклали росіяни “Джэк Воробей”, ми ж пішли шляхом української граматики – просто зробили транслітерацію, хоча аж ніяк не можна говорити про капітана в транслітерації, оскільки прізвище його пов”язана насамперед з татуюванням цього героя, на якому зображено саме горобця!(початок першого фільму трилогії).
    Тобто, якщо б прізвище не було пов”язане із колоритом (гумором, сюжетним задумом), тоді можна перекласти як зараз є, але у фільмі зовсім інша ситуація (див. ПКМ: прокляття Чорної Перлини)

  4. Дививсь ннедавно “Чоловік повертається з відрядження” – режисер Іван Войтюк. Мені сподобалось. Хто про нього що знає і які ще є його фільми.

  5. Самий кращій фільм на мою думку. Подобаються такі герої як: Елізабет,Джек Воробей, Улям Тьорнер, Барбоса,Дейві Джонс.
    Дуже хочу, щоб зняли фільм “Пірати Карибського моря-4”.
    Мені дуже подобаються спецефекти…

Залишити відповідь до Losik Скасувати відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *