Мішель Пфайффер

Шлях Мішель Пфайффер (Michelle Pfeiffer / Мишель Пфайффер) до акторської слави розпочався досить традиційно. Дочка кочегара, яка працювала з чотирнадцяти років, перемогла на конкурсі краси. Потім знімалася у рекламі та грала епізодичні ролі в кіно. Вперше Пфайффер помітили у гангстерській стрічці “Обличчя зі шрамом” (1983) Браяна Де Пальми. Але успіх актрисі принесла участь у кількох постмодерністських фільмах середини 80-х – “Вночі” (1985), “Відьми з Іствіку” (1987), “Замужем за мафією” (1988) тощо. Ці картини розкрили комедійний талант Пфайффер, її здатність до миттєвого перевтілення і самоіронії.

Усі ці ролі затьмарила робота актриси у стрічці “Небезпечні зв’язки” (1988) Стівена Фрірза. Роль мадам де Трувайль довгий час вважалась її найвищим досягненням. Мішель створила образ щиро закоханої жінки, яка вирізняється на тлі брехливості й лицемірства “вищого світу”. За гру у цій картині акторку було висунуто на здобуття “Оскара”, але вона не отримала цієї нагороди, як не отримала її і за інші свої ролі, що потрапляли у поле зору Кіноакадемії, – “Чудові хлопці Бейкери” у 1990 р. та “Поле кохання” у 1993 р. Однак за останню роботу Пфайффер відзначили на кінофестивалі у Західному Берліні.

У 90-х актриса щоразу демонструвала талант і професійну майстерність. Під час зйомок у фільмі “Російський дім” (1990) Пфайффер шість тижнів жила у Москві, розмовляла з місцевими жителями, намагаючись зрозуміти їх “особливий” спосіб мислення, щоб потім втілити його в образі своєї героїні Каті. Потім Мішель перемогла у конкурсі на роль Жінки-Кішки у кінокоміксі [“Бетмен повертається”->batman-returns] (1992), залишивши позаду Шер, Мадонну та багатьох інших. Під час підготовки до зйомок актрисі довелось займатись йогою, гімнастикою, кікбоксингом, і саме її роль стала однією з головних причин великого касового успіху стрічки. Наступними вершинами Пфайффер були екранізація роману Едіт Вортон “Вік невинності” (1993) Мартіна Скорсезе та оригінальний фільм жахів Майка Ніколса “Вовк” (1994). У 1995 р. несподіваним хітом сезону стала картина “Небезпечні уми”, де Мішель зіграла “американського Макаренка” – вчительку, яка намагається пробудити інтерес до знань у підлітків з криміногенного району.

На початку нового століття Пфайффер фактично припинила зніматись. Її останніми помітними роботами були другорядна роль матері-бунтарки у [“Білому олеандрі”->white-olender] (2002) та озвучування богині хаосу Еріс в мультфільмі “Синдбад: Легенда семи морів” (2003). Однак цього року вона повернулась на екрани у [“Зоряному пилі”->stardust-ann], а незабаром на екрани вийде картина Емі Хекерлінг “Я ніколи не зможу бути твоєю жінкою”, де партнером актриси став Пол Радд.