КіноБлог

Нагородження Шона Пенна (Sean Penn / Шон Пенн) премією Кіноакадемії було водночас закономірністю і несподіванкою. Найпрестижнішу у світі кіно нагороду він заслужив давно, створивши галерею блискучих екранних образів і здобувши репутацію людини, котра, як висловився один з критиків, може геніально зіграти навіть телеграфний стовп. Однак Пенн зневажає Голлівуд та сучасний американський кінематограф. Його бунтарство аж ніяк не є рекламним трюком: свої слова він підтверджує на практиці, абсолютно ігноруючи блокбастери і віддаючи перевагу незалежним фільмам, на яких багато не заробиш. «Я не маю нічого проти жанрового кіно, - стверджує актор. - Я продовжую читати сценарії бойовиків, сподіваючись, що знайду серед них нового «Французького зв’язкового», але нічого подібного. Це безглузді сюжети, немовби вигадані дітьми, які не дограли в іграшкові пістолети».

Шон Пенн народився 17 серпня 1960 р. у Бербенку (штат Каліфорнія). Його батько був телережисером, мати - театральною актрисою. У дитинстві Шон та його брат Кріс товаришували з Чарлі Шином і Еміліо Естевесом, які жили у сусідньому будинку; їх улюбленими зайняттями були серфінг та зйомки любительською відеокамерою. Шона цікавила кар’єра юриста, проте потім інтерес до лицедійства переміг, і юнак записався на курси акторської майстерності Пеггі Ф’юрі.

Після кількох другорядних ролей у телесеріалах 19-річний Пенн дебютував на нью-йоркській театральній сцені. У кіно його першою роботою була роль новобранця військової школи у «Кадетах» (1981) Гарольда Беккера. Шон досить швидко став одним з найвідоміших молодих акторів Голлівуду, знімаючись у комедіях («Швидкі часи у школі Ріджмонт», «Шанхайський сюрприз»), мелодрамах («Наввипередки з Місяцем») та кримінальних драмах («Погані хлопці», «Впритул», «Кольори»). Однак шлюб і скандальне розлучення з Мадонною перетворили актора на персонажа бульварної хроніки: обурений втручанням преси у своє приватне життя Пенн не жартував, стріляючи з пістолета у гелікоптери з папарацци, що кружляли навколо його будинку. Минуло кілька років, перш ніж про Шона знову почали говорити як про талановитого актора, а не як про колишнього чоловіка Мадонни.

У другій половині 90-х кар’єра Пенна знову пішла вгору: одну за одною він зіграв чудові ролі у картинах «Мрець іде» Тіма Роббінса (приз Берлінського фестивалю і номінація на «Оскар»), «Вона чарівна» Ніка Кассаветеса (премія Каннського фестивалю), «Розворот» Олівера Стоуна, «Тонка червона лінія» Теренса Маліка, «Солодкий та гидкий» Вуді Аллена (номінація на «Оскар»), «Я - Сем» Джессі Нелсон (номінація на «Оскар»). Шон також кілька разів брався за режисуру, створивши стрічки «Індіанець, що біжить» (1991), «Постовий на перехресті» (1996), «Обіцянка» (2001).

«Ми з Голлівудом намагаємось не помічати один одного. На щастя, мене залишили у спокої і студії, і репортери», - казав Пенн у 2002 р., скаржачись на відсутність добрих ролей та сценаріїв. Проте «Таємнича ріка» Клінта Іствуда довела, що «фабрика мрій» все ще може запропонувати актору матеріал, гідний його таланту. «Оскар», отриманий Шоном Пенном за цей фільм, є нагородою не тільки за бездоганно зіграну складну роль, а й за нонконформізм актора, його безкомпромісність у мистецтві і вірність своїм переконанням.