Маріон Котіяр

Цього року “Оскар” у номінації “Найкраща жіноча роль” дістався французькій актрисі Маріон Котіяр (Marion Cotillard / Марион Котияр), яку відзначили за образ Едіт Піаф у картині “Життя у рожевому кольорі”. Наші глядачі можуть побачити цю картину у неділю, 6 квітня, на каналі “Київ” о 20.55.

Маріон Котіяр народилась 30 вересня 1975 р. у Парижі. Її мати – театральна актриса, батько – актор, режисер, засновник театральної трупи “Котіяр” і викладач у школі акторського мистецтва. Дитинство Маріон пройшло у місті Орлеан, де вона навчалась у Консерваторії драматичного мистецтва і відвідувала курси співу. Однак професія батьків зіграла свою роль: вже у шестирічному віці дівчинка почала з’являтись на сцені, або подаючи репліки матері, або виконуючи ролі у спеціально написаних для неї батьком дитячих п’єсах. У 1994 р. Котіяр знялась в одному з епізодів американського телесеріалу “Горець”, розпочавши таким чином свою кар’єру в кіно й на телебаченні.

Першою роботою Маріон на великому екрані стала роль Матильди у фільмі “Історія хлопчика, який хотів, щоб його поцілували” Філіпа Ареля про життя молодого й самотнього студента Рауля, який мріє про кохання і перший поцілунок. Того ж року вона отримала одну з головних ролей у молодіжному серіалі “Крайня межа”, що розповідав про студентів французького спортивного інституту, проте ні ця робота, ні наступні другорядні ролі у кінострічках (“Як я обговорював… (моє сексуальне життя)” Арно Деплешена та “Зелена красуня” Коліни Серро) не посприяли її прориву у кіно.

У 1997 р. за роль у театральній постановці “Призупинена справа” Котіяр отримала престижну театральну нагороду. Тоді ж її затвердили на роль Ліллі Бертіно, подруги головного героя, у комедійному бойовику “Таксі”, який став міжнародним хітом. Ця роль принесла їй номінацію на “Сезар” для найбільш багатообіцяючої актриси, і Маріон повторила її у двох продовженнях картини – “Таксі-2” та “Таксі-3”.

Завдяки “Таксі” Котіяр почала отримувати все більше й більше запрошень; серед її наступних робіт найпомітнішими були історична любовна драма Франсіса Ресерса “Війна у горах” та воєнна драма П’єра Грімблата “Ліза”. У 2000 р. актриса була членом журі на фестивалі фантастичного кіно у Жерармі, а наступного року вперше зіграла головну роль у кіно, перевтілившись у мелодрамі Жиля Паке-Бренне “Милі штучки” відразу у двох сестер-близнючок, Марі та Люсі. Обидві ролі вимагали вміння співати, тому Маріон додатково пройшла місячні курси співу; її знову номінували на “Сезар” як найбільш багатообіцяючу, і знову вона залишилась без нагороди. Після трилера Гійома Нікло “Приватне розслідування” Котіяр знялась у романтичній комедії Янна Самуеля “Закохайся у мене, якщо наважишся”, яка принесла їй премію кінофестивалю у Ньюпорт-Біч, а також у міжнародних хітах “Велика риба” (2003) Тіма Бертона та “Довгі заручини” (2004) Жан-П’єра Жене з Одрі Тоту.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *