Старим тут не місце

Перше питання, пов’язане з цим фільмом, – чи дійсно він вартий виданих йому чотирьох “Оскарів”? Відповідь цілком позитивна: це дійсно один з найкращих фільмів минулого року і одна з найкращих робіт братів Коенів.

country

Напрошується порівняння з минулорічним лауреатом – “Відступниками”, міцною жанровою картиною, премію Кіноакадемії якій дали лише для того, щоб врешті-решт відзначити Скорсезе. Авторів “Старих” власне жанр не цікавить абсолютно. Цікавить лише як привід розповісти неординарну історію, але не більше – і до жанрових правил гри вони жодної поваги не відчувають. Не відчувають настільки, що можуть дозволити собі не лише залишити взагалі без відповіді одне з ключових питань кримінального сюжету (у чиїх руках в результаті опинилась валізка з грошима, через яку все й почалося), а й викинути зі стрічки ключовий для будь-якого трилера момент двобою між героєм та його переслідувачем – лише нашвидкуруч показують результат зустрічі і залишок фільму навантажують діалогами й сценами, які до кримінальної інтриги стосунку фактично не мають. Цей останній хід бездоганно спрацьовує з будь-яким глядачем, який прийшов дивитись трилер, а після останніх кадрів змушений відчайдушно шукати відповідь на питання “Та що ж це було?”

Була ж розумна, нетипова і чудово зіграна картина про те, що часи змінюються, змінюються, як завжди, не на краще, і в першу чергу про те, яким жорстоким і незатишним стає світ навколо нас, особливо для тих, хто побачив, почув чи зробив зовсім не те що треба, а серед них – у першу чергу для тих, у кого ще залишись краплі сумління. Незатишно старому шерифу, який звик до життя морального, прирікає себе на лихий фінал мисливець, який пожалів смертельно пораненого, але на їхньому місці міг опинитися будь-хто з епізодичних персонажів: у зображеній в “Старих” реальності варто лише зробити крок – і опиняєшся в зовсім іншому, жахливому світі, у той час як для всіх навколо цей світ залишається ніби в паралельному всесвіті, про події в якому можна дізнатися хіба що завдяки ЗМІ.

country

Не можна сказати, що шериф однозначно говорить “від автора”: він теж де в чому помиляється, і в останньому діалозі йому навіть на це вказують. Світ, власне, не стає жорстокіший – жорстокість була завжди. Світ стає байдужішим, а жорстокість усього-навсього заповнює утворену байдужістю порожнечу. Блискуче зіграний [Бардемом->javier-bardem] і заслужено відзначений “Оскаром” Антон Чігур – маніяк глибоко байдужий до того, що і з ким він робить. Він підпорядковується лише йому самому зрозумілому кодексу (якщо це можна так назвати), а гроші, наркотики й люди для нього неважливі зовсім. Порожнеча всередині цієї страхітливої оболонки, порожнеча, яку жорстокість закономірно заповнює – саме тому на питання “Вбивати чи ні?” він відповідає або “Так”, або “Немає значення”.

Парадокс у тому, що при всьому цьому він за поведінкою й атрибутикою є, без сумніву, найяскравішим з вже досить численного племені коенівських соціопатів: зовнішність, зброя, стиль – у ньому все запам’ятовується, все оригінально, крім хіба що монетки. Справа у тому, що питання життя й смерті таким чином вирішував у кіно не тільки гангстер зі старого “Обличчя зі шрамом” 1933 г., про яке у нас мало хто пам’ятає, а й скажімо, ворог Бетмена Дволикий та й деякі інші кіношні психопати. Після всього цього використання монетки Чігуром сприймається як дежа вю – краще було підшукати для нього подібний, але інший атрибут.

country

Підсумок: рекомендується у першу чергу для тих, хто любить кіно, над яким варто подумати. Любителям традиційних трилерів краще пошукати щось інше. Обов’язково переглядати тим, хто є прихильником одного з головних виконавців, особливо Бардема, та братів Коенів.

2 коментаря для “Старим тут не місце”

  1. Да, важкий для розуміння фільм.
    Перше враження було якраз таке, як описано в рецензії. І власне питання за що дали оскара цьому фільму і головному герою також. Майкл Клейтон, якого я дивився цього ж дня – мені сподобався значно більше, як і головний герой) ІМХО

    У фільмі я особливо глибого змісту яким його наповнюють у рецензії не побачив. Принаймні вкладати можна що завгодно, але це не значить що воно є 🙂

    А так, як на мене, банальне поєднання кривавої бойні і жорстокості із нудними псевдо-філософськими діалогами)

    За що головному герою дали оскар – не ясно. Роль примітивна, не складна і не дуже оригінальна в принципі – таких збайдужілих маніяків вже купу ми бачили)

  2. “банальне поєднання кривавої бойні і жорстокості із нудними псевдо-філософськими діалогами” – життя іноді саме так і виглядає… Фільм на 5 балів! Поки що краще, що бачив за цей рік.

Залишити відповідь до Слава Скасувати відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *