КіноБлог

Відкриття літнього сезону-2008 вийшло зовсім не поганим. Нічого особливого, але стрічка не дурна, чесно виконує всю необхідну розважальну програму і закладає міцний фундамент для нової марвелівської франчізи – причому робить це набагато краще, ніж “Фантастична четвірка”, яка сама по собі була ще далеко не найгіршим прикладом.

Автори “Залізної Людини” зробили приблизно те саме, що й Нолан у картині “Бетмен: Початок”, - поставились серйозно до персонажів, з якими працюють (і саме це робить протистояння “Людини” та “Темного Лицаря”, продовження “Початку”, яке вийде у липні, головною інтригою сезону). На екрані майже не коїться балагану, усі жарти головний герой виголошує з незворушним обличчям (що робить їх по-справжньому смішними), а головне - герой та лиходій максимально наближені до реальності: хоча вони й користуються фантастичними досягненнями, але залишаються цілком повнокровними характерами, не схемами.

Пощастило Дауні-молодшому з цією франчізою, а, з іншого боку, франчізі пощастило з Дауні. Для актора з його, м’яко кажучи, підмоченою через багаторічну залежність від алкоголю та наркотиків репутацією, подібний високобюджетний проект може стати (у разі успіху, хоча зараз, у день прем’єри, важко уявити, що він збере менше, ніж “Фантастична четвірка”) справжнім кар’єрним порятунком, шансом повернути повагу з боку студійних чиновників і високі гонорари – а він їх заслуговує (трішки зусиль і везіння – і він міг би бути другим Томом Хенксом вже зараз). Навряд чи його взагалі запросили б у подібний відповідальний проект, якби не дві обставини: 1) “Люди Ікс” довели, що на ролі паперових улюбленців молоді США треба брати акторів, які найкраще відповідають образам персонажів, незалежно від їх зоряного статусу, і 2) Дауні та його нинішній імідж якнайкраще відповідають образу Тоні Старка, героя не без вад, але здатного відновлювати справедливість. І Дауні не розчаровує – навіть тоді, коли настає несподіваний і насправді не дуже добре мотивований злам у свідомості героя, він саме грає, а не пливе за течією.

Так само не розчаровує Джефф Бріджес у ролі Обідая Стейна. Використовуючи природну харизму і напрацьований багатьма роками й ролями імідж доброго хлопця, він переконливо грає батьківську фігуру для головного героя – до того моменту, коли ця батьківська фігура показує своє справжнє обличчя. На відміну від більшості коміксових лиходіїв, які пройшли шлях з паперу на екран, Стейн не є божевільним. Він не хоче захопити владу над світом, літати над містом, кидаючи бомби, чи перетворити людство на мутантів. Його мета – влада у реалістично-промисловому значенні, і його діалог зі Старком, під час якого він завдає герою мало не смертельний удар, теж звучить без зайвого пафосу, майже буденно – і від цього ще більш моторошно.

Це не значить, що ті, хто прийшов дивитись на екшн, а не на акторів, підуть із залу незадоволеними: можливостей показати свої бойові таланти у залізного супергероя вистачає, і спецефекти, які їх обслуговують, на належному рівні. З недоліків можна згадати хіба що роль Пелтроу – вона взагалі як для цього жанру непогана, просто акторка, на відміну від виконавців головних чоловічих ролей, використовує відсотків десять свого потенціалу. Власне, не демонструє нічого особливого і Теренс Говард, але є натяк, що у нього буде цікавіша роль у сіквелі.

Підсумок: міцний кінокомікс, від якого, власне, ніхто не чекав зборів рівня “Людей Ікс” та “Людини-павука”, але який тим не менш зарекомендував себе зовсім не погано, всупереч приказці про “перший млинець”. Рекомендується любителям кінокоміксів та фантастичних бойовиків взагалі.