Неймовірний Халк

Чергова перемога в таборі кінокоміксів: і творча, і, можна прогнозувати майже напевно, касова. Чудово збалансована суміш пригод, жахів, мелодрами і доброї акторської гри – Нортону вдалося зробити те, чого не зміг Анг Лі.

hhulk

Тайванський лауреат “Оскара” створив непогане кіно, але схибив відразу у кількох напрямках. Приділив забагато уваги темі батьків та дітей, значно сповільнивши дію. Дав Халку гідного противника в останні екранні хвилин п’ять. А головне – перетворив Брюса Беннера на слабака й перелякану дитину, а Халка – на розлючене чудовисько, яке розкидає навколо танки.

Звичайно ж, Халк і є розлючене чудовисько, яке розкидає навколо танки. Але якби комікс був тільки про це, далеко б він не заїхав. Для того, щоб глядач ототожнював себе з головним героєм та його гнівом, повинно бути однозначно пояснено, що під маскою Великого Зеленого (не змія) ховається старе добре добро з кулаками, хіба що трохи більш розлючене, і повинно бути показане справжнє і гідне такого опонента зло, щоб остаточно продемонструвати, хто є хто.

hhulk

Нортон (а саме його у даному випадку слід вважати головним автором картини), чудовий актор, режисер і сценарист взагалі, і цього разу показав чудове розуміння матеріалу. Він зміг зробити і Беннера, і Халка водночас переконливими і героїчними. І при цьому не можна сказати, що він демонструє на екрані щось надзвичайне, особливо у порівнянні з його найкращими драматичними ролями. Він “усього-навсього” наповнює кожен кадр чимось особливим, не завжди помітним на перший погляд, і саме в цьому полягає в даному випадку справжнє мистецтво у роботі з жанром. Не намагаючись тягнути ковдру й глядацьку увагу на себе, актор-продюсер робить фантастичні ситуації якомога більш реалістичними і зрозумілими. У ліричних сценах це робиться за допомогою поглядів, в інших – за допомогою незначних на перший погляд деталей, інколи навіть комічних, таких, як необхідність самоконтролю під час поїздки у таксі чи передбачливе купування героєм якомога більших штанів. Коротше, сказати, що Нортон переграв Еріка Бана з “Халка” Анга Лі, – це нічого не сказати.

Що стосується інших акторів, то у порівнянні з попередником хіба що два вибори можуть викликати сумнів. Важко сказати, що Лів Тайлер грає набагато краще, ніж Дженніфер Коннеллі, і навпаки так само – досить легко уявити замість одної іншу як в першому, так і в другому фільмі. Тут враження буде залежати від особистих симпатій, але слід зазначити, що у героїні Тайлер стосунки з батьком набагато гостріші і тому написані набагато цікавіше, і екранна “хімія” актриси з Нортоном на належному рівні. Також може здатися, що у Вільяма Херта (на відміну від Сема Роквелла зі стрічки Лі) занадто інтелігентне обличчя для затятого солдафона генерала Росса. Втім, цей герой діє у фільмі з такою цілеспрямованою безжалісністю, що вже через десять хвилин перегляду на це перестаєш звертати увагу.

А от вибір Тіма Рота на роль головного лиходія інакше як стовідсотково вдалим не назвеш. Його персонаж – впертий до фанатизму і повністю позбавлений страху, тому у його двобоях з Халком (якщо не рахувати фінальний) ще треба сильно подумати, за кого ти більше вболіваєш – за непереможного зеленого монстра чи за маленьку людину, одержиму бажанням будь-що побити його сам на сам.

hhulk

Навіть дивно, що у рецензії на такий фільм про спецефекти доводиться згадати аж у сьомому абзаці, але це теж певний показник. Вони не роблять сюжет, а працюють на нього. Помітно неозброєним оком, як далеко вони просунулись за п’ять років: новий Халк виглядає набагато природнішим і навіть людянішим за незграбну зелену потвору з фільму 2003 р.

Підсумок: черговий першокласний блокбастер у вже чималій колекції цього літа і другий цьогорічний доказ того, що кінокомікс нарешті по-справжньому встав на ноги, демонструючи усі свої найкращі якості (можливі, звичайно ж, лише за умови серйозного відношення авторів до матеріалу, як у даному випадку). Якщо врахувати, що на нас чекають картини, які майже не можуть бути поганими (другий “Хеллбой” та “Темний Лицар”), можна впевнено сказати, що саме цей жанр цього року відкриває для себе нові горизонти.

12 коментарів для “Неймовірний Халк”

  1. перший Халк дійсно вишов сіреньким, і по спецефектам занадто нереально пригучим :-)+ проти кого він там виступав я вже й забув, знач опонент був не дуж….Нортон більше на ілюзіоніста смахує ніж на качка героя….але поглянем чо то получиться

  2. А ничего не получилось!!!!!
    Бред, а не фильм. Вначале Нортон бегает от кого-то и молча плюет в потолок, думая думу или считая свой пульс. Потом появляется зеленое чудище, в миру именуемое Халком, и начинает буянить, защищая себя и свою любимую Бетти(придумали же имя девушке :)). Второе чудище тоже захотело славы и нападает на Халка, но мы, конечно же, знаем, кто победит…
    Да, я прощаю Нортону “Халка”, ведь он показал, что может сниматься в боевиках, но это НЕ тот Нортон, который одним своим взглядом отправляет меня в нокдаун, а скорее актер, которого угораздило стать Халком. Я не права с Вами, автор, на счет Лив Тайлер – на её месте хорошая актриса Дженнифер Конелли смотрелась бы гораздо органичнее, вспомните хотя бы её послужной список работ.
    Да, денежек на спецэффекты денежек не пожалели, но этого мало.

  3. >>Я не права с Вами, автор, на счет Лив Тайлер

    Це, мабуть, мається на увазі “я не согласна с Вами”, але то таке.

    Щира вам подяка від Нортона за прощення. Він каже, що зніме лише два сіквели, а після цього так робити не буде.

  4. фільм чота нуднуватий получився для мене, чому?
    просто там було більше драматичних моментів ніж комедійних, якими був напичканий наприклад “Трансформери” і останні більше приносять завдяки цьому задоволення від перегляду….+ як на наш час могли б промалювати Халка ліпше і закінчення аж занадто волає про продовження….

  5. Сумно, ось як мені було, коли я полишила зал кінотеатру після перегляду даного(не знаю, як його назвати)кіноролика(бо термін “фільм” якось язик не повертається вжити). Сумно мені було бачити інтелігентного Нортона у ролі зеленої купи м’язів без істрорії, ідеї, харизми…Лів Тайлер також виникає тільки для того, щоб собою доповнити зірковий склад акторів. Навіть спецефекти, у які вбабахали купу грошей, якось око не радують, бо вони наче ті цукерки, що може й смачні, але їх погана обгортка відбирає будь-яке бажання навіть намагатися знайти в них щось хороше. Сумно, бо це ще раз доводить, що зараз вже й розважальне кіно втрачає якість і замість розваг приносить лише розчарування…

  6. “Неймовірний Халк” – банальний сюжет Марвелівського комікса, круті актори, що губляться на фоні комп’ютерних монстрів та мільйони американських доларів. “Фігню” такого типу ще й не часто зустрінеш, хоча творці розраховували аж ніяк не на аудиторію, що дивиться фільми Антоніоні чи Бертолуччі, а на тих, хто при слові “Халк” потирає руки з надією “красіва убіть врємя”.
    Якщо сценарій до фільму діло рук Нортона, то що можна ще додати??? Хоча, потрібно жити, “зберігаючи віру”.

  7. Як можна “зберігати віру”, коли бачиш, що навіть вправляння Нортона зі сценарієм не додали фільму жодної цінності, а може навіть й гірше зробили, бо навіть прикольної фігні, “чтобі красіва убіть верємя” не вийшло…

  8. “Зникаюча краса” сучасного кінематографу лишній раз доводить, що фільми такого жанру розраховані на тих, хто “убіваєт драгоцєнноє врємя”. У нашому випадку “зберігання віри” стосується виключно режисерського дебюту Нортона, відголосся якого, думається мені, ми спостерігаємо.
    Але, повторюсь, – на кожен новий фільм знаходиться свій глядач, тому продовжуйте шукати, адже “кожному своє кіно”.

  9. фільм халк мені не сподобався того шо в обох фільмах були голі мцжики і те що халк виглядав як вбивця а не герой тому фільм .є….

Залишити відповідь до Vs Скасувати відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *