Зведені брати

Не буду казати за загальноукраїнський, але у львівському кінопрокаті [Віллу Ферреллу->will-ferrell] якось не щастить: чомусь саме його фільми люблять ігнорувати, на відміну від витворів [Адама Сендлера->adam-sandler] чи [Бена Стіллера->ben-stiller], і важко пояснити чому – рівень гумору майже всюди однаковий. Навряд чи це чийсь продуманий зловісний план, але у Львові вже після того, як туди дісталася мережа “Кінопалаців”, не показували ні “Рона Бургунді”, ні “Рікі Боббі”, ні “Леза слави”. Звичайно, з ними можна без проблем ознайомитись іншими шляхами, проте факт залишається фактом. Тому те, що до нас на великий екран допливла нова стрічка Феррелла, – це вже майже сам по собі привід сходити до кіна.

stepb1

Тим паче, що картина ця у доробку комедіанта не найгірша і навіть дотепна. Хороший настрій задає вже епіграф до фільму – цитата зі скарбниці мудрості Буша-молодшого, чию творчість Вілл добре знає і цінує. Звичайно ж, жарти на кшталт тих, де Феррелл витирає своєю гордістю барабани зведеного братика чи лиже гівно не першої свіжості, у стрічці є – це ж насправді одна з головних причин, чому його комедії стають у США хітами, якщо не головна. Але тут, крім цього добра, є ще й кумедні характери, які смішать вже самим фактом існування, навіть без генітально-туалетного гумору. Коли розумієш, що фільм протримався би на плаву і без жартів нижче пояса, – це вже “зарах”, навіть якщо балів на трієчку. Про “Зохана”, наприклад, цього не скажеш, а про “Зведених братів” цілком можна.

stepb1

Схоже, тема “Дорослий чоловік, який живе разом з батьками при тому, що квартирне питання вирішується досить просто” для американців дуже болюча, набагато більш важлива, ніж плоди їх зовнішньої політики, – принаймні фільмів про це з’являється все більше, переважно комедій. У даному випадку причиною є типові лінощі і певною мірою затримка у розвитку – тобто повна відсутність бажання працювати й рухатись далі, виходити за межі телевізора, іграшкових лазерних мечів і інтимного спілкування з порножурналами. Чесно кажучи, в американському варіанті, якщо, звичайно, прийняти його на віру, все це виглядає досить-таки невинно: бовдури-переростки, звичайно ж, отруюють життя молодятам-батькам, але майже без злоби, як діти, які не до кінця розуміють, що роблять. В українському варіанті до цього, швидше за все, треба було б приплюсувати алкоголізм, гральні автомати і, напевно, яку-небудь свідому політичну позицію – на неандертальському рівні свідомості.

Власне, серйозної заявки на аналіз теми стрічка і не робить: всі риси характеру і типові реакції “діточок” настільки підкреслено, майже анекдотично інфантильні, що у поєднанні з епізодами відверто гротескними (як побиття школярами) перекреслюють будь-який натяк на найменший реалізм. Тому можна навіть не дивуватись тому, наскільки легко врешті-решт братики пристосовуються до дорослого життя і приходять до казкового хеппі-енду, що поєднує дві важливі американські моралі – “Завжди залишайся самим собою” та “Але залишайся так, щоб тобі при цьому добре платили”.

stepb1

Тобто все це лише привід для низки нових і не зовсім нових гегів і жартів, які вигадали на запропоновану тему режисер і головні виконавці. Деякі з них дійсно вийшли смішні, і, слід визнати, Феррелл і [Райллі->john-c-reilly] спрацювались настільки добре, що утворили один з найкращих кінодуетів цього року. Будемо сподіватись, що це далеко не остання їх спільна робота: як кажуть, дві голови кращі, ніж один Феррелл.

2 коментаря для “Зведені брати”

  1. В українському варіанті до цього, швидше за все, треба було б приплюсувати алкоголізм, гральні автомати” – ось за це автору здоровенний респект. Попав прямо в ціль. Хоч як це б сумно не звучало(((

Залишити відповідь до tangar Gimli Скасувати відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *