21

Важко уявити щось більш далеке для пересічного українського глядача, аніж казино. Попри майже двадцять років вільного розвитку ринкової економіки такі заклади є для більшості громадян такою ж ознакою “нових українців”, як дорогі іномарки, черевики зі шкіри страуса та годинники вартістю в зарплату середньостатистичного вчителя за все його життя. Прості ж люди витрачають гроші на ігрових автоматах, салони яких поширюються великими українськими містами неначе хмара сарани.

do1

З одного боку це зумовлено відповідним рівнем прибутків, який необхідно мати, аби програти за один вечір кілька тисяч доларів, з другого – що в Україні казино досі екзотика, яку можна зустріти лише в столиці та великих обласних центрах, з третього – надто мало часу пройшло, аби встигла сформуватись культура відпочинку такого року. І вже поготів такі “ігрові міста”, як Лас-Вегас в США, куди вся країна їде відпочивати на вихідні, у нас не бачили і не скоро побачать. Тому історія “MIT Blackjack Team” для більшості глядачів на перший погляд може виявитись чимось таким же далеким, як миття голови виключно водою, отриманою з гірських льодовиків, чим страждають, за даними преси, деякі голлівудські зірки. Тоді як історія насправді дуже повчальна – про те, як звичайнісінькі студенти заробили собі мільйони одним власним розумом.

Як відомо кожному, хто був студентом, ця братія полюбляє карти – в них можна грати і на заняттях, і на перервах, і в кампусі, і в гуртожитку. Студенти найвідомішого технологічного університету світу MIT в цьому нічим не відрізнялись від своїх однолітків в інших навчальних закладах – у вільний час вони грали в “блекджек”, який в нашій країні знають як “двадцять одне”, роблячи ставки по центу. Але оскільки в цьому університеті навчались технічні генії, для яких пам’ять є одним з найголовніших інструментів, то вони не лише грали, а й вигадували різні системи для гри. Рано чи пізно комусь з них повинна була прийти в голову думка “навіщо грати по центу з друзями, коли можна спробувати виграти мільйони в справжньому казино?”.

do1

Тут треба зауважити, що “блекджек” став найпопулярнішою азартною грою в світі завдяки кільком своїм особливостям, серед яких простота правил та велика ймовірність виграшу: все, що потрібно зробити гравцю – це зібрати на руках таку кількість карт, кожна з яких має свою ціну в балах, щоб не перевищити 21 бал, але перевищити кількість балів у співробітника казино. Оскільки карти здаються з холдера, куди закладається від двох до шести випадково перетасованих колод, то граючи від початку можна підрахувати, які карти вже вийшли з гри, а які залишились, і таким чином вгадувати ймовірність виграшу, будуючи свою стратегію. Тому людина, яка може тримати в своїй голові достатню для вираховування кількість цифр та вміє швидко ними оперувати може виграти у казино досить великі гроші. Саме цим і зайнялись у вільний час майбутні технічні генії, внаслідок чого виграли у казино Лас-Вегаса таку кількість грошей, що їх власники вже не могли просто ігнорувати такі витрати.

Бізнесмени ігрової справи найняли слідчих, ті вирахували гравців, котрі постійно вигравали великі суми грошей, занесли їх до бази даних та перестали пускати їх до себе в заклади, оскільки підрахунок карт не є чимось протизаконним. Також винайдена студентами стратегія була опублікована в засобах масової інформації, внаслідок чого з нею ознайомились усі власники ігрових закладів, вибудувавши кожен власну схему захисту від хитрунів з гарною пам’яттю. Таким чином через п’ятнадцять років розваги команди MIT Blackjack Team, як назвали тих студентів, закінчились, збагативши їх грошима, а власників казино – досвідом.

Ця історія надихнула не одного журналіста чи письменника на створення публікацій та цілих книг, за однією з яких – “Удар по казино” Бена Мезріча – і було знято фільм. Звісно, сценаристам довелось добряче попрацювати над першоджерелом, аби вичистити з нього нудні для пересічного глядача технічні подробиці – хоча зробили вони це настільки ретельно, що сама стратегія гри головних героїв може бути незрозумілою для цього самого глядача – а також додали необхідні для кожного пристойного голлівудського фільму кохання та кримінал, без яких тут можна було б і обійтись.

Кримінальну лінію зображує “Морфіус”, який досить відчутно погладшав за останні роки – Лоуренс Фішборн грає “останнього з могікан” – приватного детектива, який відслідковує гравців, котрі намагаються обіграти казино. Зображує досить переконливо, настільки у нього характерна “бандитська” зовнішність, яка свого часу заважала йому нормально відповідати ролі одного з нещасних землян, яких загнали в глибини Землі машини.

do1

Кохання ж дісталось зображувати молодій актрисі Кейт Босворт, котра зіграла свою роль так само, як два роки тому роль головного кохання Супермена Лоіс Лейн – абсолютно непереконливо, через що вся романтична лінія виглядає абсолютно зайвою і неправдоподібною. Натомість, досить непогано свою задачу виконав і головний герой – молодий, але вже досить популярний британець Джим Старгес, якому довелося зображувати усю гаму образів від звичайного студента до мажора з купою грошей, який піддається спокусі і кидає друзів заради веселого життя.

Але, звісно, найкраще виглядав ще один колишній учасник знімальної групи “Повернення супермена” Кевін Спейсі, який неначе народжений грати ролі на перший погляд звичайних університетських професорів, у яких в голові насправді зріють злодійські плани – щонайменше пограбування казино, а в кращому випадку захоплення влади над планетою. Втім, навіть йому не вдалося компенсувати деякі недоліки вихолощеного сценарію.

Тому отриманий результат вийшов досить неоднозначним – фільм без сумніву буде досить цікавим для тих, хто хоч якось причетний до азартних ігор, а знавців справи MIT Blackjack Team має потішити камео одного з головних її учасників Джефа Ма в ролі круп’є, якого головний герой називає “Рідною душею”. Але для звичайного глядача картярські прийоми можуть видатись нудними і незрозумілими, а крім теми “блекджеку” та кількох непоганих драматичних епізодів стрічка, на жаль, не зможе нічого йому запропонувати.

2 коментаря для “21”

  1. Що сказати про фільм порівняно із книгою і про книгу, порівняно із життям.

    В книзі скоротили кількість людей, які були в команді, з десятків до менше десяти – заради читабельності. Викинули та змінили прізвища, техніки гри, місця, готелі – щоб ніхто потім не наздогнав по старій пам’яті.

    І з цим ще можна погодитись (хоча я почитав би по техніки образунків ще детальніше).

    В фільмі головний герой змінив походження з азіата на европейця – і одна з думок кижки втрачена (публікаторам книжки 21 довелося попрацювати, щоб якось викрутитись і все ж використати постер на обкладинці). Ще зменшилась кількість героїв і їх чітко рознесли на добрих, розумних, благородних та їх протилежність – це вже спощення за край. А тепер головне: головний герой не заробляв собі степендію на магістратуру – він грав просто з коханням до чисел і математики. Таке просто не можна вибачити сценаристам.

  2. Фільм просто супер,переглядала його вже разів пять,жалко що не дивилась його перший раз в кінотеатрі,враження були б ще кращі!!!

Залишити відповідь до Алекс Скасувати відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *