Право на вбивство

Слід одну річ сказати відразу: дивитись цей фільм тим, хто не знає, хто такі [Пачіно->al-pacino] й [Де Ніро->robert-de-niro], не має жодного сенсу. Для них спостерігати за тим, як два діди бавляться в пістолетики, буде хіба що кумедно. Але оскільки серед постійних відвідувачів кінотеатрів таких небагато, то стрічку цілком можна рекомендувати загалу, хоча й з одним попередженням: незважаючи на легендарні імена, дива чекати не варто.

right1

– Бобе, нас знову немає у списку номінантів.

– А трясця…

Втім, від звички пов’язувати з цими іменами надзвичайні сподівання давно можна було відучитись – не 70-ті ж зараз, коли їх появу на екрані порівнювали з виступами найславетніших рок-груп, навіть якщо їх картини не ставали визнаними хітами. Не їх провина – змінювався кінематограф, змінювались і вони. Обличчями кримінального жанру ці двоє були не одне десятиліття – і в найкращі свої години, і в не найкращі, тому не дивно, що й досі використовують кожен шанс відмітитись у цьому жанрі. Тільки чомусь згадуються слова їхнього у цьому фільмі начальника у виконанні ще одного ветерана Браяна Деннехі, який ніколи на жодні лаври не претендував: хлопці, ви вдвох заробили слави й відзнак на полк, чому б вам спокійно не піти у відставку замість ризику облажатися під кінець? Мабуть, актори, як і їх герої, не люблять легких шляхів. Що теж варте поваги.

right1

Щодо самого фільму, то, звичайно ж, бували у Аля з Бобом і набагато гірші роботи, але з їх попередньою спільною роботою, “Сутичкою” Майкла Манна, це краще не порівнювати. Та стрічка теж перекладала чималу вагу саме на міфи, що встигли скластися навколо цих двох акторів, але в “Праві на вбивство”, власне, нічого, крім експлуатації цих міфів, немає – лише один несподіваний сюжетний хід, який нам видадуть ближче до фіналу, для сучасного кіно це вже стало традиційним явищем. Коли з самого початку один з двох головних героїв ретроспективно розповідає публіці про свої злочини, глядач відразу насторожується – якщо все так просто, чого тоді знімали? І екранна, не людська, логіка підказує, що коло підозрюваних слід звести до двох – просто тому, що їх грають саме ці двоє. Третій – зайвий, як кажуть, а у цьому дуеті тим паче. Мабуть, цей сюжет варто було б розіграти у фільмі без жодної зірки, де кожен має право бути підозрюваним – тоді результат був би вагомішим.

right1

– Бобе, він не член Академії, проти нас він не голосував.

– А трясця…

Напевно, все сказане в останньому абзаці, якщо захотіти, можна зарахувати у спойлери, тому чому б не видати й останній. Після “Сутички”, тепер – рахунок 1:1. Швидше за все, заради цього й знімали.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *