Макс Пейн: Погляд знавця гри

На диво, хочу сказати, творцям стрічка вдалася. Всупереч екранізації гри Doom, режисеру таки вдалося передати справжню атмосферу, яка є в комп’ютерній грі – в першу чергу декорації міста виконані блискуче, напис Liqour та інші дрібниці викликають в глядача відчуття “дежавю”. Дуже не погана оптимізована історія, і як зазначено вище, авторам фільма вдалося стрворити окрему історію, яку цікаво переглянути, навіть не гравши в цю гру. Тривалість кіна тримає глядача завжди в захваті, не має “затягнутостей” – все в міру. Окремо заслуговують на увагу кадри філму, які практично один до одного повторюють кадри з гри (найкраще це показано у головного героя в домівці,як на мене), що повністю “завантажує” нас в гру і дає можливість пережити ті ж самі відчуття, що і тоді, коли ми були в ролі Макса, керуючи його діями клавіатурою и комп’ютерною мишею 🙂

maxpay

Не обійшлося і без видумок режисерів – вочевидь, щоб додати видовищності, комп’ютерний цех кіностудіі вигадав и прималював якихось крилатих істот, яких насправді в грі не було, але вони всеж в більшій мірі доповнюють картину, ніж викривляють сюжет. Те саме можна додати і про прекрасну Ольгу Куриленко, яка тільки ажіатує глядача, а насправді Мона в грі була самотня.

Найбільший “респект” творцям – це те, що відновлені практично всі локаціїї з гри – це і клуб «Рагнарок», і корабель і океан в льодах, це і офісні паприміщення, станція метро “Роско” і нарешті, ця фінальна сцена на даху хмарочоса “Айзір”, хоч вона і перекручена, але фіналу зовсім не псує – все вдалося на чотири з половиною з п’яти балів.

Окремо заслуговують на увагу відтворення погодних умов – в грі завжди йшов сніг, заметіль, що додавало атмосферності і я просто занурився в цей фільм, коли побачий той самий сніг, хоч де-не-де додали дощу, але це не зіпсувало мого “поринання”.

maxpay

Приємно зазначитит, що фінал фільма є не завершений – кось таки Пейн не вбив, і це дає надію на продовження, адже всі знаємо, що комп’ютерне продовження гри є, отже і кіно заслуговує на сіквел.

Тепер хотілося б нагадати про недоробки авторів кінофільму. Найголовніше і основне, що було в можливостях гри – це використання режиму slo-mo, який був в такому гарному вигляді реалізований в ігровій індустрії, на мою думку, вперше. В кіні цього в повній мірі не використали – лише один раз Макс стрільнув з дробовика, уповільнюючи свої рухи, але це дуже і дуже мало. Я особисто очікував, що це буде основним спецефектом і фішкою в фільмі, причому дуже природньо виглядало би сповільнення рухів оточуючих з обльотом камери навкруги об’єму (на кшталт фільму “Матриця”, пригадуєте? 😉 ),а ми отримали лише якийсь постріл через голову. В тому ж фільмі-екранізації гри Doom, режисери таки використали основний момент гри – FPS, тобто, зйомки ніби від “першого обличчя” – очима героя, що також додавало атмосферності кіну. Так от і тут варто було би в палкій стрілянині виконати “вигляд з гри”, а саме, зробити положення камери на відстані півтора-два метри від потилиці героя и використати той самий принцип slo-mo – виглядало би насправді реалістично і круто. Навіть в тому ж епізоді з відстрілюванням дверей в офісі і стрибком “ластівкою”. Цей ж стрибок – так само характерна ознака гри, тож і в фільми мала би бути. Далі декілька зауважень про те, що викинуті були деякі персонажі гри, які напевно додали би колориту. Також зовсім не взятий до уваги так званий містичний момент сюжету. У грі герой поволі довідується про валькирій та взагалі, поклоніння і міфологію скандинавів, та як це пов’язано взагалі з історією експериментів “Валькірія”. В кіні це пертворили у візит до татуювальника, яки верзе щось, що не зовсім в’яжеться з сюжетом.

Окремо я би додав арсенал і взагалі стрільбу – можна було би додати декілька видів вогнепальної, наприклад double Ingrams, та і взагалі – стрільбу з двох рук. Адже саме цей прийом в грі (bullet-time) найбільш захоплюючий.

maxpay

Дрібні зауваження про те, що деякі герої не зовсім відповідають зовнішності та характерам тих героїв, що ми побачили в грі, я пропускаю (той же Джим Бравура, якого грає якийсь темношкірий молодий хлопчисько, в грі був грубезним 55-літнім дядьком італійської зовнішності, але це деталі, чи не так?).

Так само, на превеликий жаль, ми не почули головну музичну тему, яка лунає в грі – все ж таки потрібно було домовитися з авторами гри – це була би жирна крапка над “і” в сюжетоутворенні.

Отже резюме – кіно мені сподобалось, незважаючи на те, що гра залишила більше вражень. В першу чергу я би не задумуючись віддав би Оскара Марку Уолбергу – це саме той Макс, суворий и жорстокий, якого ми бачимо у грі. Емоції і гра на висоті – я собі тяжко уявляю іншого актора в цій ролі. Він настільки вжився в образ свого персонажа, що напевно на знімальному майданчику в якісь моменти сам думав, що він – Макс Пейн.

По-друге, відтворення сцен і взагалі атмосфери за такі скромні кошти (35 млн. вічнозелених, я коли довідався – не повірив, я важав що на все-про все віддали мільйонів сто) – це заслуга всіх, хто приймав участь в створенні кіна.

І нарешті, на мою думку, це на сьогодняшній день одна з найкращих екранізацій гри. На сьогодні ніхто з режисерів-екранізаторів комп’ютерних ігор не дав мені можливості пережити ті почуття, які я відчував, сидячи ночами за монітором.

Оцінка вісім з десяти – отже дивитися всім, не залежно чули ви про Пейна раніше чи ні.

9 коментарів для “Макс Пейн: Погляд знавця гри”

  1. ===Тема порівняння з грою розкрита.

    Повірте – не розкрита 🙂 Кажу як не знавець гри, а її фанат, який пройшов кожну з частин по три рази на всіх рівнях складності, ставив моди і взагалі жив нею досить тривалий час, та й зараз інколи розкриває диск і грає, аби згадати старі відчуття 🙂

  2. [quote] Повірте – не розкрита [/quote]
    Не віремо – будь-ласка конструктивні зауваження як гравця-фаната.
    П.С. – Ставити моди – це ще не показник 😉 Офіційних модів, я гадаю, не виходило взагалі??

  3. ===будь-ласка конструктивні зауваження як гравця-фаната.

    Ну, якщо є таке бажання

    ===режисеру таки вдалося передати справжню атмосферу

    Яку ще атмосферу? Де “філм-нуар”? Де комікси? Де неповторні психоделічні рівні “глюків” головного героя? Передивіться “Сайлент Гілл” чи “300 спартанців”, щоб зрозуміти, що таке “передача справжньої атмосфери”.

    ===Дуже не погана оптимізована історія
    ===Тривалість кіна тримає глядача завжди в захваті

    Це взагалі за межами будь-якої критики. Від оригінальної історії не залишилось навіть крихт. Натомість півтори години глядачі мають дивитись на страждання тупого клерка, який сидить в підвалі з теками, як якийсь тупий Малдер. Від цього починаєш засинати ще на перших тридцяти хвилинах, а через годину за моєї присутності із залу вийшла половина.

    Тому вибачайте, але про яку якість порівняння з грою може йти мова, коли від гри залишились імена кількох героїв, а фільм при цьому оцінюють на 4,5 з 5?

  4. ====Яку ще атмосферу? Де “філм-нуар”? Де комікси? Де неповторні психоделічні рівні “глюків” головного героя

    Прошу зауважити, що кіно знятедля глядачів, котрі не грали в цю гру ( і котрх було напевно біля 80%) а не для фанатів.
    ні комікси ні “філм-нуар” не зробили б такої суттєвоїатмосфери, адже задача стоїть не в тому, аби відобразити хід гри на кінострічці, а про те, щоб збудити спогади в голові колишнього гравця (до того ж не фаната, а просто гравця, та що прошу по собі всіх не рівняти) і це режиссеру вдалося добре.
    ====Від оригінальної історії не залишилось навіть крихт
    – це проста маячня – загальна картина все ж таки залишилася – якийсь там коп бореться з чимось йому невідомим. Я погоджуся, що купа деталей не врахована, але, на мою думку, і перед кіно не стохть задача відтворити гру, як таку – перед кіно стоїть мета зацікавити глядача, який не чув і не знає про таку гру, або чув про неї десь здалека.

  5. Гадаю, що проблема наскільки картина відповідає грі не є найважливішою. Основне питання – це як сприйняла стрічку широка глядацька аудиторія. І відповідь на нього можна знайти, переглянувши касові збори стрічки.
    До речі, щодо відсутності ефекту slo-mo у фільмі. Цей прийом настільки «заїжджений» голівудськими режисерами, що його використання не додало б авторам «Макс Пейна» жодних дивідендів. Так вже склалося, що «сповільнення» в тому вигляді, в якому його дозволяє знімати сучасна техніка, у глядача завжди буде асоціюватись з «Матрицею», а не з якимось іншим фільмом.

  6. Цитата “До речі, щодо відсутності ефекту slo-mo у фільмі. Цей прийом настільки «заїжджений» голівудськими режисерами…”
    Коли була створена гра МаксПейн, цей прийом не був заъждженим, це поперше. А по друге, гавцы оцыни ли б цей прийом, бо в ыграх на 2001 рык вын взагалы практично ныде не був реалызований.

  7. а щодо товариша, який взяв на себе “широку глядацьку аудиторыю”, то спочатку напевно переконатися в власних розумових здібностях, щоби оцінювати чужі 😉

Залишити відповідь до Ярослав Скасувати відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *