Ігри влади

Ігри влади (State of Play / Игры власти). Політичний трилер. США, 2009. Режисер Кевін Макдональд. У ролях: [Рассел Кроу->russel-crow], [Бен Аффлек->ben-afflek], [Рейчел Макадамс->rachel-mcadams], [Гелен Міррен->helen-mirren], [Робін Райт-Пенн->robin-wright-penn].

stategame.jpg

Кел Макеффрі (Кроу) – досвідчений вашингтонський журналіст. Стівен Коллінз (Аффлек) – амбіційний конгресмен, майбутнє своєї партії. Його асистентка помирає, поховавши з собою певну інформацію. Що буде для Макеффрі визначальним – давня дружба з Коллінзом чи тиск редактора, яка дала йому завдання розслідувати ситуацію?

За увесь період роботи над “Іграми влади” було стільки ж несподіваних поворотів, скільки буває у справжньому політичному трилері. Усе почалося з успішного міні-серіалу Пола Ебботта, який продюсер Ендрю Хауптман захотів адаптувати для великого екрану. У листопаді 2004 р. було підписано контракт на адаптацію сценарію, після чого шестигодинний серіал перетворився на двогодинний фільм, дію якого перенесли до коридорів влади Вашингтону.

Наступні кілька років Хауптман працював над проектом, який переїхав зі студії “Юніверсал” на “Воркінг Тайтл”. Багато сил і часу витратили на пошуки режисера. В результаті затвердили шотландського постановника Кевіна Макдональда (“Останній король Шотландії”), якому дуже сподобались телевізійні “Ігри влади”. Перед початком зйомок проект мало не зазнав краху. Це сталося через страйк Гільдії письменників Америки у 2007-2008 рр. Двоє акторів, які брали участь в оригінальних серіях, відмовились від зйомок.

На прохання Макдональда роль Макеффрі запропонували Расселу Кроу. Актор погодився через 24 години, а через два тижні вже був на знімальному майданчику. “Рассел зайшов, буквально взяв свого героя за горло і відразу ж показав, яким має бути Кел”, – згадує режисер. Бена Аффлека в образі Коллінза зацікавила двозначність моралі і дослідження дружніх стосунків політика та журналіста.

1 коментар для “Ігри влади”

  1. Обравши один із затишних вечорів і звільнивши його від усяких справ, вирішив присвятити його перегляду новомодної кінострічки „Ігри влади”, котрій пророкують велике майбутнє. Фільм дійсно досить цікавий, бо торкається такої резонансної та актуальної на сьогоднішній день теми, як політична журналістика.
    Головний герой Кел Макеффрі (його грає Рассел Кроу), професійний журналіст, дуже надихає глядачів, так що вони хочуть бути схожим на нього. Не дивно, коли після перегляду цього кіно люди почнуть масово вступати на факультети журналістики до університетів, бо кращої реклами цьому фаху важко й придумати. Ніколи не розділяв думки про акторську геніальність Рассела Кроу, але тепер пересвідчився – справді, талановитий актор, тонко відчуває роль, грає інтелектуально, дуже деталізовано. Кожен рух, крок, погляд, жест – все продумано й приведено у відповідність до образу героя в сценарії. Я страшенно не люблю, коли актора чи актрису вважають гарним з тої причини, що в нього або в неї гарна зовнішність. Це безглуздя. Кіно – не подіум, де щось важить миле обличчя. Тут потрібні виразність, вміння переживати, вміння переконувати, бажання спів страждати із глядачем. Кроу молодець ще й тому, що дуже добре розуміє завдання сучасного кінематографа – надихнути людей бажанням жити й працювати на благо свого суспільства та своєї країни, не шкодуючи власних сил. Професію журналіста він зобразив на екрані просто неперевершено.
    Цікаво режисером Кевіном Макдональдом подано проблему конкуренції серед людей одного фаху. Це серйозне питання, бо в багатьох компаніях та організаціях багато труднощів виникає саме з тої причини, що працівники починають змагатися один з одним замість того, аби виконувати свої прямі функції. Народжуються всякого роду плітки, чвари, інтриги, закулісна боротьба і штовхання колінами під столом. Звісно, це не нормально і заважає роботи компанії в цілому. У фільмі „Ігри влади” показано, наскільки плідною може бути співпраця колег, якщо вони прагнуть найперше досягти результату, а не прославити власне ім’я абощо.
    Одне з центральних місць у стрічці займає тема довіри. В журналістиці та політиці це просто неймовірно вагома річ, адже без довіри неможлива будь-яка конструктивна діяльність. Сьогодні на прикладі відносин українських політиків із журналістами помітно, до чого може призводити така нікому не потрібна інформаційна війна. Схиблені на бажанні зробити сенсацію журналісти не дають політикам спокійно працювати, а мовчазні політики, нездатні на відкрите спілкування із пресою, залишають простір для видумок і налаштовують папарацці проти себе. Отож, як то кажуть, хтось має бути розумнішим і зробити крок назустріч. Продовження нинішньої інформаційної війни Україна просто не витримає.
    Закликаю всіх шанувальників кіномистецтва не проігнорувати „Ігри влади”, навіть якщо ви не є прихильником Рассела Кроу, Бена Аффлека чи Рейчел Макадамс. Перегляньте просто заради сюжету – він того вартий. Тут переплелися елементи психологічного трилеру, детективу, PR-менеджменту та високоякісної політичної журналістики. Якщо хочете бути в темі – не пропустіть.

Залишити відповідь до Іван Верстюк Скасувати відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *