Дольф Лундгрен (Dolph Lundgren / Дольф Лундгрен), чиє справжнє ім’я – Ганс, народився 3 листопада 1959 р. у невеликому містечку Спонга, на північ від Стокгольма (Швеція). У дитинстві був дуже спокійним, тихим і хворобливим, постійно страждав від алергії. Поки його однокласники відвідували спортклуби та дискотеки, Дольф сидів за підручниками або грав на тромбоні у шкільному оркестрі. Через погане самопочуття він був дуже невпевнений у собі, а спортом не займався, бо стидався свого слабкого тіла.
У 12 років майбутній силач побачив книгу про карате, яка повністю змінила його життя. Він передивився всі фільми з Брюсом Лі і перечитав безліч книг про бойові мистецтва. Одного дня Дольф наважився прийти до клубу кьокусінкай – найбільш жорсткого стилю карате. Там він знайшов усе, чого йому не вистачало в житті. Контактний двобій допоміг хлопцю самоствердитися: він почав шукати пригоди на околицях Стокгольму, але після того, як Лундгрен довів собі, що не боягуз і не слабак, він заспокоївся. Після кількох вдалих виступів на змаганнях його помітив англієць Браян Фіткін, який керував центральною стокгольмською школою кьокусінкай. Дольф почав тренуватись у нього, а у 1977 р. виграв чемпіонат Швеції і утримував цей титул три роки поспіль. У 1980 р. він став чемпіоном Європи у важкій вазі, а рік потому повторив свій успіх.
Тим часом Лундгрен непогано закінчив школу і вступив до Стокгольмського королівського технологічного інституту на хімічний факультет. Потім він отримав стипендію у Сіднейському університеті і рік провчився в Австралії. Після цього Дольф збирався їхати у Бостон, де йому запропонували стипендію у престижному Масачусетському технологічному університеті. Однак на відкритому чемпіонаті Австралії здорованя-шведа помітила королева диско Грейс Джонс, яка запропонувала йому стати її охоронцем. Між ними виникли близькі стосунки, і завдяки Джонс Дольф у 1985 р. отримав епізодичну роль у фільмі “бондіани” “Вид на вбивство”.
Знайомство з Грейс Джонс допомогло Лундгрену пізнати світ шоу-бізнесу. Коли він вперше прийшов до Сталлоне, який шукав актора на роль російського боксера-монстра Івана Драго для “Роккі-4”, йому сказали, що потрібен чоловік більш м’язистий, і Дольф переключився на бодібілдинг, яким ніколи раніше не займався. Його Драго виявився дуже переконливою горою м’язів, і після цього шведському чемпіону були гарантовані ролі, для яких було потрібне втілення грубої чоловічої сили: “Володарі Всесвіту”, “Червоний скорпіон”, “Каратель”, “Янгол пітьми” тощо. Серед наступних робіт Лундгрена найбільш відомими стали “Розбірка у Маленькому Токіо” (1991) з Брендоном Лі, “Універсальний солдат” (1992) з Жан-Клодом Ван Даммом та “Джонні-Мнемонік” (1995) з Кіану Рівзом (в останній стрічці Дольф зіграв ексцентричного напівмеханічного проповідника).
1 коментар для “Дольф Лундгрен”