Емілі Вотсон

Емілі Вотсон (Emily Watson / Эмили Уотсон) народилась 14 січня 1967 р. у Лондоні. Її батько був архітектором, мати – професором англійської мови. Після того, як майбутня акторка закінчила відділення англійської літератури Брістольського університету, вона спробувала вступити до Лондонської студії драматичного мистецтва, однак перша спроба виявилась невдалою. Три роки Вотсон працювала то офіціанткою, то клерком у різних закладах, після чого її все ж таки прийняли у студію. У 1992 р. Емілі приєдналась до трупи Королівського шекспірівського театру, де їй найчастіше доводилось виконувати зовсім маленькі ролі, з-поміж яких найпомітнішою була Віолета у п’єсі Шекспіра “Усе добре, що добре закінчується”. Першого успіху Вотсон досягла вже після того, як пішла з трупи, у 1994 р., коли зіграла школярку Мері у п’єсі Ліліан Хеллман “Дитячий час”. Наступного року Емілі вийшла заміж за актора Джека Вотерса, з яким грала у Королівському шекспірівському театрі.

watson1.jpg

Продовжити читання “Емілі Вотсон”

Нестримні

Ностальгія – дивна річ. У неї проблеми зі смаком, пам’яттю та здоровим глуздом. Вона примушує з теплом згадувати про фільми не завжди естетичні і не завжди розумні, на які наступні покоління і не звернули б уваги, – просто тому, що у ті часи ми були молодими або зовсім юними. І вона надихає деяких акторів і режисерів, чия слава теж переважно залишилась у тих часах, періодично нагадувати про себе, знімаючи точнісінько те, чого від них чекають.

expendables1.jpg

Продовжити читання “Нестримні”

Белфегор – привид Лувра

Белфегор – привид Лувра (Belphegor, Le Fantome Du Louvre / Белфегор – призрак Лувра). Франція, 2001. Режисер Жан-Поль Саломе. У ролях: Софі Марсо, Мішель Серро, Фредерік Д’єфенталь, Джулі Крісті, Жан-Франсуа Балмер, Лайонел Абеланскі, Франсуа Лепайн, Жак Мартіал.

ICTV, понеділок 23 серпня, 16.45

Вчений, котрий вирішив привезти у Лувр загадкову мумію, не підозрював, наскільки небезпечною може бути така подорож. Дух єгипетського володаря не заспокоїться, доки не дізнається власного імені. Привид знищує будь-кого, хто заважає йому розкрити давню таємницю, а в Парижі вселяється у жінку (Марсо) і продовжує свою криваву одіссею… Продовжити читання “Белфегор – привид Лувра”